4

Тема 2. Етика ділового спілкування

1. Ділове спілкування

2. Структура ділового спілкування

3. Техніка ділового спілкування

4. Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання

5. Мовленнєвий етикет

6.*Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону

7. Публічний виступ

8. Особливості усного та писемного спілкування

Рекомендована література

1.* Афанасьєв І. Діловий етикет. Етика ділового спілкування. – 2-е вид., перероб. і доп. – К. : Альтерпрес, 2004 – 368 с.

2. Возняк Л. С. Психологічні особливості професійної підготовки майбут­ніх спеціалістів до управлінської діяльності: Автореферат дис. канд. пси-хол. наук. — К., 2000. — 19 с.

3.* Токарська А. С., Кочан І. М. Культура фахового мовлення правника: Навч. посібник. – Львів: Світ, 2003. – 312 с.

4. Хоменко І. В. Еристика: мистецтво полеміки: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 192 с.

5. Чмут Т. К., Чайка Г. Л. Етика ділового спілкування: Навч. посіб. 3-те вид., стер., - К.: Вікар, 2003.

6. Електронний ресурс: http://www.philolog.univ.kiev.ua/Lingur/art_59.htm

1. Ділове спілкування. Структура ділового спілкування

Ділове спілкування – це процес обміну діяльністю, інформацією, досвідом, що передбачає досягнення певного результату. Ділове спілкування можна умовно поділити на пряме (безпосередній контакт) і непряме (існування просторово-часової дистанції між партнерами). Ділове спілкування реалізується в різних формах: переговори, бесіда, наради, публічні виступи, телефонні розмови, листування тощо. Ділове спілкування існує в двох формах: усній і писемній.

Усне ділове спілкування — це спілкування людей під час виконання ними службових обов´язків (під час бесід, нарад, у години приймання відвідувачів тощо). Це може бути мовлення однієї службової особи перед іншою або перед колективом чи зібранням. Писемне спілкування є вторинним щодо усного, оскільки виникло пізніше. Писемне мовлення офіційно-ділового стилю є монологічним.

Усне мовлення ділової людини має бути:

— виразним (потрібно з чіткою дикцією вимовляти кожне слово);

— точним і недвозначним (використовувати слова з прямим значенням);

— логічним (продумувати кожну фразу, викладати думки послідовно, логічно);

— відповідним ситуації мовлення (кожен службовець повинен пам´ятати: що, кому, коли, де, про що, чому говорить і відповідно добирати мовні засоби);

— нестандартним;

— доречним;

— змістовним;

— стислим.

Види ділового спілкування:

Вербальне – один із видів спілкування, який включає в себе використання слів.

Невербальне – осіб спілкування, який переважно використовує мову тіла та інші фізичні жести як засіб спілкування.

Письмове – вид спілкування, який включає в себе тільки письмові форми.

Робоче – спосіб спілкування, що особливо часто застосовується під час прийому на роботу.

Електронне – сучасний спосіб спілкування, який включає електронні та новітні технології для спілкування, такі як телеконференції, електронні повідомлення і т. д.

Командне – одна з форм спілкування, яка проявляється в командній роботі та співпраці.

Культура спілкування – це сума набутих людиною знань, вмінь та навичок спілкування, які створені, прийняті та реалізуються в конкретному суспільстві на певному етапі його розвитку.