Порушення ковтання (дисфагія).

Ковтання - складний рефлекторний акт, який забезпечує надходження їжі й води з порожнини рота до шлунка. Цей акт забезпечується ковтальними м'язами, їх іннервацією, цілісністю структур, через які проходить їжа.

Тому причинами дисфагії можуть бути:

• ураження центру ковтання у стовбурі мозку (інсульт, поліомієліт);

• спастичне скорочення ковтальних м'язів при сказі, правці, істерії чи інших захворюваннях;

• порушення іннервації через трійчастий, під'язиковий, язикогорловий чи блукаючий нерви (неврити та ін.);

• вроджені чи набуті дефекти твердого та м'якого піднебіння (вовча паща);

• запальні процеси дужок м'якого піднебіння й мигдаликів (ангіна, абсцес).

Порушення функції шлунка

Функції шлунку:

1. Фізичне та хімічне перероблення їжі.

2. Депонування їжі.

3. Евакуація її.

4. Синтез гастромукопротеїну ( внутрішнього фактору Касла).

5. Синтез соляної кислоти та пепсину, вироблення слизу та багатьох біологіч-но-активних речовин.

Порушення секреторної функції шлунку

Секреція складових шлункового соку здійснюється травними залозами, які поділяються на парієтальні (обкладові), що виробляють соляну кислоту, головні, що виробляють ферменти групи пепсинів, та додаткові ( мукоцити), що вироб-ляють слиз - муцин.

На дні шлунка знаходяться як головні, так і обкладові залози. Пілоричні за-лози продукують переважно пепсин, тому в пілоричній частині шлунковий сік менш кислий, ніж у фундальній.

У нормі кислотність шлункового соку коливається у таких межах: вільна хлоридна кислота - 20-40 титраційних одиниць, загальна кислотність - 40-60 титраційних одиниць.

Патологічна секреція проявляється у наступних формах:

• гіперсекреція (підвищення);

• гіпосекреція (зниження);

• спонтанна секреція (безперервна та надмірна секреція натще);

• ахілія (повна відсутність секреції).

Розлади секреції характеризуються не лише збільшенням чи зменше-нням кількості шлункового соку, але й якісними змінами його вмісту, наприк-лад, підвищеною чи зниженою кислотністю або відсутністю вільної кислоти.

Гіперсекреція шлункового соку може спостерігатися при антральному гаст-риті, вживанні алкоголю, гарячої їжі, переохолодженні, виразковій хворобі 12-палої кишки, пілорозпазмі, пілоростенозі, вживанні ліків. Частими наслідками гіперсекреції є ушкодження власної слизової шлунку у вигляді ерозій.

Гіпосекреція шлункового соку зазвичай поєднується з гіпохлоргідрією та спостерігається при таких органічних ураженнях шлунку як атрофічний гастрит, рак та при функціональних пошкодженнях (зневоднення, порушення нервової регу-ляції залозистого апарату шлунка ). Наслідками гіпосекреції є зниження перетрав-лювання, розвиток процесів бродіння і гниття.

До розладів секреції відносять також порушення діяльності слизпродуку-ючих клітин. Муцин, що з них виробляється, приймає участь у формуванні за-хисного слизистого бар'єру, який затримує Н^+-іони. Зменшення слизу і вживання ацетилсаліцилової кислоти спричиняють пошкодження внутрішньої поверхні шлунку.