Виведення ліків з організму

Основним шляхами екскреції (виведення) лікарських препаратів є виведення з сечею і калом. Поряд з цим препарати можуть виводитись з організму з повітрям, що видихається, з секретом молочних, потових і слинних залоз.

Основні шляхи виведення лз з організму

Шлях виведення	Лікарські засоби
З сечею	Більшість ЛЗ у вільному стані
З жовчю	Дигоксин, пеніциліни, тетрацикліни, стрептоміцин, четвертинні амонієві сполуки
Через кишківник	Доксициклін, іонізовані органічні кислоти
Через легені	Інгаляційні анестетики, йодиди, камфора, етанол, ефірні олії
З потом	Деякі сульфаніламіди, тіамін (вітамін В1)
Зі слиною	Пеніциліни, сульфаніламіди, саліцилати, тіамін, бензодіазепіни, етанол
З молоком	Антикоагулянти, антибіотики, тиреостатики, літій, карбамазепін

На швидкість фільтрації лікарських засобів нирками, як і на об’єм розподілу ліків в організмі, великий вплив справляє процес зв’язування з білками плазми крові. Оскільки мембрани ниркових клубочків непроникні для білка, в клубочках фільтрується лише вільна частина препарату.

Встановлено, що лужна реакція сечі підвищує виведення саліцилатів, сульфаніламідів, кисла – хініну, фенаміну, кофеїну, папаверину.

У зв’язку з високою проникністю мембран клітин печінки багато ліків легко проникають у жовч шляхом простої дифузії і містяться в жовчі в концентрації, близькій до плазматичної. З жовчі речовини виділяються за допомогою активного транспорту.

З фекаліями виділяються лікарські засоби, які не всмоктались у кишечнику. Деякі ліпіфільні лікарські засоби після всмоктування у кишечнику частково декретуються з жовчю, утворюючи таким чином ентерогепатичний кругообіг (морфіну гідрохлорид, фенолфталеїн та ін.).

Ліки можуть також виділятися з секретом підшлункової залози з плазми крові в просвіт кишечника. Виведення летких рідин і газів з повітрям, що видихається, слино, потом, статевими секретами складають порівняно невеликий відсоток від загального об’єму виведення ліків.

Комбінована дія ліків

Лікарські засоби комбінують для ослаблення небажаних ефектів фармакотерапії або щоб запобігти їм, підвищення терапевтичного ефекту, скорочення терміну лікування.

Якщо дві речовини діють в одному напрямі, таке явище називають синергізмом (грецьке synergos – діючий разом). При прямому синергізмі спостерігається переважно сумарна дія, коли лікарські речовини діють на одні й ті самі рецептори (наприклад, норадреналін і адреналін). Якщо кінцевий результат застосування двох лікарських речовин більший від суми ефектів кожної речовини окремо – це потенціювання (англ. Potentiate - підсилювати). Потенціювання властиве переважно для непрямого синергізму, коли речовини мають різний механізм дії і впливають на різні рецептори.

Якщо внаслідок взаємодії двох речовин ефекти однієї з них зменшуються або втрачаються, таке явище називають антагонізмом (грецьке anti – протилежний і agon - боротьба). Антагонізм широко використовують для усунення негативної дії ліків, а також при отруєннях.

Розрізняють антагонізм фізичний, хімічний і функціональний.

Фізичний антагонізм спостерігається при адсорбції різних токсичних речовин сорбентами.

Хімічний антагонізм – це якщо між речовинами відбувається хімічні реакції з утворенням неактивних сполук.

Функціональний антагонізм – це якщо лікарські речовини діють на одні й ті самі рецептори, але у протилежному напрямку.