1. Будова і топографія яєчників.

Яєчники (ovaria) — парні паренхіматозні органи, які лежать у поперековій ділянці черевної порожнини позаду нирок і підвішені на брижі.

У кобил яєчники довгі, гладенькі, бобоподібної форми, в діаметрі досягають 1-7,5 см і в масі — 24-40 г, мають овуляційну ямку.

У корів яєчники зовні гладенькі, овальної форми, становлять у діаметрі 0,8—1,5 см і в масі — 12—16 г. У свиней яєчники бугристі, округлі, досягають у діаметрі 0,7—1 см і в масі — 7—9 г.

Поверхня яєчників вкрита (у кобил тільки в овуляційній ямці) одношаровим кубічним, або зачатковим, епітелієм. Під ним знаходиться тверда фіброзна білкова оболонка з щільної сполучної тканини, вона становить строму яєчника.

На розрізі яєчника видно два шари: зовнішній — кірковий, або фолікулярний, і внутрішній — мозковий, або су­динний (рис. 79). У кірковій зоні яєчника знаходяться фолікули на різних стадіях свого розвитку. У фолікулах відбувається овогенез — процес утворення і розвитку яйцеклітин. Спочатку яйцеклітини зароджуються в первинних (премордіальних) фолікулах, потім проходять ряд стадій розвитку і стають дозрілими фолікулами, так званими граафовими міхурцями, стінка яких побудована із сполучнотканинної оболонки-теки і вистелена фолікулярним епітелієм, здатним виділяти естрогени. Стінка в цих міхурцях під тиском рідини, що накопичується, потоншується, внаслідок чого міхурець розривається і яйцеклітина разом з рідиною та фолікулярним епітелієм виходить у лійку яйцепроводу, цей процес називається овуляцією.

У кобил овуляція відбувається тільки в овуляційній ямці, у самок інших видів — по всій поверхні яєчника.

Мал. Схема будови яєчника (на розрізі):

1 — поверхневий епітелій; 2 — паренхіматозна й

3 — судинна зони; 4 — ворота яєчника; 5 — судини;

6 — край переходу поверхневого епітелію в перитонеальний; 7 — міхурцеподібний фолікул

Після виходу з фолікула яйцеклітини його порожнина заповнюється кров'ю і епітеліальними клітинами — лютеоцитами, які починають виробляти гормон прогестерон. Так утворюється жовте тіло, яке стає тимчасовою залозою внутрішньої секреції. Якщо жовте тіло утворилося після запліднення яйцеклітини, то воно зберігається протягом вагітності, і називають жовтим тілом вагітності. Якщо яйцеклітина не була запліднена і вагітність не настала, то таке жовте тіло називають жовтим тілом статевого циклу, воно протягом 10—14 діб розсмоктується і на його місці залишається рубець. Жовте тіло вагітності після родів також поступово зникає.

Якщо названі типи жовтих тіл з різних причин не розсмоктуються, а залишаються в яєчниках, то їх називають патологічними (персистентними) жовтими тілами. Вони є однією з причин перегулів і неплідності маточного поголів'я.

У кірковій зоні яєчників одночасно з розвитком фолікулів відбувається також зворотний процес, тобто їх загибель, або атрезія фолікулів.

У проміжках між фолікулами яєчника в пухкій сполучній тканині є скупчення інтерстиціальних клітин. Ці клітини, як і клітини фолікулярного епітелію, виробляють гормон естроген, який разом з прогестероном жовтого тіла впливає на ріст і дозрівання яйцеклітин, на процес овуляції.

Мозкова зона розташована у всіх самок (крім кобил) у центрі яєчника. У кобили вона знаходиться на периферії яєчника, за винятком овуляційної ямки. У мозковій зоні в пухкій сполучній тканині міститься значна кількість кро­воносних судин, які є розгалуженням яєчникової артерії.