20.4. Правопис складних прислівників.

Складні прислівники пишуться разом:

1. утворені з кількох основ: насамперед, ліворуч, мимоїздом, обіруч, повсякчас, тимчасово, натщесерце, нашвидкуруч, очевидно, привселюдно, самохіть, мимохіть, мимохідь, босоніж, голіруч, стрімголов, чимдуж;

2. утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, -як- з іменниками та прислівниками: абияк, абикуди, анітрохи, аніскільки, анітелень, анічичирк, аніяк, дедалі, деінде, деколи, декуди, чимало, щовечора, щогодини, щороку, щодня, щодуху, щонайбільше, щонайдовше, щоправда, щораз, щоразу, якомога, якось, якраз, якнайдовше, але дарма що, поки що, хіба що, чи що.

Пишуться окремо:

• утворені за допомогою прийменника та іменника, причому іменник зберігає своє значення: до речі, на мить, уві сні, на совість, на жаль, під боком, у стократ, до ладу;

• утворені від двох іменників і прийменника: з ранку до ночі, раз у раз, сам на сам, час від часу.

Пишуться через дефіс:

1. утворені з двох прислівників, близьких чи протилежних за значенням: вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так, туди-сюди, часто-густо, не сьогодні-завтра, тишком-нишком, більш-менш;

2. утворені повторенням того самого слова: ледве-ледве, далеко-далеко, ось-ось, будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, коли-не-коли, де-не-де, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як;

3. утворені від прикметникових та займенникових основ за допомогою прийменника по та суфіксів -ому, -и, -е (-є): по-щирому, по-доброму, по-моєму, по-твоєму, по-нашому, по-їхньому, по-господарськи, по-французьки, по-перше, по-четверте, по-третє.

20.5. Написання складних службових частин мови.

Складні п р и й м е н н и к и пишуться разом:

• ті, які утворилися від прийменника та будь-якої частини мови: напередодні, щодо, наприкінці;

• утворені від двох прийменників: навпроти, заради, задля, поміж, посеред.

Пишуться через дефіс прийменники, які починаються на з-, із-: з-над, з-під, з-поміж, з-посеред, з-поза, із-за, із-під.

Окремо пишуться прийменникові сполуки: у разі, під кінець, під час, що ж до.

Складні с п о л у ч н и к и пишуться разом, якщо утворені від повнозначного слова та частки чи прийменника: адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, неначе, неначебто, немов, немовби, немовбито, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притому, притім, причому, причім, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо, а також слова тощо, абощо.

Окремо пишуться складені сполучники: для того щоб, при цьому, після того як, так що, у міру того як, незважаючи на те що.

Через дефіс пишуться сполучники тож-то, отож-то, тим-то, тому-то, тільки-но.

Ч а с т к и зі словами можуть писатися разом, окремо та через дефіс.

Пишуться разом:

1. утворені за допомогою часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, -як- від будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): аніяк, чимало, щоправда, декотрий, деколи, аніскільки, щоразу, аніяк, абияк;

2. же, ж + стверджувальна частка: авжеж, атож;

3. би-, б-, то-, що- + сполучник: якби, щоб, нібито, абощо;

4. -ся, -сь у зворотних дієсловах: набігатися, напитись;

5. -сь + займенник чи прислівник: якийсь, хтось, десь, кудись.

Через дефіс пишуться:

• частки бо, но, то, от, таки з повнозначними частинами мови (то з окремими сполучниками): іди-бо, дай-но, розкажи-но, тільки-но, так-от, отак-от, стільки-то, якось-то, довго-таки, зайшов-таки, розв’язав-таки, так-таки;

• утворені за допомогою часток будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна-, чортзна-: будь-що, куди-небудь, казна-хто, хтозна-коли, бозна-що.

Пишуться окремо:

1. що (у складених сполуках): дарма що, тільки що, хіба що, що ж до;

2. то (в експресивних сполуках): що то за, що то, чи то;

3. хай, нехай (для творення форми наказового способу дієслів): хай сонце ясно світить, нехай квітує рідний край;

4. би, б (для творення форми умовного способу дієслів): вивчив би, сказав би, прочитала б, писало б, говорили б;

5. же, ж (відіграє видільну роль у реченні): співай же зі мною, ти ж сам обіцяв.