Тема 13. Міжнародно-правова регламентація положення населення

Практичне значення визначення правового статусу окремих груп населення у міжнародному праві для реалізації принципу загальної поваги до прав та основних свобод людини. Поняття населення держави, його розрізнення із поняттями народу та нації. Правова регламентація статусу окремих категорій населення у міжнародному праві.

Міжнародно–правові питання громадянства. Інститут громадянства як суміжний інститут міжнародного та внутрішньодержавного права. Проблема співвідношення міжнародного та національного регулювання відносин громадянства. Основні джерела міжнародно–правового регулювання. Європейська конвенція про громадянство 1997 р. Загальна характеристика громадянства України. Закон України „Про громадянство” 2001 р. Закріплення принципу єдиного громадянства, його правовий зміст.

Співставлення понять „громадянство” та „підданство”.

Способи отримання громадянства. Отримання громадянства за народженням (філіація): принцип „права крові”, принцип „права ґрунту”, змішаний принцип. Визначальний принцип отримання громадянства у порядку філіації за законодавством України.

Отримання громадянства у порядку натуралізації. Підстави відмови у натуралізації. Загальні вимоги для отримання громадянства України в порядку натуралізації. Відмова від попереднього громадянства для іноземних громадян як основна вимога отримання громадянства України, особливості її здійснення.

Отримання громадянства на підставі міжнародно–правових договорів.

Способи припинення громадянства. Вихід із громадянства. Основні умови такого виходу. Підстави відмови у виході з громадянства України за Законом України „Про громадянство”.

Втрата та позбавлення громадянства як способи припинення громадянства, їх відмінності. Заборона позбавлення громадянства як визначальний принцип міжнародного права.

Припинення громадянства на підставі міжнародно–правових договорів.

Подвійне громадянство, його визначення. Причини, що породжують явище множинного громадянства. Переваги та недоліки правового статусу біпатридів.

Основні джерела правового регулювання відносин подвійного громадянства. Гаазька конвенція про деякі питання, що стосуються колізій законів про громадянство 1930 р. Європейська конвенція про зменшення випадків множинності громадянств 1963 р. Двосторонні угоди держав як основний спосіб вирішення проблем конкуруючої компетенції у випадках подвійного громадянства. Звичаєва практика застосування принципу ефективного громадянства як засобу визначення правомочної щодо обов’язків біпатрида держави.

Безгромадянство як перешкода для ефективного захисту прав та свобод людини. Поняття безгромадянства, особливості правового статусу апатридів. Причини, що породжують його виникнення.

Основні джерела правового визначення статусу осіб без громадянства. Конвенція про статус апатридів 1954 р. Конвенція про скорочення випадків безгромадянства 1961 р. Шляхи боротьби із безгромадянством у законодавстві держав.

Визначальні риси правового стану іноземних громадян у міжнародному праві. Правові режими, що застосовуються до іноземних громадян, які знаходяться на території приймаючої держави. Національний режим як основна гарантія прав та свобод іноземних громадян. Різниця в об’ємі прав громадян та іноземних громадян, що надається останнім відповідно до національного режиму. Антидискримінаційна сутність режиму найбільшого сприяння. Спеціальний режим як особливий режим перебування іноземних громадян на територій держави, його обмежувальна та преференціальна форми. Застосування реторсії при встановленні правового режиму перебування іноземних громадян. Закон України „Про правовий статус іноземних громадян та осіб без громадянства” 1994 р. (у редакції 2003 р.), режими перебування іноземних громадян та осіб без громадянства на території України за нормами Закону.

Проблема екстрадиції іноземних громадян та осіб без громадянства. Договори про допомогу у кримінальних справах як основний засіб вирішення питань екстрадиції злочинців. Основні причини відмови у екстрадиції у практиці держав.

Проблема біженців та шляхи її вирішення міжнародним співтовариством. Роль та повноваження Управління Верховного комісара ООН у справах біженців для координації міжнародної співпраці у справі захисту прав біженців. Джерела міжнародно–правового регулювання. Статут Управління Верховного комісара ООН у справах біженців 1950 р. Конвенція про правовий статус біженців 1951 р.

Визначення категорій осіб, що підпадають під поняття біженців. Особливості міжнародно–правового статусу біженців, його відмінності від правового статусу іноземних громадян.

Основні риси правового регулювання перебування біженців на території України за Законом України „Про біженців” 2001 р.

Право притулку. Проблема розрізнення процедур надання притулку та надання статусу біженця за законодавством держав. Джерела правового регулювання надання притулку. Декларація ООН про територіальний притулок 1967 р.

Форми притулку. Територіальний притулок як єдина правомірна форма притулку у міжнародному праві. Проблема надання дипломатичного притулку.

Особливості правового статус переміщених осіб. Формування категорії вимушених переселенців у законодавстві окремих держав.