2. Поводження з боєприпасами при зберіганні, приведення їх в остаточно-споряджений вигляд. Заходи безпеки.

Експлуатація боєприпасів у військах – це сукупність заходів з моменту надходження їх з окружного складу до повної витрати ресурсу боєприпасів, та спрямованих на зберігання, відновлення, та використовування бойових якостей.

Основними видами експлуатації боєприпасів є:

• зберігання;

• збірка – приведення в остаточно-споряджений вигляд;

• транспортування;

• підготовка до стрільби і стрільба;

• знищення.

Тривалість експлуатації боєприпасів, безпека в поводженні і безвідмовність в дії по цілям залежить від правильно організованого зберігання боєприпасів і умілого поводження з ними в військах.

За несприятливих умов зберігання боєприпаси через 1 - 2 роки після їх виготовлення отримують значні дефекти, усунення яких потребує цехового ремонту, а за сприятливих умов ті ж боєприпаси зберігаються 10 і більше років без ремонту.

В процесі зберігання чорні і кольорові метали, з яких виготовляються елементи боєприпасів, підлягають руйнуванню корозією, а дерево їх укупорок – дії дереворуйнівних грибків.

Антикорозійні покриття (фарбування, лакування, пасивирування, фосфатування, осалка) захищають метали і дерево тільки при певній вологості. Тому боєприпаси, як правило, повинні зберігатися у сховищах. Зберігання їх на відкритих майданчиках допускається лише при розміщенні військ в польових умовах і тимчасово біля ліній залізної дороги на час вантажно-розвантажувальних робіт. У всіх випадках зберігання боєприпасів, вони повинні бути сховані від безпосереднього впливу атмосферних опадів і сонячного проміння.

Для захисту боєприпасів від, корозії, а укупорки від дереворуйнуючих грибків необхідно в сховищах підтримувати відносну вологість повітря не вище 80 % та не допускати різких температурних перепадів і випадання роси.

Зберігати піротехнічні засоби, димні порохи і вироби із них з одному сховищі з боєприпасами категорично забороняється.

У військах боєприпаси зберігаються комплектно. Артилерійські постріли зберігаються готовими в остаточно або неостаточне споряджено­му вигляді, а реактивні снаряди – готовими і тільки в остаточно спорядженому вигляді. Мінометні постріли зберігаються, як правило, повними.

На складі артозброєння частин боєприпаси зберігаються тільки 1 і 2 категорій. Зберігання боєприпасів 3 і 4 категорій допускається для відправки їх на окружний склад боєприпасів. Небезпечні для зберігання і транспортування боєприпаси виділяються окремо і зберігаються тільки для знищення їх встановленим порядком. Переміщення таких боєприпасів здійснюється обережно на руках, носилках або підресорних повозках. На дно носилок або повозок повинна бути покладена тирса або м’яка підстилка.

Ящики з боєприпасами встановлюються в сховищах штабелями кришками вгору і маркірування в бік проходів. Нижній ряд ящиків ставиться на дерев’яні підкладки, а між верхнім рядом ящиків і стелею залишається не менше 0,5м, чим забезпечується вентиляція повітря в сховищах.

Всі остаточно-споряджені артилерійські і мінометні постріли, підривники, а також снаряди калібром 203 мм і більше укладаються в штабелі висотою до 2 м.

Всі неостаточне споряджені артилерійські і мінометні постріли калібром менше 203 мм, а також бойові заряди в гільзах і картузах укладаються в штабелі висотою до 3 м.

У всіх випадках вага штабелів не повинна перевищувати допустимого навантаження на І м підлоги, яка вказується в паспорті сховища.

В кожний штабель укладаються постріли тільки однієї номенклатури і партії. Зберігання однієї партії пострілів в різних штабелях або сховищах дозволяється лише у випадках, якщо партія велика і повинна розміщуватись в сховищах по підрозділам.

Для можливості огляду боєприпасів, їх обліку, видачі та прийому між штабелями залишають проходи:

• робочі шириною 1,25 м проти кожних дверей;

• основні шириною 1,25 м вздовж однієї із стін;

• оглядові шириною 0,7 м вздовж інших стін.

Проходи на підлозі позначаються білими обмежувальними лініями.

Реактивні снаряди укладаються головними частинами в протилежну сторону від складів з боєприпасами, ближніх населених пунктів, залізничних магістралей і промислових об'єктів.

Постріли з запалювальними, димовими та освітлювальними снарядами на військових складах зберігаються тільки тимчасово і обов'язково окрім від інших видів боєприпасів, в неспалених сховищах або під навісами з земляною підлогою.

Сховища обладнуються охороною і протипожежною сигналізацією, грозовим захистом і засобами пожежегасіння.

Щоб забезпечити постійну бойову готовність боєприпасів, необхідно не тільки вірно організувати їх зберігання, але і здійснювати належний догляд за ними.

Зберігання боєприпасів у військах передбачає проведення у встановлені терміни технічних оглядів і ремонту боєприпасів, а також точне дотримання заходів безпеки при поводженні з ними.

Технічні огляди і ремонт боєприпасів проводяться у відповідності з вимогами Настанови по зберіганню артилерійського озброєння і боєприпасів в військах, Інструкції по технічному огляду і ремонту боєприпасів в військах, інструкції по категоруванню боєприпасів, переліку заборонених боєприпасів, керівництва по бойовій комплектації пострілами і порадника по обліку матеріальних засобів в військових частинах і з'єднаннях.

Технічні огляди боєприпасів проводяться з метою виявлення дефектів боєприпасів і планування їх ремонту. Проводяться 1 раз на рік, як правило, в теплий і сухий час. Огляду підлягають 2% боєприпасів від кожної партії, але не лише двох ящиків із різ­них місць штабелю. При виявленні дефекту кількість боєприпасів подвоюється, а при виявленні дефекту під час повторного огляду, огляду і ремонту підлягають всі 100% боєприпасів усієї партії.

Ремонт боєприпасів проводиться за планом складеним на основі даних технічного огляду, і включає в себе:

• видалення корозії з боєприпасів;

• зачистку забоїн на ведучих поясках снарядів і на гільзах;

• вирівнювання вм’ятостей дулець гільз;

• заміну непридатних холостих пробок, підривників, капсульних втулок і запалювальних зарядів;

• відновлення антикорозійного покриття і маркірування на боєприпасах і їх укупорці;

• відновлення герметизації підривників в вічку снарядів і мін, а також бойових зарядів в гільзах;

• ремонт укупорки;

• роботи по приведенню боєприпасів в остаточно-споряджений вигляд.

Приведення боєприпасів в остаточно-споряджений вигляд полягає в загвинчуванні в вічко снаряда або міни головного підривника, передбаченого для даного виду боєприпасів Настановою по бойовій комплектації і надійному кріпленні їх в вічко. Приведення боєприпасів в остаточно-споряджений вигляд здійснюється поточним методом і послідовним виконанням наступних операцій.

1. Підготовка боєприпасів:

• подача ящиків та їх відкриття;

• виняття боєприпасів та чистка їх від мастила та іржі;

• зовнішній огляд боєприпасів;

• вигвинчування холостих пробок і огляд вічка.

2. Підготовка підривників:

• подача ящиків та їх відкриття;

• виняття та звільнення від паперу підривників;

• зовнішній огляд і подача до місця загвинчування.

3. Загвинчування та кріплення підривників в вічко снарядів або мін:

• змащення різьб та загвинчування підривників;

• кріплення їх кернінням або стопорними гвинтами;

• контроль загвинчування та кріплення підривників.

Кернення підривників здійснюється з метою виключення їх вигвинчування під час руху снарядів в грунті при стрільбі “на рикошет”. Тому кернення здійснюється тільки на тих підривниках, які мають установку на уповільнену дію: РПМ-2, РГМ-6, В-429, КТМЗ-1, КТМЗ-ІV.

4. Герметизація підривника в вічку снарядів або мін:

• подвійне обезжирювання;

• герметизація осалкою всього корпусу підривників або промащення їх стиків з вічком корпусів снарядів або мін;

• герметизація непофарбованих центруючих потовщень і ведучих поясків, а також стиків снарядів з дульцями гільз у пострілів унітарного заряджання.

Герметизація виконується мастилом ПП95/5 і тільки тих пострілів, які закладаються на зберігання, не готуються до видачі на стрільбу. При цьому змащування виконується холодним або підігрітим до 40...50ºС мастилом або занурюванням в розігріте до 80...90ºС мастилом. В холодну пору року герметизація виконується мастилом в яке додають до 50% уайтспіріту, але при потеплінні таке мастило змінюють на звичайне.

5. Укупорювання боєприпасів та нанесення маркірування при приведенні їх в остаточно-споряджений вигляд:

• укласти боєприпаси в ті ж ящики маркіруванням вгору і закріпи­ти їх арматурою;

• перевірити відповідність маркірування боєприпасів і ящиків, а також наявність в них ярликів;

• закрити ящики, заперти і застопорити їх чекою і проволокою їх замки;

• нанести маркірування про приведення боєприпасів в остаточно-споряджений вигляд.

При приведенні в остаточно-споряджений вигляд мінометних пострілів від 82 до 160 мм калібрів перед загвинчуванням підривників необхідно запресувати в трубку стабілізатора міни запалювальний заряд.

Роботи по ремонту боєприпасів і приведенні їх в остаточно-споряджений вигляд виконуються спеціально вивченим особовим складом, який пройшов інструктування по діям на кожному робочому місці і здав залік по заходам безпеки. Керує роботами офіцер, який добре знає будову і дію боєприпасів, правила поводження з ними і заходи безпеки.

Для проведення робіт по ремонту боєприпасів, а також приведення в остаточно-споряджений вигляд снарядів, мін і пострілів унітарного заряджання на військових складах артозброєння обладнуються спеціальні тимчасові пункти. Відстань пункту робіт до сховищ і штабелів з боєприпасами не менше 25м. Звичайно пункти робіт розміщуються в не завантажених сховищах, в наметах або під навісами. Пункти обладнуються міцними столами із суцільними бортами і поздовжніми рейками для укладки і перекочування боєприпасів по потоку від одного робочого місця до другого, а також приладами для керніння підривників, запресовки запалювальних зарядів і т. і.; необхідним інструментом для вигвинчування холостих пробок, загвинчування підривників і т.і.; матеріалами для чистки, змащування і герметизації (ганчір’я, гас або уайтспіріт, мастило ПП95-5, чорна фарба і т. і.).

Для підготовки підривників і запалювальних зарядів, а також для вигвинчування холостих пробок виділяються окремі робочі місця. Для зберігання змінного запасу підривників, запалювальних зарядів і інших елементів обладнуються спеціальні майданчики. Віддалення цих робочих місць і майданчиків повинно бути не ближче 10 м від основного потоку і 25 м від сховищ і штабелів з боєприпасами

В процесі зберігання боєприпасів, приведенні їх в остаточно-споряджений вигляд і виконання всіх видів робіт з ними необхідно строго і точно виконувати вимоги заходів безпеки.