2.2/ Фактори, що сприяють розвитку оздоровчо-рекреаційної діяльності в Україні

Спершу, можна виділити сім сфер життя, що завдають свій вплив на рекреацію і на які впливає рекреація :

Якість життя - це ключова сфера і тим самим ціль усіх наших зусиль. Вона означає здоров'я, безпеку, добробут як громадян країни, так і гостей; роботу, якість житла, можливості для проведення дозвілля, відпочинок недалеко від будинку, соціальні контакти, мистецтво і культура, спорт, ігри, приватне життя.

Суспільство. Мається на увазі розвиток населення, що піддається обчисленню, його склад і запити; щільність населення, віковий склад, кількість працездатного населення, соціальна структура; можливість для прийому й обслуговування гостей, соціально обумовлений туризм.

Освіта й інформація. Доступ до інформації через ЗМІ; шкільне виховання, навчання і підвищення кваліфікації (у тому числі) у туризмі; просвітня робота в напрямку здорового способу життя, планування родини, усвідомлення себе як частини навколишнього середовища, здійснення особистих планів; розширення обріїв; "активна" толерантність.

Економіка. Загальні положення: виробництво і ріст промисловості, сільського господарства, прикладних ремесел, сфери послуг.

Захист навколишнього середовища. Упровадження екологічних методів і продуктів у промисловість і сільське господарство, вторинна переробка і екологічні види енергії, гуманізація ринку праці, створення екологічних замкнутих циклів, екологічно відповідальний туризм.

Навантаження на навколишнє середовище. Узагальнення всіх необдуманих наслідків нашої діяльності: вихлопні гази, стічні води, надлишкове тепло, шум, хижацьке відношення до природи, руйнування ландшафтів, знищення лісів, розрив природних замкнутих циклів, транспортний хаос, розпад міст, масовий туризм.

Політика. Здатність і можливості уряду; його авторитет і популярність, авторитетність прийнятих рішень і далекоглядність, велика мета і направляюча лінія, розсудливість, проникливість урядових програм, ступінь кооперації між урядом і приватним підприємництвом та туризмом

Фактори, що роблять найбільш істотний вплив на розвиток рекреації, можна розділити на чотири основні групи :

- соціальні;

- демографічні;

- економічні;

- політичні.

Розглянемо їх докладніше.

Демографічні і соціальні фактори. Зміни демографічної структури і соціальної моделі народонаселення в Україні, обумовлені:

збільшенням числа працюючих жінок;

зростанням кількості самотніх людей похилого віку;

появою тенденції до більш пізніх шлюбів;

швидким ростом числа бездітних сімейних пар у порівнянні з ростом населення;

збільшенням тривалості оплачуваних відпусток;

більш раннім виходом на пенсію і усвідомленням туристських можливостей, що збільшується, ведуть до того, що усе більше людей має в розпорядженні вільний час і доходи, які використовуються для подорожей.

Основними причинами поліпшення показників рекреаційної галузі, є зміна способу життя людини, від статичного до динамічного, його прагнення познайомитися з культурою, побутом, історією інших країн і народів.

У результаті росту народонаселення планети збільшується світовий туристичний потенціал. У туристичну діяльність задіюються нові людські ресурси, і в той же час збільшується кількість людей подорожуючих. Помітним є зростаючий приплив молоді в туризм, і в зв'язку з цим бурхливий розвиток юнацького туризму.

Економічні фактори. Існує чіткий зв'язок між тенденціями розвитку туризму, рекреації і загальним економічним розвитком. Туристичний ріст дуже чуттєвий до будь-якої економічної зміни. При рості споживання на 2,5 % витрати на туризм зростають на 4% .У випадку, якщо споживання зменшується на 1%, то в туризмі відчувається спад.

Але в кожній окремій країні така реакція на економічні зміни виявляється за своїм відхиленням від середнього показника, який також виступає в різних формах.

Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, прагнення до використання передового досвіду інших країн у створенні матеріальних і духовних цінностей виявляється в розширенні наукових і ділових контактів. Це приводить до появи таких видів туризму, таких як наукового (конгресового) і ділового туризму.

Політичні фактори. Важливим політичним фактором є внутрішньополітичної стабільності країни, відсутність військових конфліктів і наявність добросусідських відносин між державами. Такий фактор, як наявність міждержавних і міжурядових угод по співробітництву в сфері економіки, торгівлі і культури, також впливають на розвиток рекреації.

2.3. Проблеми і перспективи розвитку оздоровчо-рекреаційної діяльності в Україні.

Загальним гальмівним чинником розвитку рекреаційної діяльності, насамперед його матеріально-технічної бази, є проблеми, пов'язані з податковим законодавством України.

Це стосується передусім сплати податку на додану вартість, земельного податку, готельного та курортного зборів. Не відпрацьовано механізм заохочувального оподаткування інформаційно-рекламної діяльності, стимулювання інвестицій у туристичну галузь.

В роботі рекреаційної галузі можна виділити наступні проблеми, що стримують її розвиток. Серед них:

- відсутність розгалуженої системи інформаційно-рекламного забезпечення діяльності галузі;

- податкове законодавство, що не сприяє вкладенню інвестицій в рекреаційну інфраструктуру та санаторно-курортний комплекс;

- різновідомча підпорядкованість рекреаційного та санаторно-курортного комплексів;

- недоліки в системі регіонального управління [16];

- проблема тіньової економіки;

- необхідність передання частини повноважень органам місцевого самоврядування.

Після розпаду Радянського Союзу в санаторно-курортній галузі України склалась складна ситуація. Сформована матеріальна, лікувально-діагностична та наукова база через ряд соціально-економічних причин використовувалась не в повну міру.

Більшість готелів, мотелів, кемпінгів, санаторіїв, баз відпочинку та туристичних баз будувались за проектами, що сьогодні не відповідають міжнародним стандартам. Мережа їх активно формувалась у період масового туризму, з інтенсивною експлуатацією та несвоєчасним капітальним і поточним ремонтом, що призвело до значного зносу цих будівель та оснащення.

Багатопрофільність засобів розміщення потребує їх класифікації та стандартизації. Типологічна уніфікація засобів розміщення дозволить створити стандарт, центральною частиною якого має стати класифікація засобів розміщення, розроблена ВТО.

Рекреаційні заклади потребують загальної реконструкції для підвищення рівня сервісу, комфортності, розширення спектру рекреаційних та супутніх послуг. Розвиток індустрії колективного відпочинку, орієнтований на задоволення потреб рекреантів низького та середнього рівня забезпеченості, передбачає модернізацію санаторіїв, реконструкцію будинків відпочинку з цілорічним режимом роботи, розвиток мережі туристичних маршрутів (пішохідних, водних, кінних), розвиток мережі супутніх послуг для рекреантів.

Організація індивідуального відпочинку, що забезпечує задоволення потреб багатих рекреантів, повинна відповідати найвищим світовим стандартам. Це передбачає будівництво спеціальних котеджів, які можуть здаватися в оренду або продаватися, будинків відпочинку зі здачею в оренду юридичним особам; організацію служби забезпечення індивідуального відпочинку.

З погляду організації інфраструктурного забезпечення рекреаційного процесу, одне з ключових місць належить транспортній системі.

Питання охоплює проблему транзитних перевезень, організацію залізничного сполучення, розвиток автомагістралей, повітряного, морського, річкового транспорту.

Україна має розвинуту мережу автомобільних доріг і залізниць, аеропортів, річкових і морських портів. Авіаційний, автомобільний, залізничний, річковий і морський транспорт здатні забезпечити перевезення туристів з резервом транспортних потужностей на деяких видах транспорту.

Транспортні шляхи України повинні відповідати міжнародним вимогам та надавати можливість здійснювати перевезення швидко, безпечно, надійно, комфортно.

В Україні прийнята Програма функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів. її реалізація дозволить розв'язати проблему облаштування доріг, створити сприятливі умови для розвитку туристичної індустрії.

Не менш важливою складовою інфраструктури є існуюча мережа прикордонних переходів із країнами-сусідами, її розширення та сервісне облаштування.

Неможливий розвиток рекреації без системи зв'язку і комунікацій, функціонування різноманітних служб сервісу, розвитку громадського харчування і побутового обслуговування, організації культурно-розважального обслуговування.

Актуальною для України залишається проблема водопостачання та каналізації населених пунктів і, в першу чергу, рекреаційних центрів.

Перспективи розвитку рекреації в Україні зумовлюються дією широкого спектра природних, історико-культурних, соціальних, економічних та політичних факторів, які мають чітко виражену регіональну специфіку .

Крім цього, особливості сучасної ситуації полягають у тому, що формування високорозвиненої національної індустрії рекреації та її інтеграція в світовий ринок туристично-рекреаційних послуг пов’язані з необхідність розв’язання гострих соціально-економічних проблем в період трансформації суспільно-економічних відносин.

Зокрема при плануванні подальшого розвитку рекреаційного комплексу в основу повинна бути покладена ідея природно – історично – етнографічної рекреації, що базується на найбільш раціональному використанні територіального поєднання природних умов, ресурсів та історичних, архітектурних пам’яток краю.

Крім того, у разі рекреаційного планування необхідне визначення допустимих та оптимальних навантажень на ландшафт, які забезпечують стійкість природних комплексів – важливу умову збереження рекреаційного потенціалу території.

Для будь-якої території є екологічна межа щодо використання рекреаційних ресурсів. Тому в процесі формування рекреаційних зон треба утримувати оптимальну рівновагу між природними передумовами, можливостями та потребами споживачів рекреаційних ресурсів із метою збереження навколишнього середовища та динамічного використання складових природних комплексів за умов інтенсивного рекреаційного використання.

 

Розділ 3. ОБГРУНТУВАННЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ КУРОРТНО-ЛІКУВАЛЬНОГО РЕКРАЦІЙНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ.

Формування державної стратегії розвитку рекреаційного господарство України і курортно-рекреаційного природокористування є актуальную проблемою у зв’язку з необхідністю масового оздоровлення населення країни, а також основою для конструктивної взаємодії органів державної влади України та її суб’єктів щодо забезпечення комплексного використання природно-рекреаційних ресурсів і потенціалу рекреаційного господарства .

Курортний комплекс України представлений величезнами запасами різноманітних природних лікувальних ресурсів, мережею санаторно-оздоровчих закладів і резервом досвідченого кадрового потенціалу. Природні курортно-рекреаційні комплекси українського узбережжя Чорного і Азовського морів, Карпатського регіону, Полісся та інших районів України мають велике регіональне національне і міжнародне значення як для системи масового оздоровлення населення України, так і зарубіжних країн, для стабілізації економіки і соціально-економічному прогресу, інтеграції України у світову економічну систему.

На сьогодення основні проблеми розвитку санаторно-курортної галузі в Україні зумовлені :

відсутністю досконалого економічного механізму її діяльності;

незабезпеченням комплексного розвитку рекреаційних територій;

зношеністю основних фондів;

практичною відсутністю інвестицій;

неефективним маркетингом;

низьким рівнем менеджменту;

неналежним обслуговуванням у санаторно-курортних закладах.

Реалізація державної політики у сфері оздоровчо-рекреаційної діяльності повинна стати одним з пріоритетних напрямів національної соціальної політики та економіки, одним із важливих і ефективних заходів організації відпочинку, профілактики, запобігання і зниження захворюваності та рівня інвалідності, зміцнення здоров'я населення всіх вікових груп, насамперед дітей та жінок репродуктивного віку.

Стратегічною метою державної політики у сфері рекреаційної діяльності є створення умов для поліпшення стану здоров'я, продовження тривалості життя та періоду активного довголіття населення, упровадження здорового способу життя шляхом формування та розвитку ефективного, прибуткового та конкурентноспроможного на світовому ринку курортного комплексу .

Реформування санаторно-курортної галузі повинне базуватися, з одного боку, на удосконаленні фінансово-економічних механізмів відтворення курортно-рекреаційного потенціалу, створенні доступного та ефективного ринку санаторно-курортних та оздоровчих послуг для максимального задоволення потреб населення, з іншого - на проведенні роздержавлення та приватизації санаторно-курортних закладів, заохочення конкуренції та оптимізації управління цими закладами.

Основними завданнями реформування санаторно-курортної галузі є здійснення заходів щодо оголошення курортів державного та місцевого значення, задоволення попиту населення на конкретні види санаторно-курортних послуг та поліпшення їх якості, комфорту, збереження та раціонального використання природних лікувальних ресурсів, підвищення рентабельності санаторно-курортних закладів, а також подолання існуючих на сьогодні проблем санаторно-курортної галузі.

Розвиток санаторно-курортних послуг тісно пов'язаний з раціональним використанням природних територій курортів, які мають мінеральні та термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропу лиманів та озер, акваторію моря, кліматичні, ландшафтні та інші умови, сприятливі для організації відпочинку та оздоровлення, лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

З метою розв'язання зазначених завдань необхідно провести медико-біологічну оцінку якості природних лікувальних ресурсів, а також еколого-економічну оцінку природних територій курортів як складової частини національного багатства країни для :

формування ринку природних лікувальних ресурсів;

реалізації платного природокористування;

порівняння ефективності рекреаційного та нерекреаційного використання території курорту;

залучення інвестицій тощо.

Більшість курортів має гідромінеральну базу на підставі затверджених запасів. Втім існує значна кількість санаторно-курортних закладів, які використовують природні лікувальні ресурси, стосовно яких не проводилися геологорозвідувальні роботи.

З метою оцінки та затвердження запасів гідромінеральних ресурсів для санаторно-курортних закладів, що використовують природні лікувальні ресурси з незатвердженими запасами, необхідно здійснити геологорозвідувальні роботи та провести пошуки інших гідромінеральних ресурсів для розширення профілактичних та лікувальних послуг.

Розвиток інфраструктури курортів (транспорт, зв'язок, комунальне господарство) потребує розв'язання територіальних, соціально-економічних, і завдань, які пов'язані з розподілом і визначенням пріоритетних напрямів використання природних лікувальних ресурсів і пошуками шляхів збалансування міжгалузевих інтересів, вирішенням питань розміщення курортного, житлового, соціального, інженерно-транспортного, комунального та інших видів будівництва, відтворення культурно-історичної спадщини, охорони та збагачення природного середовища курортів .

Розвиток виробництва на курортних територіях призвів до виникнення на них індустріальних зон. Надмірна концентрація у деяких місцевостях санаторно-курортних закладів, велика питома вага промислового та сільськогосподарського виробництва, інтенсивний рух автотранспорту на загальному фоні недосконалої інфраструктури (водо- та теплопостачання, енергозабезпечення, комунальне господарство, транспорт), низький рівень комфортності оздоровниць створюють надмірне антропогенне навантаження, знижують престижність курортів та ставлять під загрозу існування сировинної бази найбільш популярних курортів.

Розвиток галузі рекреації багато в чому залежить від витрат на паливно-енергетичні ресурси, збереження яких є предметом державної політики. Залежно від умов розвитку більшість курортів не має традиційних джерел енергії.

Тому виникає необхідність ширшого впровадження на курортних територіях нетрадиційних видів енергетики. Передбачається ліквідація енергетичного дефіциту курортів за рахунок застосування енергозберігаючих технологій, відтворюваних і нетрадиційних джерел енергії, встановлення лічильників обліку тепла, гарячої та холодної води, газу.

Це в свою чергу сприятиме підвищенню якості екологічного стану курортів.

Розвиток і поетапне становлення курортів, конкурентоспроможних на світовому ринку, неможливий за існуючого режиму водопостачання. Для розв'язання проблем водозабезпечення необхідно здійснити комплекс таких заходів:

реконструкція існуючих і будівництво нових об'єктів водогосподарського комплексу;

впровадження сучасних технологій очищення води та залучення додаткових джерел водопостачання;

ремонт та реконструкція існуючих аварійних мереж водопостачання і водовідводу, створення системи автоматизації та диспетчеризації водопостачання курортних об'єктів незалежно від форми власності та підпорядкування;

розвідування нових запасів підземних вод для питного водопостачання та раціональне використання існуючих місцевих джерел;

створення замкнутих систем водозабезпечення як частини безвідходних технологій;

реконструкція існуючих та будівництво нових каналізаційних споруд.

Для сталого функціонування курорту необхідне створення відповідної нормативної бази, яка складається із системи стандартів та інших нормативних документів, моніторингу ресурсного потенціалу та нормативно-правових актів.

Збереження природних лікувальних ресурсів повинно бути засновано, насамперед, на охороні курортно-рекреацйних зон.

Незважаючи на очевидну економічну і потребу в розвитку оздоровчо-рекреаційного комплексу, на сьогодні в Україні, за незначними винятками, не встановлені межі охоронних зон усіх видів (зон санітарної охорони курортів, прибережних захисних смуг вздовж морів тощо), майже не визначені показники резервних територій для розвитку курортів навіть на найближчу перспективу.

Тому особливої уваги потребує комплекс питань з санітарної охорони курортів та родовищ природних лікувальних ресурсів.

Для сучасної оцінки природного рекреаційного потенціалу і забезпечення сталого розвитку курортів необхідно, перш за все, державне зведення даних про природні лікувальні ресурси й об’єкти курортної інфраструктури, що є головним завданням Державних кадастрів природних територій курортів і природних лікувальних ресурсів.

Крім того, при оголошенні природної території курортною та застосуванні спеціальних економічних заходів мають бути враховані результати екологічно-еколо-економічної соціально-економічної оцінок природного потенціалу курортів та об’єктів їх інфраструктури.

Першочерговими завданнями формування політики у сфері діяльності курортів має бути розробка Концепції розвитку курортів, яка б визначала види санаторно-курортних закладів та напрями їх спеціалізації та Програми координації діяльності курортів незалежно від відомчої підпорядкованості і форм власності, яка має охоплювати такі основні питання:

- раціональне використання природних лікувальних ресурсів та їх охорона;

- дотримання уніфікованих державних стандартних методик у галузі лікування і методичної реабілітації;

- розробка Положення про охорону курортних територій, родовищ природних лікувальних ресурсів, режимів і округів санітарної охорони;

- створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів;

- розробка державного моніторингу природних лікувальних ресурсів і природних територій курортів;

- розробка економічно обґрунтованих нормативів плати за користування природними лікувальними ресурсами;

- підготовка переліку курортів державного і місцевого значення.

Важливою проблемою є забезпечення курортного комплексу розвиненою інфраструктурою, яка б відповідала світовим стандартам, сприяла підвищенню його конкурентоспроможності. Її розвиток потребує вирішення територіально-функціональних, соціально-економічних, екологічних проблем і завдань.

ВИСНОВОК

Лікувальний туризм здійснюється з метою зміцнення здоров'я і передбачає перебування в санаторно-курортних установах. Туризм із метою лікування виокремлений і у класифікації осіб, які подорожують, рекомендованій UNWTO.

Метою оздоровчого туризму є профілактика захворювань і відпочинок. Він характеризується більшою тривалістю подорожі, відвідуванням меншої кількості міст і більшою тривалістю перебування в одному місці, тобто поряд із проведенням дозвілля передбачає відпочинок. Виокремлення оздоровчого туризму також відповідає класифікації UNWTO.

Найчастіше виділяють рекреаційний туризм, що поєднує поїздки з метою відпочинку, оздоровлення і лікування, а також відновлення і розвитку фізичних, психічних та емоційних сил. Рекреація охоплює всі види відпочинку, в тому числі санаторно-курортне лікування і туризм.

Останнім часом у світі спостерігається зростання інтересу туристів до лікувально-оздоровчого туризму. Швидкий темп життя, безліч стресових ситуацій, зростання потоку інформації, несприятлива екологічна обстановка в більшості країн змушує людей звертатися до цього виду туризму. Подорожі з лікувальними цілями були відомі ще в стародавніх Греції і Римі, громадяни яких використовували цілющі джерела та місця зі сприятливим кліматом для того, щоб зміцнити здоров'я.

Перший відомий в історії курорт Асклепія у Давній Греції, розташований поблизу порту Епідаурос, був створений на природних джерелах мінеральних вод у II ст. до н. е. У XVIII—XIX ст. поширилася мода їздити "на води". Люди, переважно багаті, їздили на курорти не з метою лікування, а для відпочинку. Навколо джерел виростали курортні міста, що стали центрами світського життя, поряд із лікарнями споруджувалися концертні зали, іподроми та казино.

Мотивація подорожей на курорти з роками не змінилася. Людей, які бажають відпочити, приваблюють у курортні місцевості цілющі властивості природних факторів.

Особливостями лікувально-оздоровчого туризму е:

— тривалість перебування, що повинна становити не менше трьох тижнів, незалежно від типу курорту і захворювання, оскільки лише за такий час можна досягти оздоровчого ефекту;

— висока вартість перебування і лікування — звичайне лікування на курортах є дорогим, тому цей вид туризму розрахований на заможних клієнтів, що замовляють індивідуальну програму перебування і лікування;

— вік — як свідчить статистика, на курорти найчастіше їдуть люди старшої вікової групи, хоча останнім часом відпочинок на курортах обирають і люди середнього віку, які страждають недугами. Вибір робиться між курортами, що спеціалізуються на лікуванні конкретного захворювання, і курортами змішаного типу, що загалом зміцнюють здоров'я і сприяють відновленню сил і зняттю стресу.

Останнім часом ринок лікувально-оздоровчого туризму зазнає змін. Традиційні санаторні курорти перестають бути місцем лікування і відпочинку осіб похилого віку і перетворюються на поліфункціональні оздоровчі центри, розраховані на широке коло споживачів. Така трансформація курортних центрів зумовлена двома причинами. Перша криється в зміні характеру попиту на лікувально-оздоровчі послуги.

Модним стає здоровий спосіб життя, у світі стає більше людей, які хочуть підтримувати гарну фізичну форму і мають потребу у відновлювальних антистресових програмах.

Переважно це люди середнього віку, що надають перевагу активному відпочинку і часто обмежені в часі. На думку багатьох експертів, споживачі такого типу будуть головними клієнтами санаторних курортів і гарантією процвітання лікувально-оздоровчого туризму XXI ст.

Друга причина переорієнтації полягає в тому, що курорти поступово втрачають традиційну підтримку, у тому числі фінансову, муніципалітетів і держави. Щоб вийти на нові сегменти споживчого ринку і залучити додаткових клієнтів, оздоровниці змушені диверсифікувати свій продукт.

Зберігаючи лікувальну функцію, курорти урізноманітнюють програму перебування пацієнтів культурними і спортивними заходами, пропонують широкий асортимент послуг з оздоровлення і відновлення сил, більш гнучко підходять до визначення тривалості курсів лікування й оздоровлення. Останнім часом у приморських готелях дуже популярною є таласотерапія.

Важливість розвитку цього виду туризму для сучасного суспільства відзначалася на Міжнародному конгресі з лікувально-оздоровчого туризму 1999 р. в Іспанії. У зв'язку з цим підкреслювалася необхідність проведення широкомасштабного дослідження ринку відпочинку і лікування, розробки і впровадження стандартів курортного обслуговування.

Розрізняють три основних типи курортів: бальнеологічні, грязеві й кліматичні.

На бальнеологічному курорті головним лікувальним фактором слугують природні мінеральні води. Вони використовуються для питного лікування, ванн, купання в лікувальних басейнах, усіляких душів, а також для інгаляцій, полоскань і зрошень.

Відомості про цивілізоване використання цілющих мінеральних вод дійшли до нас з глибини віків. Численні археологічні знахідки свідчать про те, що практика оздоровлення мінеральними водами існувала ще У у—ту тис. до н. е., давні люди вважали мінеральні води джерелом здоров'я, сили та краси. У працях Гіппократа описуються лікувальні властивості річкової, солоної і морської води. "Іn balneis salus" ("Здоров'я — це купання") — правдивість цього твердження Гіппократа доведена практикою використання оздоровчої сили води.

Мінеральні води допомагають вилікуватися від численних недуг. Серед пацієнтів бальнеологічних курортів переважають люди з захворюваннями шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної і нервової систем, дихальних шляхів, опорно-рухового апарату. Ефективність лікування низки захворювань на бальнеологічних курортах підтверджують результати медичних досліджень.

Грязеві курорти прив'язані до родовищ лікувальних грязей (пелоїдів). Грязелікування використовується переважно при патології суглобів, нервової системи травматичного походження, а також гінекологічних та деяких інших захворювань. Завдяки сучасним методам і новітнім технологіям грязелікування дає змогу досягти високих медичних результатів, що сприяє зростанню популярності грязевих курортів серед людей, які потребують лікарської допомоги.

Кліматичні курорти настільки ж різноманітні, як і сам клімат. У структурі кліматичних курортів світу лісові (рівнинні) становлять 11,3%, гірські — 24,2%, клімато-кумисо-лікувальні — 4,2%. Кожному з них властива унікальна комбінація погодно-кліматичних факторів (температура, атмосферний тиск, сонячне випромінювання тощо), що використовуються з лікувально-профілактичною метою. Від поєднання цих факторів залежить профіль курорту. Якщо лісові курорти з характерним для них континентальним кліматом приймають переважно осіб, що страждають захворюваннями верхніх дихальних шляхів, астмою, розладами нервової системи, то перебування на гірських курортах рекомендується при початкових формах туберкульозу і малокров'ї.

Найбільш поширений тип кліматичних курортів — приморські. У структурі кліматичних курортів світу вони становлять 60,3 %. Дедалі більше туристів відкривають для себе можливості поєднувати відпочинок на морі з ефективним лікуванням. Морський клімат сприяє подоланню багатьох хвороб. Він позитивно впливає на людей із захворюваннями крові, кісткової тканини, лімфатичних залоз. Після завершення курсу лікування самопочуття пацієнтів поліпшується, тривалий час вони можуть обходитися без медикаментів чи скоротити дози лікарських препаратів.

Ще один різновид кліматичних курортів — клімато-кумисо-лікувальні— розташовані в степовій зоні й відомі своїм комбінованим методом лікування, що поєднує цілющі властивості сухого степового клімату і кумису — кисломолочного напою з кобилячого молока. Кумис підвищує засвоюваність білків і жирів, сприяє збільшенню маси. Таких курортів у світі всього близько 40.

Окрім трьох основних типів курортів — бальнеологічних, грязевих і кліматичних — виокремлюють перехідні (проміжні). Це курорти, які використовують відразу кілька природних лікувальних факторів, наприклад, мінеральні води і грязі чи клімат і мінеральні води.

Лікувально-оздоровчий туризм достатньо поширений у Європи До XIX ст. сформувалася німецька курортологічна школа, прихильниками якої, крім Німеччини, Австрії і Швейцарії, стали Чехія і Словаччина. У цих країнах сформувалися багаті традиції курортної справи, вони мають у своєму розпорядженні широкий спектр цілющих природно-кліматичних ресурсів, розвинену інфраструктуру, використовують сучасні ефективні методи профілактики і лікування захворювань, а також реабілітації. Чехія, Словаччина і Німеччина контролюють більшу частку європейського лікувально-оздоровчого туризму.

Закладені ще в XIX ст. принципи німецької школи курортології у країнах, які їх підтримують (Німеччина, Австрія, Швейцарія, Чехія, Словаччина та ін.), дотепер не зазнали суттєвих змін. Особам, які прибувають на курорти, зазвичай не пропонують суворий розпорядок дня, вони самі обирають час для лікувальних процедур і не зобов'язані діяти за лікарською порадою.

Курорти іншої групи, до якої входять Іспанія, Італія, Франція, Бельгія, мають переважно оздоровчий характер. Хоча саме в Бельгії знаходиться знаменитий курорт Спа, що дав загальну назву всім курортам із термальними водами.

За кількістю туристських прибуттів на санаторно-курортне лікування список європейських країн очолює Чехія. Найбільша і найвідоміша чеська оздоровниця — Карлові Вари, або Карлсбад, як називали цей курорт уХІХст. Розташований він на заході країни. Історія курорту тісно пов'язана з відкриттям та освоєнням джерел мінеральних вод. Курортне лікування тут почалося ще в XV ст. У Кардових Варах на сьогодні офіційно налічується 12 джерел. Наймогутніше серед них — Вржидло — гейзер, що викидає близько 2000 л/хв. гарячої води (+ 72,6 °С) на висоту 12—14 м. На цьому курорті туристи не лише лікуються, а й знайомляться з багатою історією і культурою міста. Карлові Вари нині приймають відвідувачів з усіх п'яти континентів. Особливо полюбляють курорт німецькі туристи завдяки вигідному співвідношенню ціни та якості лікування. Лікують уКарлових Варах хвороби травного тракту й обміну речовин.

Недалеко від Карлових Вар розташовані знамениті курорти Франтішкови Лазне і Маріанське Лазне.

Курорт світового значення Франтішкови Лазне знаходиться у західній частині Чехії і є одним із найстарших (заснований 1792 р.) і найбільших курортів країни. На ньому лікують хвороби системи кровообігу, вади серця і захворювання опорно-рухового апарату.

Курорт Маріанське Лазне теж належить до так званого західночеського трикутника і має світову популярність. На курорті й у найближчих околицях налічується 140 джерел мінеральної води, з яких для лікувальних цілей використовуються 39. Тут лікують захворювання нирок і сечовивідних шляхів, обміну речовин, деякі захворювання нервової системи.

На північному заході Чехії, у районі масиву Рудних гір, розташований бальнеологічний курорт Тепліце — один із найдавніших у Європі.

За 20 км на північ від Карлових Вар на висоті 650 м над рівнем моря знаходиться курорт Яхімов, що теж є курортом світового значення* Цілющими властивостями володіють термальні радіоактивні джерела, температура води в яких досягає + 28 °С. Подібних джерел у світі є дуже мало. До речі, Яхімов є першим у світі радоновим санаторним курортом. Тут лікують хвороби опорно-рухового апарату і деякі хвороби нервової системи.

Лугачовіце — найбільший курорт Східної Чехії. Для лікування використовується не тільки вода, а й грязі. До основної групи хвороб, які тут лікують, належать хвороби дихальних шляхів, захворювання травного тракту та обміну речовин.

Янске Лазне — один із найпопулярніших бальнеологічних курортів Чехії. Розташований на північному сході, у районі Судет, в області гірського масиву Крконоше. Відомий тим, що в ньому був відкритий перший у Європі санаторій, який спеціалізувався на лікуванні дитячого паралічу.

До великих курортів міжнародного значення належать і Подебради, розташовані серед мальовничих парків у рівнинній частині Чехії. Курорт має 13 джерел. На ньому лікують захворювання серця.

Крім перелічених, відомими курортами Чехії є Кінжварт, розташований за 8 км на північний захід від курорту Маріанське Лазне; Єсенік, що знаходиться на північному заході Моравії.

Останнім часом спостерігається більш активне просування чеських оз-доровниць на європейський ринок лікувально-оздоровчого туризму. Усі чеські курорти, крім лікувальних і оздоровчих, пропонують культурні, розважальні й спортивні програми. На курортах відкривають театральні сцени, галереї та виставкові зали, ігорні заклади тощо, розширюють можливості активного відпочинку, створюючи умови для гри в гольф і теніс, плавання, занять верховою їздою, пішохідних і велосипедних прогулянок. Лікувальні та оздоровчі програми вдало поєднуються з культурними, розважальними та пізнавальними заходами.

Словаччина належить до країн німецької школи курортології, має багато всесвітньо відомих курортів. Один із них — П'єштяні — бальнеологічний курорт у південно-західній Словаччині. Його цілющі термальні джерела сприяють лікуванню ревматичних та інших захворювань опорнорухового апарату, лікують нервові захворювання. П'єштяні — бальнеологічний центр для дітей віком від трьох років.

На південному заході Словаччини розташований також один із найстарших і найбільш відвідуваних бальнеологічних курортів Тренчанське Тепліце з декількома термальними сірчаними джерелами. Багато років тому він отримав поетичну назву "Карпатська перлина". Тут лікують захворювання опорно-рухового апарату.

Нові Смоковець, Горні Смоковець і Штребське Плесо, що спеціалізуються на лікуванні бронхіальної астми, хронічного бронхіту й алергій ної застуди, розташовані у Високих Татрах. Нові Смоковець є одним із найкращих кліматологічних бальнеологічних курортів Центральної Європи. Тут лікують захворювання горла, нервової системи і рятують від фізичної втоми. Горні Смоковець і Штребське Плесо мають усі можливості для прийому і лікування дітей. Нові Смоковець і Штребське Плесо також є центрами літнього та зимового відпочинку у Високих Татрах. Це цілорічні курорти.

У північно-східній частині Словаччини знаходиться знаменитий бальнеологічний курорт Брайдейову що пропонує лікування хвороб шлунка. Його друга назва "Оаза тиші та спокою".

У південно-західній частині Словаччини розташований курорт Дудніце. Його справжнім багатством є насичена сірководнем і двоокисом вуглецю термальна мінеральна вода, що дає змогу лікувати захворювання опорно-рухового апарату, неврологічні й судинні захворювання.

Головним конкурентом Чехії на європейському ринку лікувально-оздоровчого туризму є Угорщина. її називають "країною термальних лазень". Тут в околицях Будапешта в 14 місцях із надр пробиваються 523 життєдайні потоки. Хоча лікування, пропоноване в цій країні, відрізняється від лікування на курортах Чехії і Словаччини, курорти Угорщини користуються великим попитом. її природні джерела і свердловини за добу дають близько 0,5 млн м куб. термальних вод, частина з них використовується в медицині. Європейським центром водолікувального купання Угорщина стала в XIX ст. Нині 22 міста і 62 угорських селища мають офіційно визнані лікувальні джерела.

Відвідування бальнеологічних курортів є однією з головних мотивацій подорожей в Угорщину. Особливо популярні відпочинок і лікування на угорських курортах серед туристів із Німеччини, США, Австрії. Та й самі угорці полюбляють свої курорти. На ці країни припадає половина всіх прибуттів.

Туристські потоки спрямовуються за двома напрямками: у Будапешт і иа озеро Балатон. Столиця Угорщини Будапешт ще в XIX ст. одержала статус міста лікувальних вод. Сьогодні це один з головних бальнеологічних курортів світу. На території міста щодоби зі 123 джерел одержують 70 млн л гарячої цілющої води, більше половини якої має температуру, що вища за + 40 °С. Озеро Балатон — одне з найтепліших озер Європи. Щорічно сюди приїжджає до 100 тис. туристів із різних країн.

Відомим є бальнеокурорт Хевіз, розташований на березі однойменного найбільшого гарячого озера Угорщини. Варто згадати і курорти Тата, Таполцє (сірчанокисла тепла (+ 28 °С) мінералізована вода підземної річки).

Польща на ринку лікувально-оздоровчого туризму представлена бальнеологічними та кліматичними курортами. Головні приморські бальнеологічні й бальнеогрязеві курорти — Свіноуйсьце, Камень-Поморськії, Ко-лобжег — знаходяться на узбережжі Балтійського моря. Вони менш відомі, ніж чеські чи угорські, і не є їх конкурентами. Відсутність належної реклами, невисокий рівень медичного обслуговування, а також холодне море — все це обмежує можливості польських курортів.

На розвиток приморського лікувально-оздоровчого туризму Польщі, як і трьох прибалтійських держав — Естонії, Латвії та Литви, негативно впливає несприятлива екологічна ситуація в регіоні. Узбережні райони моря забруднені промисловими стоками і викидами. Через підвищений рівень бактеріального забруднення деякі балтійські пляжі закриваються, купатися там заборонено. Тому туристичні потоки в приморські райони Польщі скорочуються.

Більш сприятливою для кліматичних курортів є ситуація у гірській місцевості. Гірськокліматичний туризм можна розглядати як галузь спеціалізації Польщі в сфері лікувально-оздоровчого туризму.

Гірські кліматичні курорти країни зосереджені в Судетах і Карпатах. На східному схилі Сондецьких Бескидів знаходиться перлина польських курортів Криніца. Віддавна це місце відоме в Європі завдяки цілющим властивостям мінеральних джерел і лікувальних грязей, а останнім часом стало гірськокліматичним і спортивним центром.

Крім Чехії, Словаччини, Угорщини і Польщі, лікувально-оздоровчий туризм розвивається в Болгари, Румунйі країнах — колишніх республіках Югославії. Ці країни мають вихід до теплих морів і пропонують переважно оздоровчі програми на курортах приморського кліматичного типу. Крім того, у Хорватії відкрите єдине в Європі родовище нафталану — різновиду лікувальної нафти з характерним ароматом, яка застосовується в медицині. Створений на його базі курорт ІванічГрад приймає пацієнтів, що страждають захворюваннями шкіри й опорно-рухового апарату.

Добре відомий хорватський бальнеологічний курорт в Істпарське Топліце, що славиться гарячими, сірчаними, радіоактивними джерелами. Тут лікують захворювання опорно-рухового апарату, хронічні шкірні захворювання, хронічні захворювання дихальних шляхів. Менш відомий курорт Цріквеніца, розташований за 200 км від аеропорту Загреба на морському березі в оточенні густої середземноморської рослинності. Лікують тут захворювання опорно-рухового апарату та дихальних шляхів.

Словенія також завойовує своє місце на ринку лікувально-оздоровчого туризму. Найбільш відомими є курорти Топольшіца, Чатеж, Рогашка Слатіна і Блед.

Бальнеологічний курорт Топольшіца має термальні джерела і розташований на висоті 395 м над рівнем моря. Лікувальні джерела і їхній сприятливий вплив були відомі вже в XVI ст. У сучасному вигляді курорт сформувався наприкінці XIX — на початку XX ст. Тут лікують захворювання опорно-рухового апарату, легкі форми хронічних серцево-судинних захворювань і дихальних органів.

Чатеж — бальнеологічний курорт, що має термальні джерела і розташований на правому березі річки Сави в південно-східній частині Словенії. Джерела тут були відкриті ще наприкінці XVIII ст. На курорті лікують серцево-судинні захворювання, ушкодження опорно-рухової системи, неврологічні захворювання.

Рогашка Слатіна — бальнеологічний курорт, відомий своєю мінеральною водою **Донат МГ", унікальною за вмістом магнію і бактеріологічною чистотою. Лікуються гастроентерологічні хвороби, порушення травлення, надлишкова маса.

Блед — курорт, розташований біля підніжжя Юлійських Альп, в улоговині на березі озера, вода в якому влітку прогрівається до + 26 °С. Тут є термальне джерело.

Німеччина. На території Німеччини розташовані понад 300 курортів. Тільки в Баварії їх близько 50. Деякі мають світове значення, їх щорічно відвідують тисячі іноземних туристів. Це, насамперед, Баден-Баден — курорт із м'яким кліматом. Близько 2000 років тому римляни відкрили тут гарячі термальні джерела. Таких джерел у Баден-Бадені 20. Найбільшу світову популярність одержав Вісбаден (столиця землі Гессен), багатство якого полягає в 26 термальних лікувальних джерелах із температурою + 68 °С Це зелена оаза (з одного боку — Рейн, з іншого — гори Таунус) із середземноморським кліматом і середньорічною температурою + 9 °с. Вісбаден називають "Ніццою півночі".

Відомими бальнеологічними курортами Німеччини є також Баденвейлер, Вільдбад і Байерсброн, розташовані біля підніжжя гірського масиву Шварц-вальд; Вад-Хомбург і Бад-Наухайм, розташовані неподалік від Франкфур-та-на-Майні; Ахен — на заході країни. Багато в Німеччині кліматичних курортів, серед яких переважають гірські й лісові: Кведлінбург, Оберхоф, Фюссен, а також приморські, розташовані біля Північного моря чи в Німецькій Прибалтиці: Вангероге,Дамі, Травемюнде, Тіммендорфер, Штранд, Хайлігенхафен, Фленсбург.

Щорічно курорти Німеччини приймають понад 1 млн осіб. Профілактичні та реабілітаційні програми, які вони пропонують, користуються попитом у жителів Австрії, Франції, Бельгії, Люксембургу, США і Канади.

Найвідоміший серед численних курортів Австрії — бальнеологічний курорт Бадгастайн — знаходиться на півдні федеральної провінції Зальцбург, у долині ріки Гастайн, Він створений на базі 17 гарячих радонових джерел із температурою + 44,3 °С. Бадгастайн почав швидко розвиватися з 1828 р. і до середини XX ст. став всесвітньо відомим. Потік туристів у Бадгастайн помітно зріс. Тут створені всі умови для відпочинку та лі* кування. За порадою лікаря можна пройти курс лікування в радонових цілющих штольнях гори Радхаусберг, що допомагають при захворюваннях нервової, серцево-судинної, бронхо-легеневої системи, опорно-рухового апарату, гормональних порушеннях. Як свідчить медична статистика, 70% хворих після відвідування Бадгастайна відчувають поліпшення стану здоров'я, тому курорт, попри високі ціни, завжди заповнений більш ніж на 80%.

У цьому ж районі розташований ще один бальнеокліматичний курорт із гарячими джерелами — Бад-Хофгастайн. Він відомий і як гірський спортивний центр.

Відомим курортом Австрії є Бад-Халь — чарівне містечко, розташоване між Віднем і Зальцбургом у мальовничому районі Альп. Лікування хронічних запальних і дегенеративних ревматичних захворювань, жіночих хвороб засноване на використанні йодистої ропи з природних джерел.

Всесвітньо відомим курортним містом є Баден, розташований у східній околиці Віденського лісу. Свою репутацію як оздоровчий курорт він отримав завдяки 14 гарячим джерелам (+ 36 °С).

Також варто назвати ще курорти Бад-Ішль, Бад-Блюмау і Бад-Дюррк-берг.

Окрім бальнеологічних і кліматичних курортів, в Австрії розвивається приозерний лікувально-оздоровчий туризм. Щорічно озера Аттерзе, Мон-дзе, Топліцзе, Грюндлзе, Каммерзе відвідують близько 1 млн туристів. Загалом понад 20 % усіх туристських прибуттів в Австрію здійснюються з лікувальними цілями.

Швейцарія трохи поступається Німеччині й Австрії за кількістю курортів, але як регіон лікувально-оздоровчого туризму вона є не менш популярною. Правда, курортне обслуговування в цій країні доступне лише заможним клієнтам.

Заслуженою славою у швейцарців і гостей з-за кордону користуються бальнеологічні здравниці Баден, Бад-Рагац і гірські кліматичні курорти Ароза, Давос, Сангп-Моріц, Церматт та ін. Швейцарія однією з перших почала практикувати лікування травами. Тут розташований потужний фітотерапевтичний центр Кран-Монтана. Трав'яні відвари та настої допомагають активізувати захисні функції організму, позбутися зайвої маси, уповільнити старіння. У фітотерапевтичному центрі успішно лікують дерматоз, порушення обміну речовин, діабет, захворювання суглобів, розлади нервової системи.

Франція. У цій країні функціонують декілька всесвітньо відомих курортів. Енген — термальний курорт, розташований за 15 км від Парижа. Його води використовують із 1779 р. Курорт славиться мінеральним джерелом із найбільшим серед усіх джерел Франції вмістом сірки. Лікують захворювання дихальних шляхів. Віші — всесвітньо відомий курорт, розташований у центральному районі Франції, за 3,5 год. їзди від Парижа. Має 15 джерел, з них 6 — з питними мінеральними водами з температорою від + 16 до + 75 °С. На курорті лікують захворювання опорно-рухового апарату. Евіан — курорт із мінеральними джерелами на березі озера Ле-ман (Женевське озеро). Мірамар — курорт у Бретані, який пропонує курс таласотерапії. Порнік — невеликий курорт на Атлантичному узбережжі Франції — також пропонує курс таласотерапії.

Менш відомі такі курорти, як Дакс, Котре, Баньєр-бе-Бігор, Ваньєр-де-Люшон, Акс-ле-Терм, розташовані у Піренеях неподалік від Лурда. Там само в Піренеях, але в Центральному гірському масиві, знаходяться курорти Ла-Бурбуль і Мон-Дор. У самому Лурді б'ють чудотворні мінеральні джерела, тому сюди приїжджають прочани з усього світу.

Південна Європа на ринку лікувально-оздоровчого туризму представлена в основному Італією. її бальнеологічні курорти зосереджені на північному сході країни, в області Емілья-Романья і на острові Іскья, багатому не тільки термальними водами, а й лікувальними грязями. Найбільш відомі італійські бальнеологічні курорти розташовані на Адріатичному узбережжі, в провінції Равенна. Найпопулярнішим в Європі курортом є Монтекатіні Терме, заснований ще 1345 р. Він розташований за 50 км від Флоренції в Тоскані. На острові Іскья — курорті, що працює під гаслом "краса і здоров'я", — є близько 70 діючих термальних джерел. За 35 км від Верони розташоване курортне містечко Сірміоне, відоме своїми сірчаними джерелами, що б'ють із дна озера при температурі води + вР°С.

Іспанія, Португалія, Греція приваблюють туристів своїми кліматичними приморськими курортами, які більше відомі як зони відпочинку і розваг. Спеціалізованих лікувальних курортів у цих країнах небагато.

В Іспанії найбільш знаменитою є водолікарня Бенасаль, джерела цілющих вод Монтанехос на Коста дель Ассар і термальні джерела у Валенсії, на базі яких функціонують курорти Кофренсе і Чулілья.

У Греції найбільш популярними є бальнеологічні курорти Камена Вор ла,Іпаті біля Ламії і Пластістомон, розташовані на східному узбережжі Центральної Греції. На захід від Афін функціонує бальнеологічний курорт Лутракіон. На півострові Пелопоннес є кілька бальнеологічних курортів; Калабрія, Метана, Мілон. На острові Евбея в Егейському морі розташований бальнеологічний курорт Едіпсос. Усі лікувально-оздоровчі курорти Греції переважно використовуються для внутрішнього туризму.

У Португалії найбільш відомі два лікувальних курорти: Албуфера і Педраш-Салгадаш.

Албуфера — приморський кліматолікувальний курорт, розташований на березі Атлантичного океану. Його основним природним лікувальним фактором є сухий субтропічний клімат середземноморського типу. На цьому курорті лікують хронічні пієлонефрит і цистит.

Педраш-Салгадаш — бальнеолікувальний курорт, розташований на північний схід від м. Порту в горах Сьєрра-да-Пардела. Основним природним лікувальним фактором є субтермальні (близько + 20 °С) гідрокарбо-натні натрієві води мінеральних джерел, які використовуються для питного лікування хронічного пієлонефриту, хронічного циститу, сечокам'яної хвороби і сечокам'яного діатезу.

У Північній Європі лікувально-оздоровчий туризм розвинений недостатньо. Виділяють приморські кліматичні курорти Данії (Снеккерстен, Богенсе,Ассенс, Скагеррах, Тістед, Ренне, Кексе) і Нідерландів (Катвеикан-Зі, Терсхеллінг, Вліланд, Валкенбург, Фліссенген іДомбург), приморські курорти Норвегії (Лаврик, Баллестран, Лейкангер), її приозерні курорти (Ліллехаммер, Хамар), а також курорти Фінляндії (Лаппенранта, Ла-урітсала, Іматра на березі озера Сайма) і Швеції (Сарна, Селен, Мура, Ретвік, Лександ), проте всі вони мають переважно внутрішнє значення.

Аналіз основних країн- постачальників туристів, які відвідали регіон з метою оздоровлення, дозволив визначити основні заходи, які сприятимуть покращенню функціонування місцевих санаторно-курортних закладів та збільшенню обсягів залучених іноземних споживачів до лікувального туризму

Надання медичних послуг базується на використанні природних ресурсів (рекреаційних, бальнеологічних, кліматичних та ін.). Тому традиційно розрізняють: оздоровчо-пізнавальний туризм (поєднання цілей оздоровлення і пізнання) та курортно-лікувальний (включає пересування людей, зумовлене потребою поліпшити стан здоров'я).

Для успішного розвитку лікувального туризму необхідна наявність як природних ресурсів, так і відповідної сучасної матеріально-технічної бази (закладів оздоровлення, відпочинку, санаторіїв, курортних закладів), а також потужна рекламна кампанія як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках. Курортно-лікувальний туризм вважають одним із найстаріших видів туризму, який розвинутий у країнах з найвигіднішим географічним розташуванням та сприятливими кліматичними умовами, що мають бальнеологічні та кліматичні літні й зимові курорти (в Україні, Росії, Італії, Франції, ФРН, Чехії, Словаччині, Австрії, Швейцарії, Болгарії, Угорщині, Румунії тощо).

Розвиток курортно-лікувального туризму зумовлює появу великих і малих туристичних центрів і навіть цілих туристичних комплексів. Лікувальний туризм має ряд своїх особливостей, які впливають на його успішне функціонування: – багатофункціональність сучасних курортів сприяє зростанню їх популярності; – тривалий курс лікування (в середньому 5-7 днів). Передбачається, що відпочиваючий (або група відпочиваючих) потребуватиме ряд додаткових послуг: розважальних, екскурсійних, харчування та ін.

Це – платоспроможність більшості відпочиваючих та бажання гарно провести час; – популярність курортного лікування; – збільшення кількості людей літнього віку (особливо за кордоном), що є основними споживачами даного виду послуг; – порівняно невеликий термін окупності від вкладень в матеріально-технічну базу закладу, освоєння нових рекреаційних територій та надання нових видів лікувально-профілактичних послуг; – при належному рівні обслуговування значна ймовірність повторного приїзду відпочиваючих та поширення ними сприятливої для закладу інформації.

Даний чинник сприятиме в подальшому збільшення кількості числа приїжджих. Для організації курортно-лікувального туризму важливим є цілющий клімат, наявність лікувальних джерел і грязей, мальовничих природний й садово-паркових ландшафтів.

Закарпатська область – найвідоміша здравниця України, що має надзвичайно вигідне економіко- географічне розташування, багату та різноманітну природно-ресурсну базу, найбільші на Україні запаси мінеральних вод усіх відомих типів, а також гідромінеральні та бальнеологічні поклади, які є основою для розвитку санаторно-курортної справи. Регіон розміщений у сприятливому кліматичному поясі, практично всю його територію займають мальовничі природні ландшафти, збереглася по своєму унікальна та багата історико-культурна спадщина. Це все, а також традиційна гостинність місцевого населення та схильність до підприємництва сприяють створенню сучасної туристичної індустрії для всієї Європи та СНД, що буде надзвичайно економічно вигідно для регіону, та сприятиме покращенню добробуту місцевого населення.

Враховуючи наявний в регіоні природно-рекреаційний, соціально-економічний, трудовий потенціал, одним з стратегічних напрямів розвитку території повинно стати освоєння рекреаційного потенціалу, а також приведення наявних санаторно-курортних та оздоровчих закладів регіону до європейських стандартів.

Згідно зі шкалою оцінки клімату рекреаційних районів територія області дістала оцінку «найкраща» за сумарною тривалістю сприятливих для відпочинку періодів. У мережу санаторно-курортних та оздоровчих закладів області станом на 1 жовтня 2009 року увійшли 20 санаторіїв, 7 санаторіїв-профілакторіїв, 28 баз відпочинку, по одному пансіонату з лікування та відпочинку, одна курортна поліклініка та один дитячий оздоровчо-санаторний позаміський заклад цілорічної дії. Шосту частину перерахованих об’єктів зосереджено у Свалявському районі, 15% – у Мукачівському та по 11,7% – у Виноградівському та Хустському районах.

На сьогоднішній день в Закарпатті діє багатофункціональна система санаторно-курортного обслуговування. Санаторно-курортне лікування на основі кліматичних і бальнеологічних природних ресурсів здійснюють санаторії, санаторії-профілакторії, лікувальні бази, пансіонат з лікуванням.

Проте порівняльний аналіз лікувальних ресурсів і можливостей місцевих курортів та їх головних східноєвропейських конкурентів – Карлових Вар, відомих бальнеокурортів Угорщини та ін. показує значне відставання вітчизняних курортів як по рівню розвитку курортно-туристичної інфраструктури, сервісу, так і по наявності культурно-розважальних програм відпочиваючих.

Тому на сьогоднішній день існує об’єктивна необхідність у зміні пріоритетів управління та приведення галузі до європейських стандартів. На даний час найбільш доцільно орієнтуватися на споживачів з Росії, Молдови, Білорусі, тобто найближчих країн СНД, оскільки саме з цих країн найбільша кількість приїжджих з метою оздоровлення. Щодо іноземних туристів, то тут необхідно відмітити, що значний рівень конкуренції становлять європейські країни.

Європа є основним туристичним регіоном у світі, а також є лідером серед регіонів світу за розвитком санаторно-курортного туризму.

Проте це не означає, що про іноземного споживача можна забути. Іноземних туристів найбільше відштовхує негативна репутація України в плані комфортабельного перебування й сервісного обслуговування. Якщо на території Закарпаття функціонують сучасні готельно- ресторанні комплекси, урізноманітнюються послуги, які вони пропонують, покращується матеріально- технічна база наявних тур-баз, то в галузі санаторно-курортного лікування ситуація виглядає не так оптимістично. Значною мірою це пов’язано з тим, що наявні заклади галузі відносяться до різних відомчих управлінь, проте останнім часом відкриваються сучасні багатопрофільні курорти (здебільшого приватної форми власності), наприклад, термальний багатопрофільний курорт «Теплиця» (м. Виноградово), де основним природо-лікувальним фактором якого є термальні і мінеральні води

Іноземні туристи є найбільш бажаним сегментом для вітчизняних санаторно-курортних закладів з багатьох причин.

Зокрема, як показує досвід, іноземці більше витрачають кошти на оздоровчі процедури й розважальні програми (порівняно з вітчизняними відпочиваючими), а також поширюють сприятливу інформацію про регіон та його рекреаційні можливості в своїх кранах, що дозволить в подальшому очікувати на приток нових туристів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Ганич О.М., Ганич Т.М., Ганинець П.П. Практична дієтологія. - Ужгород: Краєвиди Карпат, 2004. – 228 с.  2. Концепція розвитку санаторно-курортної галузі // www.ufoz.ukrmed.info  3. Павлов В.І., Черчик Л.М. Рекреаційний комплекс Волині: теорія, практика, перспективи. - Луцьк, Надстир’я, 1998.  4. Печенка О.І. Перспективи розвитку туристичного бізнесу в Україні // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг Секція: «Менеджмент та маркетинг». Збірник наукових праць. - 2008. - Випуск №1.  5. Рогач І.М., Лемко І.С., Киртич Л.П., Лемко О.І., Заяць К.П. Лікувально-оздоровче використання екологічно чистих природних територій // Екологічний вісник. - 2002. - №1-2.  6. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія. Підручник. К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 312 с.

8. Аналіз туристичної діяльності в регіонах України за 2014 рік http://www.tourism.gov.ua

9. Статистичний бюлетень Держкомстату України “Готелі та інші місця для короткотермінового проживання”.

10. Бондарчук И.Т., Тымчинский В.И. Опыт оценки ландшафтов Украинских Карпат для рекреационно-курортологических целей. – Киев 2013.

11. Йожеф Галамбош. Исследования и оценка природно-территориального комплекса с целью рекреационного использования.

12. Зорин И. Альтернативы экономических маршрутов российского туризма.

13. Жукова М.А. Управление индустрией туризма в современных условиях. 14. Козырев В. М. Развитие экономических механизмов туристической деятельности // Актуальные проблемы туризма. - М, 2012.

15. Крым на национальном рынке рекреационных услуг//Туризм и отдых. -2009. - №5.

16. Лукьянова Л.Г. Рекреационные комплексы: Учеб. пособие/ Л.Г. Лукьянова, В.И. Цыбух; Ред. В.К. Федорченко. - К.: Вища шк.,2010. - 346

17. Минц А.А. Природно-экономическая классификация рекреационных ресурсов.

18. Нудельман Н.С., Долишний М.И., Ткаченко М.С. Карпатский рекреационный.

19. Регіонологія туризму: Наук.-метод. вид./ Ред. Д.М. Стеченко.

20. Роглєв X.Й. Мунін Г.Б.   Стан та перспективи розвитку ділового туризму в Україні//Туризм: Теорія і практика.

21. Семена Н. Структурная революция. Крымский пролог//Крымская правда.

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ОГІЄНКА

ВІДГУК НА КУРСОВУ РОБОТУ

студентки __ курсу __ групи

економічного факультету

денної форми навчання

___________________________

(прізвище, ім'я, по батькові)

Тема роботи: ______________________________________________________

Курсова робота викладена на ____ сторінках, складається з вступу, ___ розділів, висновків, списку використаної літератури з ____ найменувань, ___ таблиць, ___ рисунків та ___ додатків.

Курсова робота виконана:

згідно методичних вказівок і завдання

з відхиленням від методичних вказівок і завдання (підкреслити)

Зауваження __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Курсова робота допущена до захисту і заслуговує на оцінку _________

Курсова робота потребує доопрацювання (необхідне підкреслити).