7.Форми та системи оплати праці
Форми оплати праці поділяються на погодинну і відрядну.
При погодинній формі оплати праці мірою праці виступає відпрацьований час, а заробіток працівнику нараховується згідно з його тарифною ставкою чи посадовим окладом за фактично відпрацьований час.
При відрядній формі оплати праці заробіток визначається за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт, або за одиницю виробленої продукції.
Під системою оплати праці розуміють спосіб поєднання основної, додаткової оплати праці та премії, що забезпечують найбільш оптимальне співвідношення між кількістю та якістю вкладеної праці та її оплатою, яка спонукає працівників до високопродуктивної праці.
При погодинній формі використовується проста погодинна та погодинно-преміальна оплата праці.
Проста погодинна система передбачає, що заробіток працівника встановлюється на підставі погодинної тарифної ставки відповідно до кваліфікації працівника і відпрацьованого ним часу.
Погодинно-преміальна оплата праці передбачає виплату в додаток до погодинних ставок, премій за встановлені кількісні і якісні показники; виконання і перевиконання планових завдань щодо обсягу виробництва продукції, зниження її собівартості, економію сировини тощо.
При відрядній формі використовується пряма відрядна, відрядно-преміальна, акордна, акордно-преміальна, непряма відрядна і відрядно-прогресивна оплата праці.
Сутність прямої відрядної системи оплати праці полягає в тому, що заробіток працівника перебуває в прямій залежності від індивідуального виробітку і за кожну одиницю роботи йому нараховується заробітна плата згідно з прийнятою в підприємстві тарифною сіткою і нормами виробітку на дану роботу. При цьому, відрядна розцінка за одиницю роботи визначається діленням тарифної ставки на встановлену в господарстві норму виробітку.
Суть відрядно-преміальної системи оплати праці полягає в тому, що за обсяг виконаних робіт у межах встановленої норми виробітку за кожну одиницю виконаної роботи заробіток нараховується в межах прийнятої тарифної ставки, а за перевиконання норми виробітку передбачається премія в розмірі, встановленому на підприємстві.
Непряма відрядна система застосовується переважно при оплаті праці допоміжних робітників: водіїв, майстрів-налагоджувальників, ремонтників та ін., за умов, коли їх заробіток ставлять в пряму залежність від заробітної плати основних робітників.
Відрядно-прогресивна система оплати праці полягає в тому, що за кожну одиницю виконаної роботи чи виробленої продукції в межах норми оплачують за незмінними відрядними розцінками, а виробіток понад норму – за підвищеними і прогресивно-зростаючими розцінками. Цю систему доцільно застосовувати не досить широко і на тих роботах, які є надто терміновими (сівба, садіння, збирання врожаю) і зумовлюють вищий рівень результату праці.
Акордна система оплати праці характеризується тим, що остаточний розрахунок з працівниками проводять за кінцеву продукцію (зерно, цукрові буряки, картопля, м'ясо). До одержання готової продукції заробіток нараховують за відрядними розцінками або тарифними ставками за фактично виконані роботи. Після одержання продукції роблять перерахунок. Для матеріального заохочення у збільшення виробництва продукції акордний фонд встановлюють на 25-50% більшим, ніж тарифний фонд.
Акордно-преміальна система оплати праці, крім основної акордної оплати за продукцію передбачає матеріальне стимулювання за підвищення кількісних і якісних показників виробництва продукції.