5.Поняття та види заробітної плати
Заробітна плата – це винагорода працівнику за виконану роботу.
Відповідно до Закону України «Про оплату праці» (стаття 2 «Структура заробітної плати») розрізняють такі види заробітної плати:
основну;
додаткову.
Основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів керівників, фахівців, службовців.
Додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи, винахідництво, особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені иним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать видатки у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.
6.Тарифна система та її елементи
Основою організації оплати праці є тарифна система. Вона відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями та кваліфікацією.
Професія характеризує трудову діяльність і зайнятість працівника відповідно до одержаної ним підготовки, придбаних теоретичних знань і практичних навичок.
Спеціальність – це більш-менш вузький різновид в межах професії. Спеціальність потребує глибших знань і надбання практичних навичок з вужчого кола робіт.
Кваліфікація – це сукупність виробничих знань, умінь та певних практичних навичок. Вона виражає сукупність підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.
Тарифна система є основою для установлення правильного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати працівників. З її допомогою визначається необхідна кількість працівників відповідної кваліфікації чи спеціальності, а також співвідношення заробітної плати різних категорій працівників. У зв’язку з тим, що норми затрат праці установлюються нормуванням, тарифна система є сполучною ланкою між нормуванням та системами заробітної плати. У сучасних економічних умовах кожне підприємство може самостійно розробляти тарифну систему, дотримуючись державних гарантій і вимог генеральної, галузевої, регіональної тарифних угод згідно з чинним законодавством.
Отже, тарифна система являє собою сукупність факторів, які визначають співвідношення між розміром оплати праці, її якістю, кваліфікацією робітника і включає такі складові частини: тарифні ставки, тарифні сітки по категоріях робітників та тарифно-кваліфікаційний довідник.
На госпрозрахункових підприємствах усіх форм власності, форми і системи оплати праці, тарифні сітки, розцінки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємством у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених чинним законодавством, Генеральною і Галузевою угодами.
Тарифна ставка є головною складовою частиною тарифної системи. Вона визначає розмір оплати за обсяг роботи, одиницю часу, робочу зміну або годину. Величина тарифної ставки першого розряду носить динамічний характер і її рівень залежить від встановленого мінімуму заробітної плати в державі, тобто робітникові, який виконує роботи першого розряду, повинен бути забезпечений цей встановлений мінімум. Ставки за іншими розрядами розраховують множенням ставки першого розряду на відповідний тарифний коефіцієнт. Отже, тарифною ставкою називають розмір оплати праці за кожним розрядом за одиницю часу (година, зміна) або за норму виробітку.
Тарифна сітка – це інструмент, за допомогою якого встановлюються співвідношення в оплаті праці робітників, що виконують різні за рівнем кваліфікації роботи. Вона являє собою кількість тарифних розрядів і відповідних їм тарифних їм тарифних коефіцієнтів, що визначають збільшення розмірів оплати праці кожного наступного розряду щодо попереднього.
Тарифні коефіцієнти показують, у скільки разів оплата праці кожного розряду кваліфікованих робітників вища від оплати праці робітників I-го розряду.
Для оплати робітників, зайнятих у сільському господарстві, використовується шестирозрядна сітка із співвідношенням тарифів 1-го і 6-го розрядів .
Тарифно-кваліфікаційний довідник містить перелік і характеристики робіт, вказівки про віднесення їх до певного розряду залежно від способу виконання та групи використовуваних засобів виробництва.