6. Робота з підручником.

Козачук Г. О. Українська мова : Практикум : Начальний посібник – 2-ге вид.. переробл. і доповн. К. : Вища школа, 2008. с. 253. Вправа 400.

Бєляєв О. М. та ін.. Українська мова. Освіта, 1998. – с. 10-11, вправа 14.

Бєляєв О. М. та ін.. Українська мова. Освіта, 1998.с. 106-112. Вправа 226

7. Самостійна робота і. Завдання

Замініть, де можна повні речення на неповні. Взначте, який член речення пропущений. Поясніть розділові знаки

1 варіант :

- У дитини заболить пальчик, а в мами заболить серце.

- Дерево шанують, як добре родить, а чоловіка шанують, як добре робить.

2 варіант :

- Пташка красна своїм пірям, а людина красна своїми заннями.

- Око бачить далеко, а розум бачить глибоко.

3 варіант : -

- В чужому оці тріску бачить, а в своєму й поліна не помічає.

- Вареники-хваленики, всі вас хвалять, та не всі вас варять.

Іі. Завдання

Зробити синтаксичний розбір одного-двох вказаних викладачем речень (письмово).

1 варант :

- Вечір. Святошино. Вхід у метро. Вигрітий парапет. (М. Самійленко)

- Повінь добрих почуттів затоплює душу вчителя, коли він чує, як довірливо до нього тулиться дитина. (М. Стельмах)

2 варіант:

- І знову мчиш , як метеор, ти. І знову світяться в душі оті розкішні натюрморти уздовж доріг на спориші. (Л. Костенко)

- Дихають тихо акації ніжні, злегка колишуться в сутіні срібній. (Олесь)

3 варіант :

- Циклону вже нема над морем. Повсюди спокій, сонце, благодать. (І. Драч).

- Садів рум’яний цвіт осипався духмяно, бредуть кудись вітри по скошеній траві. (В. Сосюра)

Зразок розбору.

Вузька дорога потяглася вгору між глинясними крутосхилами, вкритими чагарником. (О. Гончар)

Усний	Письмовий
1.Розповідне 2. Опис пейзажу 3. Просте, бо одна граматична основа 4. Двоскладне : підмет – дорога, присудок - потяглася 5.Повне, бо наявні всі члени речення 6.Ускладнене відокремленим означенням, вираженим дієприкм. зв. 7. Поширене	1.Розповід. 2. Опис. 3. Просте. 4. Двоскладне : підмет+ присудок 5.Повне 6.Ускладнене відокремленим означенням, вираженим дієприкм. зв. 7. Поширене

8.Навчальний диктант мелашка

Дівчина перейшла через греблю, ступила на місток на лотоках, сперлася на поренчата й задивилася не так на воду, як на свою вроду. До неї з води виглянуло її лице, свіже, як ягода, з чорними бровами. Дівчина милувалась собою та червоним намистом на шиї.

Лаврін стояв під вербами недалечко од дівчини й дивився на неї. Сонце грало на червоному намисті, на рум’яних щоках. Дівчина була невеличка на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгобраза, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк.

«Ой гарна ж дівчина, як рай, мов червона рожа, повита барвінками!» - подумав Лаврін, запрягаючи другого вола.

Дівчина вирвала з верби гілку й кинула далеко на воду. Гілка сунулась по воді поволі, а далі ніби побігла на лотоки і шубовснула під колесо. Дівчина засміялась і блиснула всіма білими зубами проти сонця, ніби двома низками перлів. Вона кинула очима на Лавріна, задивилась на його й засоромилась, потім знялася з місця, шугнула зозулею проз Лавріна.

«І де ти, красо, вродилася! – подумав Лаврін, - з твоїми шовковими бровами; коли б ти була зозулею в гаю, то я тебе й там упіймаю».

Лаврін махнув батогом на воли і, замість того, щоб їхати додому через греблю, повернув на пригорок за дівчиною.

(І. Нечуй-Левицький, 214 слів)

Завдання: дати характеристику вказаним реченням.