59.Будова та функції печінки.

Печінка та її роль у травленні. Печінка — найбільша залоза нашого тіла, маса її становить 1,5—2 кг. Розміще­на переважно в правому підребер’ї, під діафрагмою. Зовні печінка вкрита капсулою. В заглибленні нижньої поверхні печінки розміщений жовчний міхур у вигляді мішечка місткістю 40—70 мл. Його протока зливається із загаль­ною жовчною протокою печінки.

Тканина печінки складається з часточок, які в свою чергу складаються з печінкових клітин — гепатоцитів, що ма­ють форму багатокутника. В них безперервно виробляє­ться жовч. Вона збирається в мікроскопічні протоки, що зливаються в одну загальну. Ця протока відкривається в дванадцятипалу кишку, куди й виливається жовч під час травлення. За добу її виділяється 500—1200 мл. Якщо в кишках не відбувається процес травлення, синтезована печінкою жовч (печінкова) збирається в жовчному міхурі. Тут вона концентрується внаслідок всмоктування з неї води, стає більш в’язкою й каламутною (міхурова жовч) порівняно з печінковою.

Жовч здатна активувати травні ферменти кишок, а та­кож емульгувати жири і таким чином збільшувати по­верхню взаємодії ферментів (ліпаз) з жирами, полегшую­чи їх розщеплення. Жовч згубно діє на мікроорганізми, запобігає їх розмноженню. До складу жовчі входять вода, жовчні кислоти, жовчні пігменти, холестерин, жири, неорга­нічні солі, а також ферменти (переважно фосфатази). Крім участі печінки в травленні, обміні вуглеводів, білків, жирів, вітамінів у ній знешкоджуються токсини кишок (феноли), азотисті продукти розщеплення білків та інші шкідливі речовини, такі як алкоголі; синтезується сечо­вина; моносахариди перетворюються на глікоген і, навпа­ки, з останнього утворюються моносахариди.

>- Крім цього, печінка виконує і певну видільну функцію. З жовчю виводяться такі продукти обміну речовин, як сечо­ва кислота, сечовина, холестерин, а також гормон щитоподіб­ної залози — тироксин. В ембріональному періоді розвитку печінка виконує роль органа кровотворення. Нині відомо, що в печінці синтезуються майже всі білки плазми крові — альбуміни, глобуліни, фібриногени, протромбіни та інші фер­менти. У цій залозі відбувається обмін холестерину і вітамінів. Усе це свідчить про те, що печінка — провідна біохімічна “фабрика” організму, вона потребує дбайливого ставлення. До того ж її клітини дуже чутливі до алкоголю. функції

1.Виділення жовчі - екзокрінного секрету

2.Метаболічні функції 14

2.3. Антибактерицидні та антітоксікаційні функції

2.4. Регенерація печінки

Око людини можна представити як оптичну систему, подібну з фотоапаратом: тут є своєрідна плівка або світлочутлива матриця (сітківка ока), діафрагма (зіниця в центрі райдужки), об’єктив (роль якого виконує кришталик ока), і біологічний корпус — фіброзна оболонка очного яблука (склера). Будову ока людини неможливо розглядати окремо без двох інших частин зорового апарату — провідних шляхів і ділянки головного мозку (зорової кори), які відповідальні за проведення та аналіз вступників з ока нервових імпульсів: людина дивиться оком, а бачить мозком. Крім того, розглядаючи будову ока людини, потрібно сказати і про його підрядний апарат.

Очне яблуко утворює цілісну систему з допоміжними структурами: окоруховими м’язами, віками, слизовою оболонкою (Коньюктива) і слізним апаратом.

Зовнішня будова

Зовнішня будова ока людини

Тут можна виділити віка (верхнє і нижнє), вії, внутрішній кут ока зі слізним м’ясце (складка слизової оболонки), білу частину очного яблука — склеру, яка покрита прозорою слизовою оболонкою — кон’юнктивою , прозору частину — рогівку, через яку видно круглу зіницю і райдужку (індивідуально забарвлена, з неповторним малюнком). Місце переходу склери в рогівку називається лімб.

Очне яблуко має неправильну кулясту форму, діаметр очного яблука дорослої людини становить близько 23-24 мм.

Очі розташовуються в кістковому вмістилище — очницях. Зовні вони захищені віками, по краях очні яблука оточені окоруховими м’язами і жирової клітковиною. З внутрішньої сторони з ока виходить зоровий нерв і йде через спеціальний канал в порожнину черепа, досягаючи головного мозку.

Повіки

Повіки (верхнє і нижнє) покриті зовні шкірою, зсередини — слизовою оболонкою (кон’юнктивою). У товщі вік розташовані хрящі, м’язи (круговий м’яз та м’яз, що здійснює піднімання верхньої повіки) і залози. Залози вік продукують сльози очей, яка ввдосталь змочує поверхню ока. На вільному краї повік ростуть вії, які виконують захисну функцію, і відкриваються протоки залоз. Між краями повік знаходиться очна щілина. У внутрішньому куті ока, на верхньому і нижньому віках розташовані слізні точки — отвори, через які сльоза по носослізному каналу відтікає в порожнину носа.

М’язи очей

М’язи очей, яких налічується на кожному очному яблуці по шість: по чотири прямих м’язи: внутрішня, зовнішня, верхня і нижня прямі м’язи, і двох косих: верхньої та нижньої. М’язовий апарат ока забезпечує поворот очного яблука у всіх напрямках, а так само узгоджену фіксацію погляду обох очей в певній точці.

Слізна залоза розташована у верхній зовнішній частині очниці. Вона виробляє слізну рідину у відповідь на емоційний роздратування або подразнення слизової оболонки ока, рогівки або носоглотки.

Оболонки ока

Очне яблуко людини має 3 оболонки: зовнішню, середню і внутрішню.

Зовнішня (фіброзна) оболонка — складається з непрозорої частини — склери і прозорої частини — рогівки. Місце переходу рогівки у склеру називається лімб.

Склера

Склера займає 4/5 частина фіброзної оболонки і складається із сполучної тканини, вона досить щільна і до неї кріпляться очні м’язи. Основна функція — захисна, вона забезпечує певну форму і тонус очного яблука. З заднього полюса ока в склері є місце виходу очного нерва — решітчаста пластинка.

Рогівка

Рогівка становить 1/5 від зовнішньої оболонки, вона має ряд характеристик: прозорість (відсутність судин), блиск, сферичність і чутливість. Всі ці ознаки характерні для здорової рогівки. При захворюваннях рогівки ці ознаки змінюються (помутніння, втрата чутливості і т.д.). Рогівка відноситься до оптичної системи очей, вона проводить і переломлює світло (товщина її в різних відділах складає від 0,2 до 0,4 мм, а переломлюю сила рогівки дорівнює приблизно 40 діоптріями). Докладніший опис будови рогівки ви знайдете у відповідному розділі: Рогівка.

Середня (судинна) оболонка ока складається з райдужки, війкового тіла і власне судинної оболонки, які знаходяться безпосередньо під склерою. Середня оболонка ока забезпечує живлення очного яблука, бере участь в обмінних процесах і виведенні продуктів обміну тканин ока.

Райдужка

Райдужка є переднім відділом судинного тракту ока, вона знаходиться за прозорою рогівкою, в центрі є регульоване круглий отвір — зіниця. Таким чином, райдужка в будові ока людини виконує роль діафрагми, пофарбованої в певний колір. Колір очей людини визначається кількістю пігменту райдужки меланіну (від світло блакитного до коричневого). Цей пігмент захищає очі від надмірної кількості сонячного світла. Діаметр зіниці змінюється від двох до восьми мілыметрів,це залежить від освітленості, нервової регуляції або дії медикаментів. У нормі зіниця звужується на яскравому світлі і розширюється при недостатньому освітленні.

Циліарне тіло

Циліаре тіло — ділянка судинної оболонки, розташованої в підставі райдужки. У товщі циліарного тіла знаходиться циліарний м’яз, який змінює кривизну біологічної лінзи ока — кришталика, таким чином, наводячи фокус на потрібну відстань, відбувається акомодація ока).

Власне судинна оболонка ока (хоріоідея) становить більшу частину судинного тракту ока (2/3) і виконує роль живлення внутрішньої оболонки ока — сітківки.

Кришталик

Кришталик знаходиться за зіницею, він являє собою біологічну лінзу, яка під впливом циліарного м’яза змінює кривизну і бере участь в здійсненні акомодації ока (фокусування погляду на рівновіддалені предмети). Переломлююча сила цієї лінзи змінюється від 20 діоптрій в стані спокою, до 30 діоптрій, при роботі циліарного м’яза. Більш докладно про кришталику Ви можете прочитати в розділі Кришталик.

Крім того, в очному яблуці можна виділити передню і задню камеру ока — простори, заповнені водянистою вологою — рідиною, що циркулює всередині ока і виконує живильну функцію для рогівки і кришталика (в нормі, ці утворення не мають кровоносних судин). Передня камера очі розташована між рогівкою і райдужкою, задня — між райдужкою і кришталиком ока. Водяниста волога виробляється відростками циліарного тіла, потім відтікає через зіницю в передню камеру, після чого через особливу дренажну систему (трабекулярний апарат) відтікає в судинну мережу, як показано на малюнку:

За кришталиком розташоване об’ємне утворення, що наповнює око, склоподібне тіло, що має желеподібну консистенцію. Функція склоподібного тіла – пропускати світло і підтримувати форми очного яблука.

Сітківка

Сітківка (внутрішня, чутлива оболонка ока) вистилає порожнину очного яблука з середини. Це найтонша з оболонок ока, товщина її становить від 0.07 до 0.5 мм. Сітківка має складну будову і складається з 10 шарів клітин. Цю оболонку ока можна порівняти з плівкою фотоапарата, основна її роль — формування зображення (світло- та кольоросприйняття), за допомогою спеціальних чутливих клітин — паличок і колб. Палички розташовуються, в основному, на периферії сітківки і відповідають за чорно-білий, сутінковий зір. Колбочки зосереджені в центральних відділах сітківки — макули, і відповідають за дрібні деталі предметів і кольору. Нервові волокна, що йдуть від чутливих клітин формують зоровий нерв, який виходить із заднього полюса ока і проникає в порожнину черепа, в головний мозок. Більш повну інформацію про будову і функції сітчастої оболонки ока Ви можете отримати в розділі Сітківка.