Теорія постановки цілей

Зміст теорії. В основі теорії постановки цілей лежить припущення, що люди поводяться раціонально. Суть теорії - це відносини між цілями, намірами і успішністю виконання роботи. Базова посилка теорії полягає в тому, що у своїх діях людина керується-ся усвідомлюваними ідеями. Цілі - це те, чого людина свідомо намагається досягти.

Цілі виконують дві основні функції: вони є основою мотиву-ції і задають напрямок поведінці. Мета допомагає людині вирішити, скільки зусиль докладати при виконанні роботи. Цілі - це поведінкові наміри ня, які впливають на успішність виконання роботи. Але для того щоб цілі позитивно впливали на виконання роботи, необхідно виконання двох умов. По-перше, людина повинна усвідомлювати мету і знати, що повинно бути досягнуто. По-друге, людина повинна визнавати мета як щось, заради чого він готовий працювати. Цілі можуть відхилятися або тому, що вони сприймаються як занадто важкі або занадто легкі, або тому, що людина не знає, що необхідно зробити для їх досягнення. Прийняття мети має на увазі те, що людина готова здійснювати дії, необхідні для її досягнення.

Відповідно до теорії постановки цілей більш важкі цілі обумовлюють більш високий рівень успішності виконання роботи. Прихильність мети пропорційна її труднощі. Тобто чим важче мета, тим більше відданий їй чоловік. Цілі також розрізняються за своєю специфічності. Одні цілі носять загальний характер (наприклад, добре вчитися з психології), інші більш конкретні (отримати п'ятірку на наступному контрольної роботи з психоло-гии). Чим більш специфічна мета, тим більш концентровані зусилля людини на її досягненні і тим більше вузько спрямована поведінка. Важливо також, щоб людина отримувала зворотній зв'язок щодо успішності своєї діяльності, так як зворотний зв'язок дозволяє дізнатися, чи слід працювати більш інтенсивно або продовжувати працювати як раніше.

Таким чином, відповідно до теорії постановки цілей, високу мотивацію та успішність діяльності забезпечують такі чинники та умови. Цілі - це поведінкові наміри, які направляють нашу енергію в визначене русло. Чим більш важка і специфічна мета, тим вище наша мотивація щодо її досягнення. Зворотний зв'язок, що стосується нашої результативності в досягненні мети, дозволяє дізнатися, в потрібному напрямку ми діємо. Джерело мотивації, відповідно до теорії постановки цілей, — це бажання і намір досягти мети; йому має супроводжувати прийняття мети.

Постановка цілей підвищує продуктивність, коли: 1) людина володіє достатніми здібностями, 2) надається зворотній зв'язок щодо наближення до мети; 3) досягнення мети винагороджується; 4) керівництво ока-викликають підтримку; 5) людина приймає поставлені цілі.

Теорія саморегуляції

Зміст теорії. Єдиної теорії саморегуляції не існує. Вона являє собою групу теорій, що мають ряд загальних базових принципів. Найбільш відомими теоріями з цієї групи є теорія само ефективності і теорія контролю.

У центрі теорії саморегуляції - ідея цілей. Вважається, що люди свідомо ставлять перед собою цілі, які направляють їх поведінку в пеане русло. Крім того, кожна людина займається самомоніторингом, або самооцінювання, тобто віддає собі звіт в тому, наскільки він наближається до поставленої мети. Оцінці своїх успіхів в досягненні мети сприяє отримання зворотного зв'язку. Зворотний зв'язок - це інформація про те, наскільки успішно людина рухається до мети. Зворотний зв'язок нерідко створює розбіжність між існуючою позицією людини на шляху до мети і бажаною або необхідної позицією на шляху до неї. По суті, зворотний зв'язок може вказувати людині, що він, намагаючись досягти мети, встав на хибний шлях. Саме в цей момент людина реагує на інформацію, надану зворотним зв'язком. Реакція може полягати в зміні поведінки з метою зменшення розбіжності між існуючим і бажаним прогресом. Зворотний зв'язок може також вказувати на мінімальне розбіжність або від присутність розбіжності між реальним і бажаним становищем на шляху до мети. Якщо розбіжність невелика, у людини формується високий рівень само ефективності, почуття особистого контролю і здатності впливати на навколишнє світ, а це призводить до впевненості в тому, що цілі можна досягти і що вона буде досягнута. Однак велика розбіжність може призвести до втрати самоефективності, яка знижує впевненість людини в досягненні мети. Якщо розбіжність велика, людина може переглянути мету, переводячи на менш важкий рівень. Нарешті, життя - це процес постійного переслідування цілей в тій чи іншій формі. З кожним успіхом у досягненні поставленої мети ми зміцнюємо загальне почуття самоеффектівності. Досягнення цілей набуває властивість узагальненість, тобто людина, грунтуючись на раніше досягнутих цілях, знаходить велику впевненість у досягненні майбутніх цілей. Ця група теорій називається теорією саморегуляціі, згідно з якою людина відіграє активну роль у контролюванні своєї поведінки, пошуку зворотного зв'язку, реагуванні на зворотний зв'язок і формуванні думки щодо ймовірності успіху майбутніх спроб.