Пунктограми при відокремлених другорядних членах речення.

1. Розгляньте таблицю. Побудуйте розповідь про відокремлення.

ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ			ЗВЕРТАННЯ	ВСТАВНІ	УТОЧНЮЮЧІ
Додаток	Означення	Обставина

2. Прокоментуйте речення.

А я не знаю нічого ніжного, окрім берези.(Леся Українка) .Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.(М. Стельмах) Всі, за винятком Бойчука, здивовано дивились на шкіпера.(М. Трублаїні) Щоб ви знали, ні на яку іншу птицю, крім качок, у Тихона не піднімалася рука.(О. Довженко).

Опріч, крім, окрім, замість, особливо, за винятком, зокрема, в тому числі, наприклад, на відміну від, зверх - ДОДАТКИ

3.У наведених реченнях знайдіть означення, чи відокремлюються вони.

На ожередові соломи сидів старий ворон, схожий на степового орла, і думав свою думу. Мова –це коштовний скарб, набутий віками нашим народом, його невичерпне духовне багатство. Берізку, ніжну і струнку, цілує вітер кучерявий. Знесилений , кінь зупинився, важко дихаючи. Схвильована, сестра не могла зразу точно відповісти. На освітлених сонцем лісових галявинах червоніли кетяги горобини.

4.Прокоментуйте пунктограми.

Досвітні вогні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі. Стояло небо, дивне і сумне. Хліба, вмиті дощем, яскраво зеленіли. Голубе небо, вкрите рідкими хмаринками, щедро лило ясне проміння на лани, на сади й хати. Степ, оповитий тишею, дихав пахощами трав. Розтоптана танками мертва земля лежала навкруг. У червонім намисті, зав'язана великою хусткою, Мотря була б дуже гарною молодицею.

5. Запишіть, знайдіть відокремлені обставини.

Дівчата рухались міжряддями, повільно наближаючись до щляху. Виблискувала в лузі річка і , звиваючись, губилась в зелених шатах надбережного гаю. Він дивився на стовп сонячного проміння, що, продершись крізь вікно, ліг на стіни чотирма золотими плямами. Весняний вітер нетерпляче затихає, оббігаючи узлісся та розвиваючи листя плакучій березі. Троянці, в човни посідавши і швидко їх поодпихавши, по вітру гарно попливли. Я йшов(як)не поспішаючи(не поспішав.) Умовк кобзар сумуючи(як).

6. Навчальний диктант.

Були жнива. Вигріваючись під промінням ясного сонечка, спіла пшениця вилискувала золотом. Жайворонки видзвонювали свої мелодії, які, змішуючись із трелями сопілок пастушків, наповнювали повітря дзвінкою, веселою, лагідною музикою. Пшениця, коливаючись від подиху вітру, шуміла, говорила. Сміялись, жартуючи, женці, і поле швидко укривалося снопами.

Раптом почувся голос дівчини : "Гляньте, гляньте, як танцює пшениця !" Дівчина стояла, нахилившись над щойно зв'язаним снопом і показуючи серпом перед собою, пильно дивилася на колосся і , усміхаючись, стежила, як те колосся колисалося, гойдалося, наче танцюючи, наче востаннє ведучи свій танець на лоні матері-природи. Захоплена якимось дивним почуттям, дівчина защебетала коломийку і пішла кружляти, танцювати, не звертаючи уваги на колючу стерню. Інші женці, заворожені грою невидимої музики, покидали роботу і теж пустилися в танець. Здавалося, вся природа ясного літечка співала, щебетала, зайнявшись веселощами. Тут почувся голос старшої, яка з сердечним проханням зупинила несподівані дівочі веселощі.(За В, Верховинцем, 138 сл.).