Апаратура

• Апарати для локальної кріотерапії - «Kryotur 600», «Норд» та «Холод» генерують холод завдяки термоелектричному ефекту.

• Апарат локальної дії сухим холодним повітрям - «Criojet Air»

• Апарат локальної дії азото-повітряною сумішшю - «Крио-01»

• Апарати для загальної аерокріотерапії - «Messer Griesheim», «Medizintechnik Krischrnan + Schweizer», «КАЭКТ-01-Крион»

Місцева кріотерапія викликає такі фізіологічні ефекти:

— знеболювальний: низька температура сповільнює провідність нервових закінчень, з одного боку, і знижує чутливість болючих рецепторів, з іншого;

— протизапальний: знижує виробництво речовин, які провокують болючу реакцію й тим самим істотно зменшує запальні реакції, зменшуючи температуру;

— звуження й розширення судин: охолодження тканин тіла призводить до звуження судин, як артеріальних, так і капілярних. При тривалому лікуванні охолодження призводить до розширення судин, а потім знову до їхнього звуження;

— підвищення тонусу м’язів, зменшення спастичності та зниження мимовільної (рефлекторної) активності м’язів.

Кріогенна фізіотерапія являє собою новітні досягнення в галузі фізики, нерідко засновані на ефекті Пельтьє. Сучасна кріогенна апаратура дозволяє значно поліпшити результати. Тривалість такого масажу не повинна перевищувати 5–10 хвилин. У цьому випадку процедура викликає спазм дрібних судин і капілярів, сповільнює кровотік і знижує проникність стінок судин, запобігає виникненню набряків, знижує чутливість нервових закінчень, болючі відчуття.

Кріомасаж — фізіопроцедура з використанням рідкого азоту або іншого кріоагенту, базується на перепадах температур, які викликають поперемінно звуження й розширення судин, що призводить до поліпшення кровообігу й трофічних функцій. Кріомасаж знаходить застосування в лікуванні вертеброгенних больових синдромів, міофасціального синдрому та ін. Масаж із льодом проводиться у вигляді розтирання хворого місця або зони по колу целофановим мішечком, напов­неним льодом.

Резонансна гіпотермія являє собою процедуру, коли здійснюється ритмічне охолодження в режимі 60–120 хвилин із частотою дельта-біострумів головного мозку 0,05–5,00 Гц. Дана процедура нормалізує проникність гематоенцефалічного бар’єра, нормалізує збудливість центральної нервової системи. Резонансна гіпотермія знайшла широке застосування в стоматології при лікуванні пародонту як метод впливу, спрямований на підвищення стійкості організму до емоційного стресу. Варто визнати даний метод перспективним при лікуванні захворювань нервової системи.

Загальна кріотерапія в основному проводиться в кріокамері (кріосауні), де шкіра впродовж 2–3 хвилин перебуває в стані температурного стресу, але не зазнає ушкоджень. При загальній кріотерапії занурюють оголене тіло в газове середовище при температурі –110…–160 °С, при цьому забезпечують захист кінцівок і органів дихання від відмороження: перед процедурою на пацієнта надягають вовняні шкарпетки й рукавиці та ватно-марлеву пов’язку.

Вважається, що загальна кріотерапія має оздоровчий, омолоджуючий вплив на весь організм у цілому.

Лікувальний механізм заснований на зміні реактивності судин: первісний спазм дрібних артерій зміняється вираженим їхнім розширенням, що призводить до гіперемії, яка триває від 1 до 3 годин, залежно від індивідуальної переносимості організму. У результаті відбувається посилене теплотворення й поліпшення трофічної функції тканини як шкіри, так і внутрішніх органів, стимулюється робота серця і судин, поліпшується венозний відтік, посилений теплообмін сприяє втраті маси тіла.

Процедура загальної кріотерапії не супроводжується побічними ефектами, досить комфортна своєрідно, хворі швидко звикають до неї.

Показання:

— реабілітація після травм опорно-рухового апарату;

— після оперативних втручань;

— при дегенеративних захворюваннях хребту;

— запальних і обмінних захворюваннях суглобів;

— при багатьох шкірних захворюваннях;

— для досягнення загальнозміцнюючого та загартовуючого ефектів.

Нами спільно з Інститутом проблем кріобіології і кріомедицини АН України накопичено досвід з використання даного методу при вегетативній дисфункції. У результаті використання даного методу спостерігається регресія ступеня вираженості психовегетативного синдрому.

Протипоказаннями варто вважати:

— тяжкий стан хворих;

— інфаркт міокарда;

— виражену стадію гіпертонічної хвороби;

— серцеву недостатність;

— онкопатологію.

Не слід забувати про індивідуальні протипоказання, серед яких найчастіше зустрічається непереносимість холоду. Клінічна практика показує, що холодова алергія зустрічається не так вже й рідко.

Під впливом масажу льодом знижується м’язовий тонус, збільшується рухливість суглобів.

Аерокріотерапія — охолодження всього організму або окремих його частин повітряно-газовими середовищами екстремально низьких температур (–90…–170 °С) з метою лікування, профілактики та реабілітації.

Пріоритет у галузі аерокріотерапії належить японському дослідникові Тасімо Ямаурі, який в 1974 році обґрунтував застосування кріотерапії у лікуванні хворих із ревматоїдним артритом.

Виділяють місцеву й загальну АКТ. Місцева АКТ полягає у вогнщевому впливі низькотемпературним газовим потоком, одержуваним, як правило, при випаруванні рідкого азоту й спрямованим безпосередньо на вогнище — уражену захворюванням ділянку тіла. Локалізація кріовпливу забезпечується муфтами або камерами невеликого обсягу для кінцівок або інших частин тіла. Місцеву кріобальнеотерапію застосовують для лікування артритів, поліартритів, екземи.

Загальна АКТ передбачає тотальне або субтотальне занурення оголеного тіла пацієнта в газове середовище кріокамери при температурі –110…–180 °С. Лікувальні аспекти дії загальної АКТ зводяться насамперед до вираженої знеболюючої дії генералізованого характеру, зобов’язаній своїм походженням холодовій анестезії рецепторів і стимуляції вироблення ендорфінів, до протизапальної та протиревматичної дій, найімовірніше пов’язаних із посиленням ендогенної кортизолопродукції, а також до інтенсивного судинно-розширювального та міорелаксуючого ефектів. Отримано позитивний результат при лікуванні хворих на псоріаз, нейродерміт, бронхіальну астму. Виражена позитивна реакція на кріопроцедуру спостерігається у хворих наркологічного профілю в період абстинентного синдрому. Відзначено загальнотренуючий (загартовуючий) ефект АКТ, що базується на перебудові під її впливом діяльності серцево-судинної, периферичної нервової та ендокринної системи.

Установки для загальної кріотерапії виробляються в Німеччині, Японії, Росії.

Тривалість АКТ становить від 30 до 180 секунд. На курс призначається 10–20 процедур, які проводяться щодня або через день.

Показання до аерокріотерапії:

— зниження загальної резистентності організму;

— ревматоїдний поліартрит з переважним ураженням суглобів в активній (1-ша ст.) і неактивній фазі;

— анкілозуючий спондилоартроз (хвороба Бехтерева);

— захворювання шкіри (екзема, ней­родерміт, псоріаз);

— профілактика захворювань периферичних судин.

Протипоказання: загальні для фізіотерапії, а також індивідуальна непереносимість холоду.

— неврози;

— астенічний синдром;

— ожиріння;

— психовегетативний синдром.

ОРІЄНТОВНА КАРТА ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З ЛІТЕРАТУРОЮ З ТЕМИ

Основні завдання	Вказівки	Відповіді
Дайте відповіді на запитання (письмово)	Який механізм дії холоду на організм людини? які дії у цілому холод справляє на організм людини? яку апаратуру використовують при кріотерапії; Що таке кріотерапія?	Відповіді можна знайти у пункті «Зміст теми»

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Шевченко А.Ф. Основи медичної і біологічної фізики. — К.: Медицина, 2008. ст.341-357, 417-424.

2. Доброва В.І., Тіманюк В.О. Біофізика та медична апаратура. — К., 2006. ст. 182-185.

3. Посудін Ю.І. Лабораторний практикум і збірник задач із дисципліни «Фізика з основами біофізики»: Навчальний посібник.-К.:Арістей, 2004. ст.19-25

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ДЛЯ ПОЗААУДИТОРНОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ З основи біологічної фізики та медична апаратура.

Тема. Електронні мікроскопи, їх види та призначення

Курс 2

Відділення сестринська справа

Кількість навчальних годин 2

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Око не здатне детально розглядати дуже дрібні предмети. Тому для забезпечення нормального бачення мікрооб’єктів людина використовує спеціальні пристрої, які збільшують кут зору і, відповідно, величину зображення на сітківці ока.

Оптична мікроскопія має широкі можливості для дослідження мікрооб’єктів. Вона дозволяє не лише спостерігати мікрооб’єкти, а й вимірювати їх розміри, вивчати структуру. Варто підкреслити, що методи оптичної мікроскопії відрізняються простотою, доступністю, швидкістю, чутливістю і наочністю одержаної інформації.

НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ

Знати:

• будову мікроскопа, його роздільну здатність та корисне збільшення.

Вміти:

• охарактеризувати основні типи електронних мікроскопів, їх будову, принцип дії та застосування в медицині.

ОСНОВНІ БАЗОВІ ЗНАННЯ, ВМІННЯ, НАВИЧКИ

(МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ):

Дисципліни	Знати	Вміти
Попередні дисципліни фізика	- лінза, основні характеристики лінзи; - закони геометричної оптики; - поглинання і розсіювання світла. - будова мікроскопу.	- побудувати зображеня предметів у лінзі.
Наступні дисципліни	-будову мікроскопа, його роздільну здатність та корисне збільшення;	-охарактеризувати основні типи електронних мікроскопів, їх будову, принцип дії та застосування в медицині;

ЗМІСТ ТЕМИ:

Електронний мікроскоп — прилад для отримання збільшеного зображення мікроскопічних предметів, в якому використовуються пучки електронів. Електронні мікроскопи мають більшу роздільну здатність порівняно з оптичними мікроскопами, окрім того вони можуть застосовуватися також для отримання додаткової інформації щодо матеріалу й структури об'єкта.

Перший електронний мікроскоп був збудований в 1931 році німецькими інженерами Ернстом Рускою і Максом Кнолем. Ернст Руска отримав за це відкриття Нобелівську премію з фізики в 1986 році. Він розділив її з винахідниками тунельного мікроскопу, оскільки Нобелівський комітет відчував, що винахідників електронного мікроскопу несправедливо забули.

Принцип дії

В електронному мікроскопі для отримання зображення використовуються фокусовані пучки електронів, якими бомбардується поверхня досліджуваного об'єкта. Зображення можна спостерігати різними способами — в променях, які пройшли через об'єкт, у відбитих променях, реєструючи вторинні електрони або рентгенівське випромінювання. Фокусування пучка електронів відбувається за допомогою спеціальних електронних лінз.

Електронні мікроскопи можуть збільшувати зображення у 2 млн разів. Висока роздільна здатність електронних мікроскопів досягається за рахунок малої довжини хвилі електрона. В той час, як довжина хвилі видимого світла лежить в діапазоні від 400 до 800 нм, довжина хвилі електрона, прискореного у потенціалі 150 В, становить 0,1 нм. Таким чином, в електронні мікроскопи можна теоретично розглядати об'єкти розміром з атом, хоча практично здійснити це важко.

Б удова

Будову електронного мікроскопа можна розглянути на прикладі приладу, який працює на пропускання. Монохроматичний пучок електронів формується в електронній гарматі. Його характеристики покращуються конденсорною системою, яка складається з конденсорної діафрагми і електронних лінз. В залежності від типу лінз, магнітних чи електростатичних, розрізнять магнітні й електростатичні мікроскопи. Надалі пучок потрапляє на предмет, розсіюючись на ньому. Розсіяний пучок проходить через апертуру і потрапляє в об'єктивну лінзу, яка призначена для розтягування зображення. Розтягнутий пучок електронів викликає світіння люмінофора на екрані. В сучасних мікроскопах використовуються кілька ступенів збільшення.

Апертурна діафрагма об'єктива електронного мікроскопа дуже мала, складає соті долі міліметра.

Якщо пучок електронів від об'єкта потраплає безпосередньо на екран, то об'єкт виглядатиме на ньому темним, а навколо утворюватиметься світлий фон. Таке зображення називається світлопольним. Якщо ж в апертуру об'єктивної лінзи потрапляє не основий пучок, а розсіяний, то утворюється темнопольне зображення. Темнопольне зображення контрастніше, ніж світлопольне, але роздільна здатність у нього менша.

Типи електронних мікроскопів

Існує багато різних типів і конструкцій електронних мікроскопів. Основними серед них є:

1. Просвічуючий електронний мікроскоп — прилад, в якому електронний пучок просвічує предмет наскрізь.

2. Скануючий електронний мікроскоп використовує для дослідження поверхні об'єкта, вибиті електронним пучком вторинні електрони.

3. Скануючий просвічуючий електронний мікроскоп дозволяє вивчати окремі ділянки об'єкта.

4. Рефлекторний електронний мікроскоп використовує пружно-розсіяні електрони.

Електронний мікроскоп можна, також, спорядити системою детектування рентгенівських променів, які випромінюють сильно збуджені, при зіткненні з високоенергетичними електронами, атоми речовини. При вибиванні електрона з внутрішніх електронних оболонок, утворюється характеристичне рентгенівське випромінювання, досліджуючи яке можна встановити хімічний склад матеріалу.

Вивчення спектру непружно-розсіяних електронів дозволяє отримувати інформацію про характерні електронні збудження в матеріалі досліджуваного предмету.

Застосування

Електронні мікроскопи широко використовуються в фізиці, матеріалознавстві, біології.

ОРІЄНТОВНА КАРТА ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З ЛІТЕРАТУРОЮ З ТЕМИ

Основні завдання	Вказівки	Відповіді
Дайте відповіді на запитання (письмово)	Що таке електронний мікроскоп? Який принцип дії електронного мікроскопа? Назвіть типи електронних мікроскопів? Де застосовують електронні мікроскопи?	Відповіді можна знайти у пункті «Зміст теми»
Розв’яжіть задачу	Чому дорівнює збільшення мікроскопа, якщо збільшення об’єктива 60, а окуляра –10?	Відповідь: 600.

Завдання для самоконтролю.

Виберіть вірні відповіді:

1. Яке зображення дає об’єктив мікроскопа?

а) обернене, збільшене, дійсне;

б) пряме, збільшене, дійсне;

в) пряме, збільшене, уявне.

2. Яке зображення дає окуляр мікроскопа?

а) обернене, збільшене, уявне;

б) пряме, збільшене, уявне;

в) обернене, збільшене, дійсне.

3. Як обчислити збільшення мікроскопа, знаючи збільшення об’єктива (К_об) і

збільшення окуляра (К_ок)?

а) К=К_об · К_ок;

б) К=К_об + К_ок;

в) К=К_об / К_ок.

Вірні відповіді: 1–а; 2–б; 3–а.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

• Шевченко А.Ф. Основи медичної і біологічної фізики. — К.: Медицина, 2008. ст.341-357, 417-424.

• Доброва В.І., Тіманюк В.О. Біофізика та медична апаратура. — К., 2006. ст. 182-185.

• Посудін Ю.І. Лабораторний практикум і збірник задач із дисципліни «Фізика з основами біофізики»: Навчальний посібник.-К.:Арістей, 2004. ст.19-25

• Яковенко Н.П. Фізіотерапія: / Н.П. Яковенко, В.Б.Самойленко.-К.:ВСВ «Медицина», 2011. ст.136-144.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ДЛЯ ПОЗААУДИТОРНОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ З основи біологічної фізики та медична апаратура.

Тема. Нанотехнології та перспективи їх застосування у медицині

Курс 2

Відділення сестринська справа

Кількість навчальних годин 2

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Широке застосування нанотехнологій (НТ) та наноматеріалів (НМ) з унікальними властивостями стало реальністю сьогодення. Сотні найменувань продуктів з використанням НМ впевнено увійшли в усі сфери життєдіяльності людини. У роботі представлено огляд перспективних застосувань НТ і НМ у медицині та зроблено критичний аналіз потенційних ризиків від їх використання для живих організмів. Основні небезпеки від застосування НТ пов’язані із недостатнім вивченням їх впливу на живі організми та екосистеми. Дані, отримані в експериментальних та епідеміологічних дослідженнях щодо впливу нанорозмірних забруднювачів повітря (пилу, мінеральних частинок та волокон), свідчать про високу ймовірність токсичної та/або канцерогенної дії новостворених наночастинок. Унікальні характеристики НМ, які обумовлюють перспективність їх використання в промисловості, медицині і побуті, потенційно являють собою джерело небезпеки для здоров’я людини. Їх медичне застосування та поширення у побуті і на робочому місці в комбінації з іншими шкідливими факторами може мати непередбачувані негативні наслідки для здоров’я.

НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ

Знати:

• нанотехнології та перспективи їх застосування в медицині;

ОСНОВНІ БАЗОВІ ЗНАННЯ, ВМІННЯ, НАВИЧКИ

(МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ):

Дисципліна	Знати	Вміти
Наступні дисципліни	нанотехнології.	Пояснити перспективи застосуванн нанотехнологій в медицині.

ЗМІСТ ТЕМИ

Нанотехнологіями, інша назва Наномолекулярні технології (від «нано» — К. Ерік Дрекслер, 1977) — в широкому значенні слова прийнято називати міждисциплінарну область фундаментальної і прикладної науки, в якій вивчаються закономірності фізичних і хімічних систем протяжністю порядку декількох нанометрів або часток нанометра (нанометр — це одна мільярдна частка метра або, що те ж саме, одна мільйонна частка міліметра - діаметр людської волосини становить близько 80 тис. нанометрів).

Нанотехнології, нанонауки — це наука і технологія колоїдних систем, це колоїдна хімія, колоїдна фізика, молекулярна біологія, вся мікроелектроніка. Принципова відмінність колоїдних систем, до яких належать: хмари, кров людини, молекули ДНК і білків, транзистори, з яких складаються мікропроцесори, в тому, що поверхня таких частинок або величезних молекул в мільйони разів перевершує обсяг самих частинок. Такі частки займають проміжне положення між справжніми гомогенними розчинами, сплавами, і звичайними об'єктами макросвіту як то стіл, книга, пісок. Поведінка таких систем сильно відрізняється від поведінки істинних розчинів і розплавів і від об'єктів макросвіту завдяки високорозвиненій поверхні. Як правило такі ефекти починають відігравати значну роль тоді, коли розмір частинок лежить у діапазоні 1-100 нанометрів, звідси прийшло заміщення слова колоїдна фізика, хімія, біологія на нанонауки і нанотехнології, маючи на увазі розмір об'єктів, про які йде мова.

Вужче значення цього терміну прив'язує нанотехнології до розробки матеріалів, приладів та інших механічних і немеханічних пристроїв, в яких застосовуються подібні закономірності. Нанотехнології мають справу з процесами, які протікають в просторових областях нанометрових розмірів. Тобто нанотехнології можна означити як технології, основані на маніпуляції окремими атомами і молекулами для побудови структур із наперед заданими властивостями.

Медицина та нанобіотехнології

В даний час вже є дослідні зразки наноконтейнерів для прицільної доставки ліків до уражених органів і нановипромінювачів для знищення злоякісних пухлин; для створення матеріалів, необхідних при лікуванні опіків і ран; у стоматології; у косметології.

За прогнозами журналу Scientific American, вже в найближчому майбутньому з'являться медичні пристрої розміром з поштову марку. Їх достатньо буде накласти на рану. Цей пристрій самостійно проведе аналіз крові, визначить, які медикаменти необхідно використовувати, і уприсне їх в кров.

Експерти Європейської комісії склали наступний перелік найважливіших на їхню думку розділів нанобіотехнологій на майбутні 15-20 років:

• прицільне постачання ліків;

• молекулярна візуалізація;

• косметика;

• створення нових лікарських засобів;

• методи діагностики;

• хірургія, в тому числі трансплантація тканин та органів;

• тканинна інженерія;

• харчові технології;

• геноміка і протеоміка;

• молекулярні біосенсори;

• інші розділи.

ОРІЄНТОВНА КАРТА ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З ЛІТЕРАТУРОЮ З ТЕМИ

Основні завдання	Вказівки	Відповіді
Дайте відповіді на запитання (письмово)	Що таке нанотехнології? Які перспективи використання нанотехнологій в медицині?	Відповіді можна знайти у пункті «Зміст теми»

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

• Шевченко А.Ф. Основи медичної і біологічної фізики. — К.: Медицина, 2008. ст.341-357, 417-424.

• Доброва В.І., Тіманюк В.О. Біофізика та медична апаратура. — К., 2006. ст. 182-185.

• Посудін Ю.І. Лабораторний практикум і збірник задач із дисципліни «Фізика з основами біофізики»: Навчальний посібник.-К.:Арістей, 2004. ст.19-25

• Яковенко Н.П. Фізіотерапія: / Н.П. Яковенко, В.Б.Самойленко.-К.:ВСВ «Медицина», 2011. ст.136-144.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ДЛЯ ПОЗААУДИТОРНОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ З основи біологічної фізики та медична апаратура.

Тема. Радіологія та її застосування в медицині

Курс 2

Відділення сестринська справа

Кількість навчальних годин 2

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Спочатку радіологія була аспектом медичної науки, в якому розглядаються можливості використання електромагнітної енергії, що виділяється рентгенівськими апаратами або іншими подібними пристосуваннями з метою отримання візуальної інформації для медичного дослідження. Радіологія, яка включає в себе використання рентгенівських променів, називається рентгенологією. Сьогодні рентгенівська візуалізація більше не обмежується використанням рентгенівських променів, а включає в себе дослідження за допомогою високочастотних хвиль, магнітних полів та інших випромінювань.

НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ

Знати:

• методи рентгенівської діагностики і терапії;

• основні методи радіоізотопної медицини.

Вміти:

• Пояснити суть рентгенодіагностики і терапії.

ОСНОВНІ БАЗОВІ ЗНАННЯ, ВМІННЯ, НАВИЧКИ

(МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ):

Дисципліна	Знати	Вміти
Попередня дисципліна Фізика	- іонізуюче випромінювання, його природа і види; - методи спостереження і реєстрації радіоактивних частинок.	пояснити принцип дії газорозрядного лічильника Гейгера-Мюллера.
Наступні дисципліни (терапія, хірургія, педіатрія і т.д.)	вирізняти напрями використання рентгенівського та радіоактивного випромінювання в медицині.	пояснювати принципи захисту від ураження йонізуючим випромінюванням.

ЗМІСТ ТЕМИ:

Медична радіологія - наука вивчає теорію й практику застосування випромінювань у медичних цілях.

 Включає два напрямки:

Променева діагностика — наука про застосування випромінювань для дослідження будови й функції органів і тканин людини в нормі й патології.

Променева терапія — це наука про застосування іонізуючих випромінювань для лікування хвороб.

Променева діагностика й променева терапія є складовими частинами медичної радіології - областю медицини, що вивчає діагностичне й терапевтичне застосування проникаючого випромінювання. Вона сформувалася до початку 80-х років минулого століття, виникши на стику багатьох наук: ядерна фізика, квантова електроніка, біофізика, радіобіологія, радіаційна гігієна, нормальна й патологічна анатомія, нормальна й патологічна фізіологія. Крім променевої діагностики (медична візуалізація) і променевої терапії (радіаційна терапія), радіологія містить у собі радіологічну анатомію, радіобіологію, радіаційну гігієну й інтервенційну радіологію - розділ медицини, що займається терапією захворювань під контролем проникаючого випромінювання. Променева діагностика в цей час досягає 100% застосування в клінічних методах обстеження хворих і складається з наступних розділів: рентгенодіагностика (РДІ), радіонуклідна діагностика (РНД), ультразвукова діагностика (УЗД), комп'ютерна томографія (КТ), магнітно-резонансна томографія (МРТ). Порядок перерахування методів визначає хронологічну послідовність впровадження кожного з них у медичну практику.

Місце різних методів дослідження в кожному конкретному випадку й на різних етапах побудови клінічного діагнозу неоднозначно. За певних умов здобуває вирішальне значення рентгенівське дослідження, в інших випадках його значення більш скромно, основну роль здобувають інші методи. Але, як би те не було, дані будь-якого методу в жодному разі не заміняють клінічне дослідження.

Види випромінювань, застосовувані в променевій діагностиці й терапії.

Іонізуючі: Рентгенівське, α -частки, β-частки, γ-випромінювання, заряджені частки.

Джерела іонізуючих випромінювань які використовують для медичних цілей:

рентгенівська трубка; радіоактивні нукліди; прискорювачі заряджених часток.

Всі випромінювання, (неіонізуючі, іонізуючі) здатні викликати зміни в живих організмах, тобто мають біологічну дія, (поглинання енергії, випромінювання елементами біоструктур ), віддача енергії навколишньому середовищу, іонізація середовища, утворення вільних радикалів, іонів, руйнування білків і структур клітинок - пряма дія.

До неіонізуючих випромінювань належать теплове (інфрачервоне) випромінювання й резонансне, котре виникає в тілі людини, якщо воно перебуває в стабільному магнітному полі під впливом високочастотних електромагнітних імпульсів. Умовно сюди відносять також ультразвукові хвилі, які являють собою пружні (механічні) коливання середовища.

Основні властивості іонізуючого випромінювання.

1.     Більша проникаюча здатність – здатність проникати через непроникні для видимого світла речовини.

2.     Іонізуюча здатність – здатність розкладати атоми на позитивні й негативні іони.

3.     Фотохімічна властивість – здатність активувати молекули срібла, броміду або інших з'єднань.

4.     Люмінісцентні властивість – здатність деяких  хімічних речовин (люмінофорів) до світіння.

5.     Біологічна дія.

Всі випромінювання, як не іонізуючі, так і іонізуючі, у результаті поглинання енергії випромінювання елементами біоструктур, здатні викликати зміни в живих організмах. Питання про біологічну дію ультразвуку, стабільного магнітного поля й високочастотних радіохвиль продовжується вивчатися, але до теперішнього часу шкідливих наслідків ультразвукових і магнітно-резонансних досліджень не зареєстровано. Їх можна вважати практично нешкідливими. Про біологічну дію іонізуючого випромінювання стало відомо незабаром після відкриття рентгенівського випромінювання.

Іонізуючі випромінювання не сприймаються органами почуття, вони невидимі, не мають запаху й смаку, тому в момент опромінення організм не відчуває дії радіації.

Будь-яке медичне застосування іонізуючих випромінювань вимагає дотримання правил радіаційної безпеки й протирадіаційного захисту пацієнтів і персоналу відділень променевої діагностики й терапії.

У всіх медичних установах, де наявні джерела іонізуючих випромінювань, організований радіаційний контроль із застосуванням дозиметричної апаратури. До роботи із джерелами іонізуючого випромінювання не допускаються особи до 18 років, вагітні, особи із захворюваннями, яким не дозволяється працювати в сфері підвищеної іонізації. Персонал відділу повинен проходити обов'язковий медичний огляд при влаштуванні на роботу й періодичні медичні огляди не менше одного разу в рік у терапевта, невропатолога, офтальмолога, акушера-гінеколога. Обов'язковими є такі лабораторні й інструментальні дослідження: загальний аналіз крові з підрахунком кількості тромбоцитів, ЕКГ, рентгенографія легенів.

Основні методи променевого дослідження людини.

1.     Рентгенологічний метод.

2.     Радіонуклідний метод.

3.     Ультразвуковий метод.

4.     Магнітно-резонансна томографія.

5.     Медична термографія.

ОРІЄНТОВНА КАРТА ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З ЛІТЕРАТУРОЮ З ТЕМИ

Основні завдання	Вказівки	Відповіді
Дайте відповіді на запитання (письмово)	Що вивчає медична радіологія? Що вивчає променева діагностика? Що вивчає променева терапія? Під дією яких факторів виникає променева хвороба? Які радіоактивні ізотопи використовують у радіоактивній терапії? У чому полягає мето сканування? В яких випадках застосовують цей метод радіоактивної діагностики?	Відповіді можна знайти у пункті «Зміст теми» Ст..593 [1] Ст..609-612[1]

Завдання для самоконтролю.

Виберіть вірні відповіді: