4. Будова і топографія придаткових статевих залоз.

Придаткові статеві залози — це міхурцеподібні, передміхурова та цибулинно-сечівникові залози, які по вивідних протоках виділяють секрети в тазову частину сечостатевого каналу. Завдяки секретам цих залоз збільшується об'єм сперми, забезпечується живлення, рухливість і запліднювальна здатність сперматозоонів.

Міхурцеподібні залози, або сім'яні міхурці (glandula vesicularis), — парні, компактні залози часточкової будови, що лежать по боках шийки сечового міхура. їх вивідні протоки відкриваються разом із сім'япроводами в початковій частині сечостатевого каналу. У жуйних і всеїдних тварин міхурцеподібні залози компактні, у жеребців мають форму порожнистих мішків. У собак їх немає. Секрет цих залоз є живильним середовищем для сперматозоонів, а під час парування з нього формується піхвова слизова пробка, яка перешкоджає зворотній течії сперми.

Передміхурова залоза, або простата (glandula prostata), — непарний орган, який має невелике тіло (застінна частина), що лежить на шийці сечового міхура, і розсіяну (пристінну) частину в стінці сечостатевого каналу. Численні відвідні протоки цієї залози відкриваються в сечостатевий канал. Секрет цієї залози активізує рухливість сперматозоонів і нейтралізує кисле середовище піхви. Застінна частина простати добре розвинена в жеребця, слабко—у кнура і бугая, відсутня—у барана й цапа.

Цибулинно-сечівншові залози (glandula bulbourethralis) — парні, розміщені в кінці тазової частини сечостатевого каналу. У кожної залози є одна відвідна протока, яка відкривається в дорсальній стінці сечостатевого каналу. Ці залози добре розвинені в кнура, жеребця та бугая. У собак їх немає. Секрет цих залоз перед статевим актом відмиває слизову оболонку сечостатевого каналу від залишків сечі і нейтралізує його кисле середовище.

Після кастрації самця придаткові статеві залози зменшуються в розмірах і функція їх пригнічується.

5. Будова і топографія статевого члена.

Статевий член (penis), або уд — це орган парування, що розміщується між стегнами, вентрально від черевної стінки. На статевому члені розрізняють голівку, тіло та корінь з двома ніжками. Тіло пеніса закінчується верхівкою, в ділянці якої формується його голівка. На вершині голівка відкривається отвором, крізь який назовні виводиться сеча, а під час статевого акту — сперма. Голівка знаходиться в складці шкіри — препуціо-нальному мішку. Основну частину пеніса становить кавернозне, або печеристе, тіло статевого члена, кавернозне тіло сечостатевого каналу та кавернозне тіло голівки. Кавернозні тіла являють собою густу сітку сполучнотканинних перегородок, які переплітаються між собою і відходять від сполучнотканинної білкової оболонки статевого члена. Між перегородками утворюються ходи і розширення - каверни. Останні сполучені з кровоносними судинами і під час ерекції заповнюються кров'ю, надаючи статевому члену пружності. Цим забезпечується можливість введення пеніса в органи парування самки.

М ал. Поперечні розрізи статевого члена коня: А — розріз ближче до голівки члена; Б — розріз недалеко від кореня: 1 — зовнішній (шкірний) шар статевого члена;

2 — кавернозне тіло голівки статевого члена;

3 — кавернозне тіло самого пеніса; 4 — сечостатевий канал з ка­вернозним шаром; 5 — продовження цибулинно-кавер­нозного м'яза; 6 — ретрактор статевого члена;

7 — білко­ва оболонка статевого члена;

8 — його кавернозне тіло; 9 — судинна борозна

У бугая, барана, цапа і кнура пеніс утворює S-подібний вигин, який під час ерекції випрямляється. Голівка пеніса загострена і має шийку, ковпачок і відросток сечостатевого каналу. У барана та цапа сечостатевий канал випинається вперед голівки у вигляді зігнутого відростка. У жеребця голівка пеніса на вільному кінці значно потовщена й обмежена виступаючим краєм — вінчиком голівки. Тіло має добре розвинені кавернозні тіла, завдяки чому під час ерекції об'єм пеніса значно збільшується. Пеніс собаки має довгу голівку, в передній частині якої знаходиться кістка, а в задній цибулиноподібне потовщення. Вздовж пеніса проходить два жолоби: дорсальний, в якому знаходяться судини й нерви, та вентральний, у якому міститься сечостатевий канал.

Препуціальний мішок, або препуцій (praeputium), — це складка шкіри, яка прикриває голівку статевого члена. В препуції розрізняють порожнину і отвір. Стінка препуція складається з трьох листків: зовнішнього (шкірного), парієтального та вісцерального. Шкірний листок вкритий волоссям і біля препуціального отвору переходить у парієтальний листок. Останній загортається на голівку пеніса, утворюючи при цьому вісцеральний листок, в товщі якого є пристінкові трубчасті залози. Препуцій має власні м'язи, які тягнуть його вперед або назад. У кнура препуцій на верхній стінці має сліпий випин — дивертикул препуція. У жеребця препуцій подвійний.

Тема: Будова органів розмноження самок.

До статевих органів самок належать

жіночі статеві залози — яєчники, в яких утворюються жіночі статеві клітини — яйцеклітини та жіночі статеві гормони (естрогени);

яйцеводи (маткові труби), де відбувається запліднення яйцеклітини;

матка, де розвиваються зародок і плід;

піхва і сечостатевий присінок — органи парування і виведення сформованого плода назовні;

зовнішні статеві органи (статеві щілини зі статевими губами і клітор).

М ал. Органи розмноження самок свійських тварин:

А — кобили, Б — корови, В — вівці, Г— свині: 1 — яєчник;

2 — спеціальна зв'язка яєчника;

3 — яйцепро­від; 4 — роги матки (у кобили розтятий лівий ріг матки, у корови та вівці — правий);

5 — тіло матки; 6 — шийка матки;

7 — піхвовий отвір шийки матки;

8 — піхва (розрізана); 9 — дівоча пліва; 10 — отвір сечів­ника;

11 — присінок піхви, або сечостатевий синус;

12 — отвори вентральних і дорсальних присінкових залоз;

13 — клітор; 14 — статеві губи;

15 — брижа матки, або широка маткова зв'язка з артеріями, що проходять у її товщі;

16 — сечовий міхур