Контрольні запитання

1.Що називається процесом харчування та його продукти?

2.Дайте визначення норми та раціону та обґрунтуйте різницю між ними.

3.Як встановлюється потреба в харчових продуктах?

4.Які вимоги ставляться до харчування7

5.Які вимоги ставляться до продуктів для походу?

6.Які є види багаття та особливості їх?

7.Як розпалити багаття та контролювати температуру його.

Тема 11.Долікарська допомога та реабілітація.

Компетенції:

Знання – медичних вимог до учасників походу, самоконтроль здоровя,

основ долікарської та медичної допомоги.

Вміння - надати долікарську допомогу та прийомів реабілітації.

План семінарського заняття

1.Медичні вимоги до учасника походу та самоконтроль здоров’я.

2. Долікарська медична допомога.

3.Основи надання першої медичної допомоги.

4. Основні прийоми реанімації.

*Основи реанімації.

Рекомендована література:7,10.

Самостійна робота. Навчити студентів надавати долікарську допомогу під час походу.

Ключові слова: долікарська допомога, перша медична допомога, травми, захворювання, шок, втрата свідомості, кома, прийоми реабілітації.

Мета роботи: навчити студентів прийомам долікарської допомоги постраждалим.

Зміст та методика виконання. Долікарська допомога - це комплекс заходів, що запобігають захворюванням, травм та надання першої медичної допомоги потерпілому під час походу.

Найчастіше зустрічаються такі захворювання та травми: потертості та мозолі,відмороження, опіки, шлунково-кишкові захворювання,прорізи та поранення, у шиби, переломи та вивихи, непритомність, укус змії та допомога потопаючим.

Перша медична допомога - це невідкладні дії, спрямовані на врятування життя туриста під час подорожі. Вона повинна передувати кваліфікаційній медичній допомозі лікарем і основна мета - це полегшити біль потерпілому або запобігти подальшому протіканні хвороби. Вона включає проведення наступних заходів:

• оцінити стан потерпілого та усунути можливі загрози у здоров’ї;

• припинити дію травмуючи факторів, які можуть ускладнити стан хворого,оцінити важкість ушкоджень організму;

• зупинити кровотечу;

• зробити перев’язку стерильними матеріалами;

• провести обезболювання;

• забезпечити фіксацію травмованих ділянок тіла за допомогою підручних матеріалів;

• придати тілу найбільш зручне положення з урахуванням пошкодження;

• забезпечити швидке і безпечне транспортування до лікарні.

Критичними станами організму є шок, зупинка дихання. зупинка серця, втрата свідомості. Вивести організм із такого стану можна тільки прийомами реанімації.

Шок - це такий стан, що появився в результаті сильного подразника у вигляді мовного і рухового збудження та прискореного дихання, який переходить у пригніченість з послабленням реакції та появленням холодного поту і поверхневого дихання (140-200 ударів/хв).

Втрата свідомості - це такий стан організму при якому у відповідь на певні подразники появляється реакція у вигляді пригніченого стану до повної відсутності реакції на подразники. Через це виділяють такі стани: легка втрата свідомості. сопорозний стан та кома.

Сопорозний стан - це глибока втрата свідомості, що проявляється відстороненим поглядом, на біль реагує слабким стогоном або мімічною гримасою, часто появляється блювота.

Кома - це глибока втрата свідомості, при якій людина не реагує на подразники, може відбуватися мимовільне витікання вмістимого шлунку за рахунок паралічу м язів стравоходу і входу в кишківник.

Основними прийомами реанімації є штучне дихання (рот в рот або рот в ніс) та зовнішній (закритий) масаж серця. Реанімаційні заходи проводяться в такій послідовності:

• обережно положити потерпілого на спину, а при блюванні повернути голову на бік;ритого масажу серця;

• перевірити наявність дихання та серцебиття;

• при відсутності дихання і серцебиття приступити до штучного дихання та закритого масажу серця;

• при наявності кровотечі негайно приступити до зупинки крові;

• для активізації постачання крові мозку та серці підняти ноги ( якщо не пошкоджені), підклавши згорток речей;

• при переломах зробити фіксацію кінцівок;

• не давати пити води та спиртного;

• забезпечити транспортування потерпілого( при відсутності шоку) при неможливості прибуття лікаря;

• відрядити учасника походу по медичну допомогу.

Штучне дихання включає такі дії:

• при потребі звільнити верхні дихальні шляхи, наприклад від води;

• повернути потерпілого на спину і покласти на тверду поверхню;

• пальцем, обгорнутим бинтом, звільнити ротову порожнину від сторонніх предметів , а голову закинути назад і під шию покласти валик з речей;

• при стиснутих щелепах відкрити їх плоским предметом і зафіксувати тугим валиком із бинта або тканини;

• розстебнути одяг, який може перешкоджати проведенню штучного дихання.

Методика штучного дихання «рот у рот»:

• положити потерпілого спиною на тверду поверхню, а руки притиснути вздовж тіла;

• звільнити тіло від речей, що можуть стискати його;

• голову відкинути назад, а нижню щелепу вниз;

• пальцями другої руки затиснути ніс;

• зробити глибокий вдих і щільно притиснувшись до відкритого рота зробити видох і пальцями затиснути ніс (стежити, щоб язик не западав, а при западання тримати його пальцями);

• відняти рот від губ і припинити затискати носа.

Вдих робиться через кожних 3-4 сек. Частота вдихів і глибина їх повинна бути однаковими.

Завдання 1. Описати методику дихання «рот у ніс» та «рот у рот» за наступною формою:

Таблиця

Алгоритм дій штучного дихання «рот у рот».

№ п/п

Назва дії

Характеристика дії

Завдання 2. Описати алгоритм дій закритого масажу серця за наступною формою:

Таблиця