2. Типова і видова класифікація електронних ресурсів.

Основні ТИПИ ЕЛЕКТРОННИХ РЕСУРСІВ з вказівкою відмінностей від традиційних документів:

• повнотекстові документи, електронні журнали з можливостями пошуку, наявністю гіперзв’язків;

• таблиці з розширеними функціями обробки даних і демонстрації результатів;

• бібліографічні, реферативні, адресно-довідкові, фактографічні, повнотекстові і інші бази даних (БД) з можливостями пошуку, бібліотечні електронні каталоги (ЕК) різних типів і бібліографічні покажчики;

• рисунки і зображення можливостями обробки файлів за розмірами, кольором, просторовими параметрами зображення і побудови багатомірних зображень;

• аудіо записи і музика, відео, комп’ютерна анімація;

ц

47

ифрові карти і картографічна інформація;

• комп’ютерні програми, в тому числі програми і команди безпосереднього виконання;

• віруси і їм подібні типи злоякісних комп’ютерних програм;

• мультимедійні матеріали (поєднання різних видів ресурсів, наприклад, текст и звук; текст, зображення, звук; текст і анімація і т.д.),

• інші.

ВИДИ ЕЛЕКТРОННИХ ДОКУМЕНТІВ:

• локальні електронні видання — призначені для локального використання;

• мережеві електронні документи, які доступні потенційно необмеженій кількості користувачів через телекомунікаційні мережі;

• електронні ресурси (документи або видання) комбінованого розповсюдження, які можуть використовуватися як локально, так і через мережі.

ГОСТ 7.83-2001 визначає наступні ВИДИ ЕЛЕКТРОННИХ ВИДАНЬ:

• за цільовим призначенням — наукові, офіційні, навчальні, науково-популярні, виробничо-практичні (нормативні та електронна комерція), масово-політичні, довідкові, бібліотечні (розважальні матеріали), видання для дозвілля, рекламні, художні;

• за періодичністю — неперіодичне (виходить одноразово), серіальне (виходить за невстановленою тривалістю), періодичне (виходить через певні інтервали часу), видання, що продовжується (у міру накопичення матеріалу); також електронне видання, що оновлюється (кожний наступний випуск містить актуальну інформацію попереднього випуску, але повністью замінює вміст);

• за структурою — однотомне, багатотомне, електронна серія (вміщує сукупність однотипних томів).

За статусом електронні ресурси можна поділити на:

• оригінали;

• електронні версії традиційних видань;

• електронні аналоги традиційних видань;

• електронні відтворення, зокрема копії друкованих документів, трьохвимірних об'єктів тощо.

За ступенем доступу можна виділити: ЕР відкритого доступу; ЕР обмеженого доступу, захищені паролем (платні ресурси або ті, що призначені для користування обмеженого кола осіб); персонального доступу (поштові скриньки тощо).

За місцем походження на домінуючій території розповсюдження традиційного ресурсу розрізняють місцеві, регіональні, національні, зарубіжні ресурси.

До вищезазначених класифікацій можна додати ще класифікацію за обставинами виникнення та функціонування в мережі Інтернет, згідно з якою виділяють динамічні, статичні та комбіновані ЕР.

Статичні ЕР створює безпосередньо людина і існують без змін до наступного безпосереднього втручання створювача.

Динамічні ЕР створюють програми-роботи, що функціонують на сервері.

Комбіновані ЕР – це по суті, статичні ЕР, які уміщують у собі ділянки програмних кодів.