30.Рефлекс як основна діяльність нс.Будова реф. Дуги.

Рефлекторна дуга є структурно-функціональною одиницею нер­вової системи. Починається вона рецептором, що сприймає і трансформує подразнення в нервовий імпульс, який далі передається на доцентрове, або аферентне (чутливе), нервове во­локно, а з нього — на асоціативний (вставний) нейрон, який пере­дає імпульс на відцентрове, або еферентне (рухове), нервове волок­но зв’язане безпосередньо з ефектором, або робочим органом. Таким чином, роль нейронів у рефлекторній дузі нерівноцінна, кожен із них відповідає за окремий відділ рефлекторної діяльності. Вставних нейронів може бути й декілька. Чим їх більше, тим склад­ніша рефлекторна дуга. Доцентрово імпульс по ланцюгу вставних нейронів досягає кори великого мозку, а звідти відцентрово потрап­ляє на ефектор. Така рефлекторна дуга є складною, й за її допомо­гою здійснюється безліч складних координованих рухів людини.

53.Роль підшлункової залози у травленні

Підшлункова залоза (pancreas) розміщена позаду шлунка на рівні тіла І порекового хребця. Маса її 70—100 г, довжині 20—22 см, ширина близько 4 см. Згори залозаза покрита тонкою сполучнотканинною капсулою. Складається з головки, тіла й хвої ні Головка лежить у підковоподібному вигіні дванадцятипалої кишки, тіло — на рівні І поперекового хребця й прилягає до задньої черевної стінки, а хвіст досягає селезінки та лівої нирки. Підшлункова залоза складається з одношарового епітелію й на­лежить до складних альвеолярнотрубчастих залоз, які утворюють окремі, з’єднані перетинками сполучної тканини часточки, що від­ходять від капсули.

Клітини підшлункової залози виділяють підшлунковий сік, до складу якого входять ферменти — трипсин, хімотрипсин, амілаза, ліпаза та інші, які перетравлюють білки, жири й вуглеводи. За добу виділяється від 500 мл до 2 л підшлункового соку, що має лужну реакцію.

Клітини підшлункової залози мають конічну форму. Кожна яд­ром розділена на основну, або базальну, розширену та звужену ко­нічну апікальну частини. Апікальна на вигляд зерняста і є секре­торною частиною клітини.

Підшлунковий сік з клітин залози поступає у внутрішньочасточ- кові протоки, які в свою чергу впадають у міжчасточкові протоки, а останні — в підшлункову протоку, що проходить по всій її довжи­ні, від хвоста до головки, й відкривається загальним отвором після з’єднання із загальною жовчною протокою на великому сосочку дванадцятипалої кишки. В місці з’єднання з кишкою є м яз стискач протоки підшлункової залози.

Підшлункова залоза — залоза змішаної секреції. Виділяючи травний підшлунковий сік, вона функціонує як залоза зовнішньої секреції. Але до її складу ще входять групи клітин діаметром 0,1—0,3 мм, які містяться в товщі залозистих часточок і мають назву острівці підшлункової залози, або острівці Лангерганса. Кіль­кість острівців коливається в межах від 200 тис. до 1800 тис. Се­крет, або інкрет, цих клітин — інсулін — надходить безпосередньо в кров. Він впливає на вуглеводний обмін.

Отже, підшлункова залоза одночасно є залозою і зовнішньої, й внутрішньої секреції.