Літня практика в системі професійної підготовки учителя

Літня практика являється самостійною педагогічною роботою з повною відповідальністю за життя, фізичне, психічне і моральне здоров’я дітей, їх повноцінний відпочинок і розвиток. Специфічні час і місце цієї роботи. Час – канікули, коли діти зовсім інакше сприймають оточуючий їх світ. Місце – табір, часто заміський. В умовах відпочинку діти проявляють себе із самої несподіваної сторони, у них зовсім інші установки і сподівання, ніж під час навчання.

Діяльність вожатого в таборі багатофункціональна: він і вихователь, і фізрук, і затійник, і няня, і медсестра і т.д.

В умовах табору взаємовідношення між дітьми і вихователями відрізняються від шкільних: вожатий не приходить на роботу, а живе з дітьми 24 години на добу. Часто підлітки прагнуть перейти на панібратські відношення навіть з дорослими людьми, а студенти-практиканти, як правило, дуже молоді. І для них утримати дистанцію старший-молодший і не відштовхнути від себе дітей – завдання надзвичайно складне.

В школі студент працює із сформованим дитячим колективом. В таборі його чекає робота по створенню, розвитку і згуртуванню тимчасового дитячого колективу. За табірну зміну загін малознайомих дітей і підлітків з різним досвідом життя повинен перетворитись в сформовану групу дітей, здатних на сумісну діяльність. В школі класи однакові. В сучасних таборах все частіше стали формувати різновікові загони.

Дитячий оздоровчий табір стає для практикантів не тільки місцем педагогічної практики, а й важливим фактором виховання та професійного становлення. Тут на перше місце виступають не тільки професійні знання і вміння, а й особистість самого вожатого. Часто малопомітний в академічній аудиторії студент розкривається в неформальній роботі з дітьми як особистість, що володіє багатьма здібностями і достоїнствами. На особистому досвіді студент-практикант переконується в правильності чи помилковості обраної професії, в необхідності самоосвіти та самовдосконалення.

Діяльність оздоровчих закладів базується на таких принципах:

• безпека життя і здоров’я дітей, захист їх прав і особистої гідності;

• пріоритет індивідуальних інтересів, особистісного розвитку і самореалізації дитини в поєднанні з дотриманням соціальних норм і правил закладу;

• гуманістичний характер відносин і оздоровчо-освітніх програм;

• конфіденційність в розв’язанні особистих проблем і конфліктів дітей;

• єдиноначальність в поєднанні з дитячим та педагогічним самоуправлінням;

• варіативність програм і їх реалізація.

Завдання практики в оздоровчому таборі:

• набуття вмінь і навичок самостійної роботи з дитячим та юнацьким колективом в умовах літніх канікул;

• оволодіння змістом і різноманітними формами і методами оздоровчої і виховної роботи в літній період;

• охорона життя і здоров’я дітей;

• розвиток відповідального і творчого відношення до проведення виховної роботи з дітьми і підлітками.

Практика в оздоровчому таборі передбачає такі види діяльності:

• організаційно-педагогічна робота (знайомство з умовами роботи, правилами внутрішнього розпорядку, традиціями табору, із складом загону, бесіди з батьками, складання плану роботи загону, формування органів самоуправління і робота з ними);.

• вивчення специфіки прояву вікових та індивідуальних особливостей вихованців, стану їх здоров’я, умов життя і виховання;

• організація колективно-творчої діяльності по всіх напрямах виховання (в області пізнавальних інтересів дітей і підлітків, морального, естетичного, трудового виховання, спортивно-оздоровчої роботи та ін.);

• організація режиму, активного відпочинку дітей, проведення санітарно-гігієнічної роботи та роботи по самообслуговуванню;

• проведення індивідуальної виховної роботи з дітьми і підлітками.