МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ
ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ,
КООРДИНАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ І НАУКИ
ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
„ЛЬВІВСЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ
ІНФОРМАЦІЙНО-КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ”
КУРСОВА РОБОТА
З ДИСЦИПЛІНИ «ОСНОВИ РОБОТИ НА ПК»
НА ТЕМУ:
«ЕЛЕКТРОННА ПОШТА»
Професія: 4112 «Оператор комп’ютерного набору.
Оператор комп’ютерної верстки»
Виконав: учень групи 1-76
Трухим Андрій
Викладач:
Вовнюк С. А.
Львів – 2015
ЗМІСТ
Вступ.
Історія створення електронної пошти.
Технологія передачі даних.
Робота з електронною поштою.
Переваги та недоліки електронної пошти.
Висновок.
Список використаних джерел.
ВСТУП
Електронна пошта - популярний сервіс в мережі «Інтернет», що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми). Електронною поштою можна надсилати не лише текстові повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми тощо. Електронна пошта дуже корисна, якщо немає повноцінного доступу (on-line) до Інтернету. Через електронну пошту можна отримати послуги інших сервісів мережі.
Електронна пошта - типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп'ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно.
Електронна пошта схожа на звичайну пошту, маючи ті ж самі переваги і недоліки. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту - власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шляху проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. По аналогії зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо. Як і звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, - аналогічно і електронний лист. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта - найдешевший вид зв'язку.
2. Історія створення електронної пошти
Електронна пошта як засіб комунікації виникла не в 1971 р., як про це нерідко можна прочитати в популярних виданнях, а дещо раніше. За однією з версій, це відбулося влітку 1965 р., коли Ноель Морріс і Том ван Влек написали в Массачусетському технологічному інституті (MIT) програму MAIL для операційної системи Compatible Time-Sharing System (CTSS), встановленої на комп'ютері IBM 7090/7094. Ідея включення MAIL в CTSS була закріплена в документі Programming Staff Note 49 (грудень 1964 - січень 1965 р.). Сама команда MAIL, вбудована в операційну систему, дозволяла користувачам CTSS передавати один одному текстові повідомлення в рамках одного комп'ютера. Вона мала формат: <код проблеми> <код програміста> (Приклад: MAIL M1416 2962), тобто призначалася для вирішення конкретних проблем користувачів та призначення завдань програмістам. При виконанні команди MAIL в каталозі адресата повідомлення створювався (або модифікувався) файл MAIL BOX. Це прообраз сучасних поштових скриньок. Як згадує ван Влек, вони з Ноелем передбачали можливість масової поштової розсилки, що підпадає під сучасне поняття спаму, і включили в програму відповідний код за її запобігання, іншими словами, створили перший антиспамовий механізм.
Однак то була не єдина реалізація. До осені 1965 р. подібний механізм міжкористувацького асинхронного спілкування був включений до складу операційної системи для комп'ютера Q32, побудованого корпорацією IBM у військових цілях і розміщеного в System Development Corporation (SDC), підрозділі компанії Rand Corp. Він називався DIAL. Як згадує Том Уотсон, в середині 1960-х років комп'ютер SDS-940 компанії Scientific Data Systems також мав подібний засіб. Роботи в США зі створення AUTODIN - військової системи передачі повідомлень, подібних email-повідомленнями, почалися ще в 1962 р., але розгортання готової системи відбулося лише в 1966 р. Звернемо увагу, що в контексті роботи з комп'ютерами електронна пошта називалася просто поштою: уточнювати її особливий характер не було потреби. Хоча в тому ж 1965 р. в компанії BBN (Bolt, Beranek and Newman, Inc.), згодом поглиненої GTE, а потім і Verizon Communications, реалізовувався проект Project Mercury для NASA, де і фігурував термін electronic mail.
Як згадує ван Влек, про завдання реалізації міжкомпьютерної електронної пошти в усній бесіді в 1968 р. йому сказав Джозеф Ліклайдер, директор проекту Project MAC, куди входили також ідеологи штучного інтелекту Джон Маккарті і Марвін Мінскі. Цей проект дав згодом життя лабораторії комп'ютерних наук при MIT (MIT Laboratory for Computer Science). Ліклайдер говорив про задум створення мережі комп'ютерів, підтримуваних ARPA (Advanced Research Projects Agency) - Агентством перспективних досліджень при Міністерстві оборони США, яке було створено в 1958 р. за вказівкою Д. Ейзенхауера у відповідь на запуск Радянським Союзом першого штучного супутника Землі. У 1972 р. воно було перейменоване в DARPA. Проект, згаданий Ліклайдером у бесіді з ван Влеком, передбачав створення мережі ARPANET (ARPA Network), прообразу сучасного Інтернету).
У 1969 р. Ларрі Робертс написав макрокоманду для текстового редактора TECO (Text Editor and Corrector, розроблений Деном Мерфі для комп'ютера PDP-1 в 1962-1963 рр.), яка дозволяла передавати повідомлення по Telnet-каналу. Саме її як прототип електронної пошти і згадує Вінтон Серф, батько-засновник Інтернету, що запропонував у 1974 р. спільно з Робертом Каном назву Internet. Він згадує: «Я думаю, перші реальні обміни email-повідомленнями відбулися на початку 1970 р.». Першим документом, який закріпив формат обміну електронною поштою всередині ARPANET, був RFC # 733.
У березні 1972 Рей Томлінсон з компанії BBN (в ті роки вона була головним підрядником Міністерства оборони США щодо проекту створення ARPANET) написав у рамках операційної системи TENEX (згодом відомої як TOPS-20) для комп'ютера DEC PDP-10 прості поштові програми SNDMSG (надіслати повідомлення) і READMAIL (подивитися пошту), виділивши відповідний програмний блок реалізації з протоколу CPYNET. Попередні експерименти з відправкою тестових повідомлень він проводив у 1971 р. Завдяки популярності ARPANET, а також тому, що Томлінсон вперше ввів у формат email-адреси знаменитий тепер значок @, багато хто і стали вважати його винахідником електронної пошти.
Ще одна рання реалізація електронної пошти (NLS Journal System) була виконана в серпні 1970 р. винахідником комп'ютерної миші і віконного інтерфейсу, знаменитим ученим і інженером Дугласом Енгельбартом в рамках створеної ним системи NLS (On-Line System). «Наскільки мені відомо, - згадує Енгельбарт, - це була перша універсальна поштова система, схожа з тими, які є зараз. <...> Можна було змішувати текст і графіку. Ви могли передавати весь документ як частина поштового відправлення; я міг посилати вам весь документ настільки ж просто, як однорядкове повідомлення »[6]. У BBN-реалізації Томлінсона таких можливостей просто не було. Це ще одна ремарка стосовно того, наскільки коректно приписувати авторство створення електронної пошти Рею Томлінсону.
До 1995 р. більш популярним був термін email, далі по частоті вживання йшли e-mail, E-mail та Email. Потім не без участі традиційних ЗМІ (в основному періодичних видань суспільно-політичної спрямованості) він прийняв форму e-mail. Однією з причин такого вибору було проходження правилам словотвору англійської мови, а також збереження коректного вимови (при email зовсім не очевидно, що вимовляти треба саме «імейл»). Це той рідкісний випадок, коли американці вирішили бути куди більш консервативним самих англійців.
З короткого оповідання про історію появи електронної пошти та вивчення перших ARPANET-документів, де використовувалося переважно слово mail (пошта), можна зробити висновок, що домінуючі еквіваленти терміна electronic mail розвивалися за схемою: mail -> ARPANET mail -> network mail -> email -> E-mail -> e-mail -> email.
Одним з перших підвести риску під боротьбою email проти e-mail вирішив знаменитий професор Стенфордського університету, автор безсмертної праці «Мистецтво комп'ютерного програмування» Дональд Кнут. На своїй персональній веб-сторінці він розмістив невелику замітку, де написав, що утворення складних слів в англійській мові зазвичай супроводжується використанням дефіса, наприклад: non-zero, soft-ware (від себе додамо, що сюди ж відноситься і слово mail -box). Як тільки слово утвердиться в мові, то нормою стає видалення дефіса: nonzero, software, mailbox. Дональд Кнут закликає: «Настав час припинити використовувати архаїчну форму e-mail <...> Форма email протягом останніх років закріпилася в Англії, і я вражений тим, наскільки консервативні американці в цьому відношенні».