Розділ Система органів розмноження

Тема: Будова органів розмноження самців.

Розмноження —властивість усіх живих організмів, що забезпечує безперервність і спадковість життя та збереження кожного виду тварин.

Розрізняють статеве та нестатеве розмноження. Усі свійські тварини розмножуються статевим способом.

Необхідною умовою статевого розмноження є об'єднання двох статевих клітин (гамет) — чоловічої (сперматозоона) і жіночої (яйцеклітини ) під час запліднення, в резуль­таті чого утворюється нова клітини — зигота, з якої розвивається новий організм, спо­чатку зародок, а потім плід.

Утворення і розвиток статевих клітин відбуваються в статевих залозах самця — сім'яниках і самки — яєчниках. На відміну від соматичних клітин тіла тварини, статеві клі­тини містять у своєму ядрі неповний (гаплоїдний) набір хромосом. Кожний вид тварин має певний набір хромосом, тобто свій каріотип. Серед усього набору хромосом є статеві хромосоми: у яйцеклітинах — тільки Х-статеві хромосоми, а у сперматозоонах — X- або Y-статеві хромосоми.

До органів розмноження самців належать

• чоловічі статеві залози — сім'яники, де утворюються і розвиваються спермії і чоловічі статеві гормони;

• статеві відвідні шляхи — придатки сім'яників, сім'япроводи і сім'яний канатик; сім'яниковий мішок; сечостатевий канал з придатковими статевими залозами і органом парування — статевим членом і препуціальним мішком.

М ал. Чоловічі статеві органи:

А - жеребця; Б - бугая; В - барана; Г - кнура; 1 - нирка; 2 - сечоводи; 3 - сечовий міхур; 4 - сім'яники;

5 - придаток сім'яника;

6 - мошонка; 7 - сім'яний канатик; 8 - сім'япровід;

9 - міхурцеподібні залози; 10 - передміхурова залоза; 11 -тазова частина сечостатевого каналу;

12 - цибулинні, або куперові, залози;

13 - статевий член;

14 - пенісна частина сечостатевого каналу;

15 - голівка, або кінцева частина, пеніса;

16 - препуціальний мішок пеніса; 17 — пряма кишка

1. Будова і топографія сім’яників.

Сім'яники (testis, orhis, didymis) — паренхіматозні органи еліпсоподібної форми, розміщені в сім'яниковому мішку після опускання в плідний період з черевної порожнини. На кожному сім'янику розрізняють

кінці: голівчастий і хвостатий,

краї: придатковий і вільний,

поверхні: латеральну і медіальну.

До придаткового краю щільно прилягає придаток сім'яника. Зовні сім'яник вкритий серозною або власною піхвовою оболонкою з одношарового плоского епітелію. Під нею розміщується строма сім'яника — білкова оболонка з щільної сполучної тканини, від якої всередину сім'яника відходять пе­регородки. У ділянці голівчастого кінця сполучна тканина від білкової оболонки проникає в центр сім'яника, утворюючи його середостіння.

Мал. Схема будови сі­м'яника бугая:

А — загальний вигляд; Б — сім'явивідні шляхи; В — ділянка поперечного зрізу сім'яного звивистого канальця під мікроскопом; 1 - сім'яник; 2 - голівка придатка; З - сім'яний канатик; 4 - сім'япровід; 5 - кровоносні судини сім'яника; 6 - тіло і

7 - хвіст придатка; 8 - звивисті й 9 - прямі сім'яні канальці; 10 - сітка сім'яника;

11 - вивідні канальці; 12 - протока придатка; 13 - базальна мембрана; 14 - сперматогонії;

15 - фолікулярна клітина (клітина Сертолі);

16 - сперматоцит І порядку; 17 - сперматоцит II порядку; 18 - сперматиди;

19 - сперматозоони

Паренхіма сім'яника складається із звивистих і прямих сім'яних канальців. У кожній частці сім'яника розміщуються 2—3 звивистих сім'яних канальці, стінка яких побудована зі сперматогенного епітелію, з якого в процесі сперматогенезу тут утворюються сперматозоони. У проміжках між звивистими сім'яними канальцями знаходяться інтерстиціальні (ендокринні) клітини, які виробляють чоловічий статевий гормон — тестостерон. Звивисті сім'яні канальці в середостінні переходять у прямі сім'яні канальці, які, переплітаючись між собою, утворюють сітку сім'яника, а потім переходять у відвідні канальці. Останні впадають у дуже звивисту протоку придатка сім'яника.

Придаток сім'яника (epididymis) має голівку, тіло та хвіст. Хвостова частина придатка сім'яника переходить у сім'япровід. У протоці придатка сперматозоони дозрівають, вкриваються жирово-білковою оболонкою, набувають однойменного заряду і тому не злипаються в складі сперми, частково сперма розріджується. Голівка утворена відвідними канальцами, що виходять з сім'яника. Тіло і хвіст сформовані дуже звивистою протокою придатка, яка переходить у сім'япровід.

Зовні придаток сім'яника вкритий спеціальною піхвовою оболонкою, яка, переходячи на тіло сім'яника, в ділянці хвостика утворює пахову, або перехідну, зв'язку, яку при кастрації перерізають.

Стінка протоки придатка сім'яника побудована з двох оболонок; слизової, яка вистелена одношаровим кубічним секреторним епітелієм, та сполучно-м'язової, побудованої із щільної сполучної і гладенької м'язової тканин. Під час скорочення останньої оболонки відбувається переміщення сперматозоонів з протоки придатка в сім'япровід.

Сім'яники з придатками підвішені на сім'яних канатиках і містяться в сім'яниковому мішку.