3Розгляньте розділові знаки у складносурядних реченнях.

Реве Дніпро, й лани широкополі медами пахнуть, колосом шумлять.(А. Малишко). На сизих луках скошено траву, і літо буйне в береги ввійшло.(М. Рильський). Минула буря – і сонце засяяло.(М. Рильський). Чужих два слова в пісні буде – і пісня вся тоді чужа .(Д. Павличко). Вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій.(В. Сосюра). Дітям здавалось, що вже вечір і що зараз прийде мама.(С. Васильченко). Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе ! Мороз прилине, синьо і прозоро розвісить скрізь інею сивий дим ; і на шибках невидимі узори він намалює генієм своїм. (В. Сосюра).

4.Коментуйте пунктограми.

Ми одностайні у труді і цим ми вічно молоді !(М. Рильський). Свій меч історія підносить – і долу падає ярмо.(М. Рильський). В повітрі дощ, і гречка пахне тепло, немов розлився бурштиновий мед.(М. Рильський). Коли він торкався смичком до струн скрипки, все на світі зникало і залишалася тільки музика.(В. Собко).Насунула сивая хмара, і сніг, наче з торби, посипав. І всі ми, як один, підняли вгору руки, і тисяч голосів о камінь загуло…(І. Франко). Довкола у природі все дрімало і рання мла стелилась по землі (О. Маковій). Довго громи гуркотіли і блискавка в хмарах вилась…(Б. Грінченко). А Прометей приніс вогню людині – й багато що змінилося у світі.(В. Бровченко). Іще одна єдина мить – і дальній поїзд прошумить. (А. Малишко).

5.Розставте знаки у складнопідрядних реченнях.

Листя, що вкривало товстим шаром каміння, було м'яке, як подушка, і вгиналося під ногами.(О. Гончар). Примкнувши вії, стоїть у задумі осінній ранок, прислухається, як на городах шерехтять соняхи і маківки.(М. Стельмах). Село, зачароване зоряним небом, синіє задуманими хатками, біля яких пильно дивляться на схід потемнілі соняшники.(М. Стельмах)

6.Поясніть, скільки підрядних речень може бути в одному реченні. Намалюйте схеми речень

Я виріс з пісні, що віками точила шаблю й спис об камінь, що страдну душу лікувала і соловейком день вітала (Ю. Петренко). Коли я був хлопчиком на Десні, мені хотілося, щоб дикі птиці сідали мені на голову і на плечі не тільки в снах.(О. Довженко). Куди б не переносила доля степовика, завжди перед його очима стоятиме степове безмежжя, яким прокочуються ковилові хвилі.(В. Супруненко). Яке мені дібрати слово, велике й тихе, щоб воно ввібрало душу так чудово, як сіль земну вбира зерно.(М. Нагнибіда).Сьогодні я такий щасливий, мов вийшов хлопчиком на шлях, де сонце наливає сливи солодким золотом в садах.(В. Сосюра). Над світом стояла така тиша, що було чути, як плакала надламана гілка.(М. Стельмах). Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумати, що надворі не бабине літо, а справжнє літо.( І Нечуй-Левицький). Той, хто любить паростки кленові, хто діброви молоді ростить, сам достоїн людської любові, бо живе й працює для століть.(М. Рильський). Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах, мені здається, що збираю цілющі трави я в лугах.(М. Рильський).В Стеблеві, де кінчається містечко, де Рось виривається з тісних берегів, обставлених скелями, є дуже гарне місце. (І. Нечуй-Левицький). Як він любив цю переджнив'яну і жнив'яну пору, коли після всіх тривог тиха містерія нив ставала радістю життя, коли, дивлячись на схилений колос, ясніли людські думи і щось добре шептали вуста. Ось і його річка, що має чотири броди, ось і принишкле село з корогвами тополь, ось і його могутні ясени над стемнілим плотом, і старенькі вдовині ворітця, що кигикають, мов чайка, і під солом'яною стріхою хатина, що тримає у віконцях сновійність місяця.