12. Поясніть і запишіть

Президент України, Каменяр, " Кобзар", Голова Конституційного Суду, Спілка письменників України, Перун, "Повість временних літ ", газета "День ", Київська середня школа, Білий Бім Чорне Вухо.

13. Навчальний диктант

ДИВОВИЖНА ЛЮДИНА

Альберту Швейцару було тридцять років, і він був відомим професором Страстбургського університету, філософом і музикантом, чиї органні концерти збирали юрми шанувальників в усіх європейських столицях. Його дослідження про Йоганна Себастьяна Баха вважалося класичним. Друзі пророкували йому блискучу кар'єру в будь-якій царині науки чи мистецтва, що її він собі обере. Та раптом у свої тридцять років Швейцар почав усе спочатку : він став студентом медичного факультету.

Люди, знайомі з його філософськими творами, здогадались: учений, одержимий ідеєю добра, обрав найгуманнішу в світі професію лікаря. Одні схвалювали це рішення, інші вважали його надмірним. Адже, мовляв, професор завжди був ладний зарадити біді товариша, не шкодував грошей для бідних. "Чого ж іще треба?" – питали вони.

І як би здивувалися ці люди, коли б дізналися, що причиною такого кроку стала невеличка замітка в журналі, де мовилося, що в далекому селищі Ламберені, розташованому в центрі Екваторіальної Африки, потрібен лікар. Та здивування було б ще більшим, коли б вони знали, що цей намір з'явився давно, мало не в дитинстві, і що замітка в журналі лише визначила план дій.

" Я вирішив зробити своє життя своїм доказом, - розповідав він. – Я хотів спробувати зробити так, щоб моє життя, моя праця говорили про те, у що я вірю."

І він це зробив: сім років вивчав медицину, п'ятдесят два , до самої смерті, працював лікарем у Ламберені, тут створив лікувальний центр. Подвиг Швейцара полонив багатьох чесних людей землі. Його боротьба за мир була відзначена Нобелівською премією.(За Бріманом.)

Завдання: доповніть текст розповіддю про визначних людей планети, які своєю працею, своїм життям прислужилися суспільству.

(А. Попов, Кулібін, Нобель, Копернік, Вишенський, Шевченки, Леся Українка, П. Тичина, Курчатов, Винниченко, Ейнштейн, брати Райте, Гагарін, Туполєв. )

14. Напишіть переказ, виконайте творче завдання

"ТА НЕ ОДНАКОВО МЕНІ…"

Після розвалу Радянського Союзу закордонні експерти звернули увагу на новостворені держави, колишні республіки. За їхніми оцінками, найкращі стартові умови мала Україна. Для цього були всі передумови: вигідне географічне положення, родючі землі, розвинена наука і самобутня культура. І що ж ? На сьогодні маємо один з найнижчих життєвих показників у світі. Нас залишили позаду навіть деякі "бананові" республіки…

Україна, Україна… Ласий шматок з таким лагідним і терплячим народом. Приїздить, скажімо, голландець. Він не приховує мети свого візиту. На заході скорочуються посівні площі, не за горами той час, коли ніде буде сіяти хліб. Європа вже накинула оком на наші лани. В обмін на наше зерно підприємливий гість пропонує хімікалії, бо що ще він може дати? Не встигли в західних областях відкрити родовища нафти й газу, а вже тут як тут із своїми " ложками " американські нафтові компанії – готові сьорбати. Ви нам – нафту, ми вам – жуйки та предмети гігієни, виготовлені…з вашої ж нафти.

Ринок України заполонив іноземний товар надзвичайно низького штибу. Це вже не імпорт, адже держава, яка шанує себе, імпортує лише товари, що їх не здатна виготовляти сама. А що ми бачимо? Польські консерви з хвостів, ратиць та щетини, курячі стегенця, від яких у жінок на обличчі росте волосся, та нашпиговане важкими металами дитяче харчування? Щоб нав'язати все це довірливому споживачеві, виробник " якісного" товару вдається до широкої рекламної кампанії на телебаченні…

Та найстрашніше – в іншому. "Добрий" дядя-іноземець займається послідовним промиванням наших мізків. Телебачення постійно транслює низькопробні примітивні фільми, в яких, окрім насильства, нічого й не показано. Розрахунок простий : після щоденної обробки із свідомості глядача поступово вимиваються загальнолюдські моральні цінності, як-от : співчуття, доброта, людяність, щирість – і він поступово перетворюється на тупу істоту з єдиним прагненням : перегризти горлянку сусідові. Дії хитрого "дяді" зрозумілі : щоб успішно маніпулювати свідомістю українця, її слід перекувати на модель типового " амерікен боя ". І , хоч як прикро, йому це вдалося. " Новий " українець жує " Стіморол ", запихається " Мульти- табсом ", захоплюється бойовиками. Він вже не співає , як "несе Галя воду ", бо в нього темно в очах від "кока-кольної" реклами. Не розповідає синочкові казку про Котигорошка, бо той видивлюється всі очі на Рембо й Термінатора.

Що ж ми можемо й маємо протиставити лавиноподібній американізації нашого життя, вимиванню українського з українських душ? ( За О. Ореховським. 362 сл.)

КАТЕРИНА БІЛОКУР

Бджола виповзла з вулика, посиділа на його вологій приступці, вмилася холодною росиною, що скотилася з дашка. ЇЇ поманив до себе запах дикого маку з того боку, де сходить сонце. Бджола поворушила крильцями, просушила їх, на мить розслабилася, торкнулася животом прохолодного порога вулика і рвучко відштовхнулася від нього.

Через відчинені кімнатні двері Катерина відчула – пахне цвітом дикого маку. Вона згадала, що дикий мак квітує на пригірку Гетьманського урочища.

Катерина покрадьки винесла з кімнати дерев'яну триногу. Мусила робити це тайкома, бо її малювання й досі наводило маму на безпросвітний смуток. Вона й досі переконана , що дочку наврочено цим чаклунським ремеслом.

Босими, потрісканими ногами Катерина йшла землею, яку орала й засівала, жала й обшаровувала важкою щербатою сапою, яку любила й проклинала, й знову любила, бо іншого виходу в неї не було. На Катеринине серце зійшла така чиста неосвітленість, в одну – єдину мить якої можна навіть покласти голову. Дехто й цілісіньке життя проживе , а не знатиме, що людина може бути ось такою, відчувати себе не результатом з'їденого хліба, сала й борщу, а радісно вистражданим підсумком усього того, що прожили її предки, і заспівом того , що проживуть її нащадки.

На маленькому дзиґлику вона сіла біля тоненької стеблинки дикого маку. Катерина ще не знала, для чого знадобиться їй цей предикий мак, у якій картині він зацвіте, але передчувала, що знадобиться він неодмінно, і його треба намалювати, інакше він приходитиме в її сни, пахнутиме їй з ранку до вечора.

Зараз мак говорив їй своїм запахом : бачиш – я цвіту, і тому мені добре, і тому я щасливий, що знову літо, що немає лихих вітрів та граду, що гріє сонце, синіє небо, літають птахи, і мені досить цього для щастя. Я хочу, щоб і тобі зі мною було добре. Дивись на мене скільки хочеш, бо сьогодні при заході сонця я опаду…

Коли Катерина змалювала червоні пелюстки маку, над її головою кволо загула бджола. Жінка ледь помітно водила пензликом (їх вона майструє сама) , затаювала подих при кожному порухові зап'ястя, - і тому не почула, як бджола сіла на її руку, відпочила, а потім по ковзкій гілочці переповзла на полотно.

Тепер Катерина її побачила, і рука її завмерла , щоб випадково не струсити бджолу на землю. Вона звелася на засиджені ноги, перенесла бджолу на мак, постежила, як та ворушиться, махає крильцями і соває хоботком по денцю макової чашечки.

Катерина знову присіла на стільчик, розмішала цяточку фарби на уламку скла, а коли звела погляд на полотно, – бджола вже сиділа на змальованій квітці й запопадливо рилася в пелюстках. Жінка знову перенесла бджолу , а тоді рішуче зняла рамку з полотном із дерев'яної триноги.(За В. Яворівським.)

Творче завдання: зображення краси рідної природи в українській поезії.

15. Тестування.