5.3. Призначення та будова верхнього станка.

Верхній станок вертлюжного* типу є основою підйомної частини гармати. Він призначений для розміщення механізмів наведення, врівноважуючого механізму та щитового прикриття. Верхній станок - це стальна відливка, яка має :

• основу з втулкою (для з’єднання з нижнім станком) (1);

• дві щоки з цапфеними гніздами (2);

• кронштейни:

• механізмів наведення;

• врівноважуючого механізму;

• переднього підхвату;

• щитового прикриття;

• механізму блокіровки.

Рис. Верхній станок.

1-основа з втулкою; 2-щока з цапфеним гніздом.

Від перекидання під чає пострілу верхній станок утримується переднім підхватом, який зчеплюється нижнім станком.

В цапфенних гніздах щік встановлюються цапфи люльки і зак­ріплюються зверху намітками.

В середній частині основи є два патрубки для розміщення осі ходової частини.

Верхній станок, за допомогою обійми, та втулки, труби і гайки нижнього станка, з’єднується з нижнім станком так, що між їхніми опорними площинами існує зазор, величина якого забезпечується початковим зусиллям тарільчатих пружин та опорних котків, чим полегшується робота поворотного механізму.

*Примітка: Вертлюг - шарнірне з'єднання двох частин механізму, що дозволяє їхній взаємний поворот

При пострілу пружини стискуються, зозор вибірається, опорні поверхні доторкуються одна до одної.

5.4. Призначення та будова нижнього станка зі станинами.

Нижній станок тристанинний; він є основою поворотної частини гармати, і має:

• корпус з черв’ячним вінцем (1);

• т

  

  рубу, втулку, гайку (для з’єднання з верхнім станком) (3,4);

• стопори з педалями (2);

• шарніри;

• три станини.

Рис. 5.4. Нижній станок.

1-корпус з черв’ячним вінцем; 2-стопори з педалями;

3-труба; 4-втулка.

Корпус зварний, в нижній частині вінця є бурт, з яким взаємодіє ролик механізму блокіровки; має два отвори для пальців шарнірів станин, стопори фіксують станини в бойовому положенні; центральний патрубок -для розміщення домкрата.

Шарніри з’єднують нижній станок зі станинами.

Станини служать опорою гармати при стрільбі. На нерухомій станині є рамка для кріплення ствола.

В похідному положенні станини скріплюються стяжкою.

Кожна станина має плато з прорізом для сошника, яким вона спирається на грунт.

5.5. Призначення та будова механізмів наведення.

5.5.1. Підйомний механізм.

Підйомний механізм призначений для наведення ствола гармати в вертикальній площині. Секторного типу.

Механізм складається з:

• маховика з рукояткою (привід);

• конічного редуктора;

• шарніра;

• черв’ячного редуктора;

• корінної пари (вал-шестерня і зубчатий сектор).

Маховик з рукояткою - задають рух механізмові.

Конічний редуктор змінює напрямок осі обертання на 90⁰.

Шарнір з’єднує конічний редуктор з черв’ячним редук­тором та усуває вплив огріхів їх неспівосності на роботу механізму.

Черв’ячний редуктор забезпечує:

• зміну напрямку осі обертання на 90⁰;

• виграш в зусиллі при наведенні;

• точність наведення;

• незбивання наводки (як самогальмівна пара).

Рис. 5.5. Підйомний механізм.

1-маховик з рукояткою; 2-конічний редуктор; 3-черв’ячний редуктор;

4-шарнірний редуктор.

Корінна пара забезпечує передачу руху з черв’ячного редуктора на підйомну частину гармати.

Всі деталі механізму, окрім зубчатого сектора люльки, розміщуються на кронштейні верхнього станка. Вал-шестерня, яка знаходиться на виході черв’ячного редуктора, примушує сектор, разом з люлькою, рухатись вгору або вниз, чим і досягається наведення ствола у вертикальній площині.