1. Виконати конспект статті. Слово і його лексичне значення . Лексико-стилістичні синоніми. Антоніми. Пароніми. Основні групи фразеологізмів

План :

1. Слово і його найважливіші ознаки.

2. Лексичне значення і його типи.

3. Лексико-стилістичні синоніми.

4. Антоніми.

5. Пароніми.

6. Фразеологізми. Основні ознаки фразеологізмів:

7. Основні групи фразеологізмів

8. Контрольні завдання до теми

1. Слово і його найважливіші ознаки

Наша мова складається зі слів. Слово – одна з основних одиниць мови. Всі інші мовні одиниці так чи інакше зв’язані зі словом (1)мовні звуки реалізуються в слові, 2)морфеми можуть існувати тільки при наявності слова, 3)із слів складаються словосполучення і речення).

До найважливіших ознак слова належать такі:

слово складається із звуків (це означає, що воно має матеріальну основу) і має певну внутрішню впорядкованість звуків, його не можна розірвати;

слово має один наголос (тільки складні слова можуть мати побічний наголос);

слово має лексичне значення, т. б. щось називає або виражає;

слово може поділятися на менші мовні одиниці – морфеми (основу і закінчення, префікс, корінь, суфікс, постфікс);

слово пов’язується з іншими словами у реченні змістовним і граматичним зв’язками;

слова здатні мати в реченні граматичні форми та синтаксичні функції і таким чином у складі речення виконують комунікативну функцію.

Слова можуть нести не тільки понятійну , а й емоційно-вольову та естетичну інформацію.

Взяті поза реченням слова виконують номінативну функцію.

За тим, що слова означають, вони поділяються на такі групи:

Повнозначні слова – це ті слова, які мають лексичні й граматичні значення : поле, ліс, гай, людина, серце, голова, учитель, земний, гарний, свій, чотири, десять, шостий, сам, кожен, сміятися, ходити, думати, гарно, весело, взимку та інші.

До повнозначних належать іменники, прикметники, числівники, займенники, дієслова, прислівники.

Службові (неповнозначні) слова мають тільки граматичні значення і можуть виражати відношення просторовості (на, під), причиновості (бо, через, тому що), єднальності (і, й, та), проти ставності (але, проте), умовності (би, якби), наказовості (хай) тощо.

Службовими словами є сполучники, прийменники, частки.

Окремою групою слів є вигуки і звуконаслідування, бо вони нічого не називають, а лише виражають почуття, емоції, реакції, волевиявлення, акустичні образи (ох, ах, ура, гей, гать, леле, дзінь-дзінь, ку-ку).

Слово, яке має лексичне значення, називається лексемою.

Всі слова, що вживаються в мові – словниковий склад. Розділ мовознавчої науки, в якому вивчається словниковий склад мови, називається лексикологією. Слово «лексика» походить з гр.. слова лексикос – «словесний. словниковий». Ним називають усі слова мови, а також окремі шари чи групи слів (побутова лексика, професійна лексика) та слова письменників і їхніх творів (лексика Шевченка. Лексика «Гайдамаків»).

2. Лексичне значення і його типи

Лексичним значенням називають співвіднесеність слова з предметами, явищами, процесами, відношеннями, закономірностями реальної дійсності та поняттями про них. Слово називає предмет, і це є його лексичним значенням. Слово називає конкретний предмет, всі інші предмети даного виду, а також поняття про цей вид предметів. Це означає, що слово узагальнює в своєму лексичному значенні основні ознаки цілого класу предметів і формує поняття про них. Поняття – це узагальнене відображення у свідомості властивостей предметів і явищ дійсності. Поняття виражається словом. Воно є основою лексичного значення слова. Але крім називання предмета і поняття про нього, у лексичне значення слова може входити і додатковий компонент – те, як і коли ми предмет сприймаємо, оцінюємо, як реагуємо на нього (чобіт, чобіток, чоботище; здоровий, здоровенький, здоровісінький, здоров’яга, здоровило).

Отже, лексичне значення само по собі є складним і змінним явищем, воно може мати в собі окремі відтінки, які в процесі життя слова набувають здатності переростати у нові значення.

Слово виникає з одним лексичним значенням, але поступово в ньому під впливом різних мовних ситуацій виникають зміни, що ведуть до появи нових значень – похідних. Наприклад, слово земля має у словниках такі значення :

1.Третя по порядку від Сонця планета, яка обертається навколо своєї осі і навколо Сонця. 2. Місце життя і діяльності людей. 3. Верхній шар земної кори. 4. Речовина темно-бурого кольору. 5. Суша (на відміну від водного простору). 6.Грунт для вирощування рослин. 7. Країна, край, держава.

Перше значення називається первинним, і воно часто так віддалене від нас у часі, що тільки вчені можуть його встановити. Наука, що вивчає походження слів і їх первісні значення, називається етимологією.

Слова, що мають первинне і вторинне (похідне) значення, називаються багатозначними (полісемічними, від грецьких слів полі «багато» і сема «значення». Первинне значення називають прямим, вторинні - переносними).

Багатозначність виникає від того, що мовці помічають схожі риси предметів, подібність явищ у житті і тому переносять назву одних предметів на інші : чашечка чаю – чашечка тюльпана. Ніжка дитини – ніжка стільця, пряма лінія – телеграфна лінія, вільна людина – вільне місце, потік води – потік машин, міцна криця – міцний сон.