7. Складнопідрядне речення із кількома підрядними із однорідною підрядністю є:

А Примкнувши вії, стоїть у задумі осінній ранок, прислухається, як на городах шерехтять соняхи і маківки.(М. Стельмах).

Б Село, зачароване зоряним небом, синіє задуманими хатками, біля яких пильно дивляться на схід потемнілі соняшники.(М. Стельмах)

В Над світом стояла така тиша, що було чути, як плакала надламана гілка.(М. Стельмах).

Г Я виріс з пісні, що віками точила шаблю й спис об камінь, що страдну душу лікувала і соловейком день вітала (Ю. Петренко).

8. Складним безсполучниковим реченням є :

А Іще одна єдина мить – і дальній поїзд прошумить.

Б Одчиняються ворота, мати хреститься і щось проказує, коні рушають – ми їдемо. (О. Довженко)

В Дивлюсь я на моє небо, повертаю з возом і косарями праворуч і ліворуч, і зоряний всесвіт повертає разом з нами, і я непомітно лину в щасливий сон.

Г Садок тонув у чистому ранковому повітрі ; зверху лилася на нього золота сонячна хвиля, знизу знімалася сиза тінь. (Панас Мирний)

Робота з текстом

Прочитайте текст. Виконайте завдання 9-11 до нього.

(1) Суть поезії напевно не в написаному і тим більше не в надрукованому, а у вимовленому й почутому. (2)Це дуже голосно сказано, але поезія і полягає в тому, що деякі речі мусять бути сказаними голосніше. (3)Ліна Костенко навчила українську поезію інтонацій, тобто виразного вимовляння певних замовчуваних речей уголос. (4) Саме вона прищепила сотням тисяч українців непохитну певність у тому, що цензура - це зло, а самоцензура дорівнює самогубству. (5) Саме вона привчала цих від природи не надто схильних до максималізму людей до того, що слово «свобода» в українській мові існує не просто так. (6) Про неї циркулювали десятки історій про її зухвалі репліки, бездоганні афоризми, ризиковану жестикуляцію, про всі ці плащі, шпаги, мантії і з викликом пронесені на політичні судилища квіти для засуджених. (Ю. Андрухович)

9. Пунктуаційну помилку допущено в реченні

А першому

Б другому

В четвертому

Г шостому

10. Вставне слово відокремлюється комами в реченні

А першому

Б другому

В четвертому

Г шостому

11. Речення з різними видами зв’язку

А перше

Б друге

В третє

Г шосте

12. Установіть відповідність.

	Вид підрядного речення	Приклади
1	означальне	А Де громи гриміли смертю огняною, зливи прошуміли сивою стіною.
2	обставинне часу	Б Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була.
3	обставинне міри і ступеня	В Поки сонце з неба сяє, тебе не забудуть.
4	обставинне порівняльне	Г Калина так хизується красою, що байдуже їй до всього на світі.
		Д І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав, неначе човен в синім морі то виринав , то потопав

11. Вибірковий переказ : викладіть близько до тексту ту частину, у якій розповідається про повернення старого Горбатенька до берега його дитинства. Доповніть переказ розповіддю про ваш берег дитинства.

БЕРЕГ ДИТИНСТВА

У кожного, як стверджує одна романтична сага, є два береги – од якого людина одпливає і до якого має неодмінно причалити. На цій довгій дорозі зустрічається чимало інших, не менш значних. Серед таких – берег надії, берег юності, берег любові.

І все ж , хоч би де зупинялася людина на цих почасти нетривких і мінливих берегах-пристанищах, їй неодмінно світитиме далеким вогником, оповитим щемним і невсидливим спогадом, отой найперший – Берег Дитинства. Хай то буде сповнена романтичних поривань молода людина, освітлений життєвою вдачею статечний митець чи припорошений сивиною дідусь, кожному по-своєму пектиме спогадами цей берег.

Не сходить з пам'яті один випадок. У наше село приїхав давній його мешканець. Так трапилось, що він не за власним бажанням змушений був виїхати в молодості на Далекий Схід, а згодом оселитися там, завести родину. Потім війна, тяжкі повоєнні літа, і йому ніяк не випадало навістити землю, де, як кажуть у народі, закопаний пуп.

Та, проте, увесь цей час він жив надією, що таки побуває на березі свого дитинства. І тільки на схилі літ приїхав у глибинне поліське село. Чоловікові перетягло за сьомий десяток. Разом з ним був його син та двоє онуків.

Не дочекавшись, поки зупиняться коні, старий силувано почав злазити з воза. Підпираючись посохом, він дрібкуватими кроками почовпав на подвір'я, зняв капелюха і довго стояв у зажурі. Старші односельці стояли осторонь, перекидаючись співчутливими діалогами : " А тягне-таки людину в рідні краї. Бачите, скільки тої жалоби, що на старість літ ген звідкіля приїхав !" – " То ж не дарма мовиться : там земля мила, де мати родила…"

Старий Горбатенко невпоспіх обійшов печище, обмацав камінці та уламки цегли, затим вичвалав на пагорб, де стояла стара дичка-груша. Верхівка й обічні гілляки вже пригасли, тільки з нових одростків рясно кипіло молочне суцвіття. " Живеш іще, чекаєш на мене ? " – мовив чоловік і припав щокою до рябчастого стовбура, охопив його худорлявими руками. Коли ж розпач спогадів вгамувався, він підійшов до гурту, чемно привітався і , висушуючи зволожені очі, мовив : " Дякую вам, добрі люди, що не спиляли її на дрова. Під цією грушею, казала моя покійна мама, що й народила мене… "

Тиждень гостював Горбатенко в селі і увесь час ходив на печище, а коли зібрався від'їздити, сказав, не приховуючи сліз : "Тепер уже не страшно й помирати !"

Земля дитинства, стежки ранньої юності… Кому не снилися вони в далеких мандрах, хто не відчував їхнього поклику, чия чутлива душа не прагла повернутися на схилі літ у чарівну казку дитинства ? Усе, як сказав один із філософів, скороминуще на цьому світі. Але чи так уже й все – пам'ять, якщо вона не полишає людину, не робить її забудькуватою, неодмінно житиме отим далеким спогадом дитинства.(За В. Скуратівським).

Творче завдання: образ дитинства в українській літературі.