Примітивні ознаки
Органи виділення – тулубні нирки.
Шкіра гола, проникна для води.
Яйця не мають щільних яйцевих оболонок, розвиток відбувається у воді.
Температура тіла залежить від навколишнього середовища ( пойкілотермні тварини ).
Класифікація.
Тип: Хордові – Chordata.
Підтип: Хребетні або Черепні – Vertebrata seu Craniota.
Надклас: Чотириногі – Tetrapoda.
К
лас
Земноводні (Amphibia)
( 2 400 видів )
П
/к
Тонкохребцеві (Lepospondyli)
П/к Дугохребцеві (Apsidospondyli)
Ряд Безногі (60 видів) Ряд Хвостаті (280 видів) Ряд Безхвості (2100 видів )
(
Apoda)
(Urodela
seu Caudata)
(Anura
seu Ecaudata)
червуга саламандри жаби
рибозмій тритони ропухи
амбістома
сирени
амфіуми
протеї
Найбільш малочисельний клас хребетних. Близько 2400 видів: безхвості приблизно 2 100 видів (або стрибаючі), безногі – 60, хвостаті – 280 видів. На Україні -17 видів.
4. Будова земноводних (на прикладі жаби)
Систематика. Жаба відноситься до типу Хордових, клас Земноводні, ряд Безхвості.
Середовище існування – водне і наземне.
Зовнішня будова
Відділи тіла: голова, тулуб, кінцівки.
На голові: парні очі, ніздрі закриті клапанами і рот. Позаду очей – барабанні перетинки. В задній частині тулуба – вертикальна щілина – клоака.
Тіло сплющене в дорзо-вентральному напрямі, валькувате , коротке. Задні кінцівки довші в 2 – 3 рази передніх, тому рухаються стрибками (наприклад жаба може стрибати 3 м). Розміри 3 – 25 см. (Жаба-бик – 20 см; жаба-голіаф – 40 см, до 5 кг ваги (в Англії), 33 см- до 3,5 кг ( в Камеруні )). Серед хвостатих: до 4 см – карликова мексиканська саламандра, 160 см – гіганська (ісполинська), 8-10 кг саламандра ( Пд.Китай, Японія). Дрібні безхвості: кубинська жаба – 1 см.,часничниця – ( Пд.-Сх. Азія )- 15 мм, деревні жаби (Ямайка ) – 10-13 мм, кокоа – 2-3 см.
Покриви
Шкіра мокра, холодна. Складається із багатошарового епідермісу, тонкого коріуму. Має велику кількість капілярів.
З’являються багатоклітинні слизові залози.
Значення слизу:
Попереджує від пересихання.
Газообмін.
Бактерицидні властивості (вбиває бактерії, грибки) і бактеріостатичні ( зупиняє розмноження бактерій ).
Сигнальна функція.
У деяких тропічних видів слиз застигає, утворюючи плівку, що перешкоджає втраті води. Втрата води у зеленої жаби на 15% ( у трав”яної на 50% ) призводить до смерті, так як збільшується тепловіддача.
Залози мають м’язову оболонку, яка скручуючись виштовхує слиз на поверхню. У деяких видів слизові залози перетворюються на отруйні: жаба кокоа в колумбійських лісах має найсильнішу отруту (Аборігени використовують для змащування з однієї жаби 50 стріл); жаба листолаз (Пд. Америка) – 2 мікрограма отрути вбиває людину.
Отрута жаби використовується в медицині:
- як кардіостимулятор;
- понижує кров”яний тиск ( розширює судини );
- збуджує дихання;
- згубно діє на гельмінти;
- прискорює загоєння ран;
- для боротьби з шкірними грибками.
В Аргентині отрутою жаби лікують зубний біль, однак це дуже небезпечно.
В епідермісі (в нижніх шарах) і в коріумі є пігментні клітини здатні змінювати колір, так як хроматофори, які містять пігменти можуть розтягуватись і звужуватись (бананова жаба – вдень шоколадно-коричнева, вночі - червона з перлівними цятками; саванна жаба ( Камерун ) – біла, жовта, бура, каштанова, рожева, блакитна, зелена; ателоп Стельцнера (піщані пустелі Африки) – фіолетова; дереволаз скритий – червона спина з жовтими плямами з боків; дереволаз Лехмана – чорна з жовтими смужками; плямистий дереволаз – темно-коричнева, з білими, червоними, блакитними плямами) . Забарвлення буває : маскувальне ( криптичне ), попереджувальне ( апосематичне ), статеве. Типи хроматофор : ксантофори – жовтий пігмент; іридофори (містять органічну речовину гуанін, що надає блиск) – зелено – синій пігмент; меланофори – чорний пігмент ( мелатонін ); лейкофори (білий, безкольоровий) – червоний пігмент. Роботою хроматофорів керують гормони.
Забарвлення залежить від :
- температури і вологості повітря ( в холодну пору забарвлення темніє, оскільки темний фон поглинає сонячні промені і зігріває тіло);
- збудження.
Шкіра прикріплена до м’язів в окремих місцях. В ділянках між шкірою і м’язами утворюються порожнини, резервуари заповнені лімфою (лімфатичні лакуни) – депо води. Вода вільно проникає через шкіру, тому жаби не п’ють воду. Загалом шкіра у жаб не роговіє, але ропуха має зроговілі бородавки на спині. У шпорцевої жаби на кінцях пальців шкіра роговіє, утворюючи кігті.
Линька шкіри у озерних жаб відбувається 4 рази в рік. Спочатку з ніг, далі з тулуба, з голови. Шкіру жаба з”їдає.
В західній Африці (від Гвинеї до Камеруна) – у самців волохатої жаби в період розмноження утворюється волосся на бедрах довжиною 1,5 см – це вирости шкіри. Це пояснюється тим , що в період розмноження самці цих жаб довго знаходяться на дні, де мало кисню, тому утворюються сосочковидні вирости для збільшення поверхні газообміну, які густо обплетені капілярною сіткою.
М”язи не сегментовані. Кількість скелетних м”язів – 350.