2.4 Розділ «опис технічної пропозиції»

Розділ «Опис технічної пропозиції» – один з ключових розділів магістерської кваліфікаційної роботи, де студент відображає свою інженерно-технічну розробку.

В даному розділі магістерської роботи повинна відображатися сутність технічного розв’язку проблеми, окресленої в попередніх розділах.

Обсяг розділу – 5-10 аркушів формату А4. Виклад матеріалу слід вести за попередньо сформованим планом.

2.4.1 Зміст підпункту «Формування технічної пропозиції»

Для успішного формування пропозиції, перш за все, потрібно чітко розуміти, що є технічною пропозицією в контексті магістерської роботи на здобуття кваліфікаційного звання «магістр з інженерної механіки» зі спеціальності «Обладнання нафтових і газових промислів».

Технічна пропозиція (рішення) – це структурна частина результату технічної творчості, яка визначає принципові, схематичні, теоретичні рішення, що стосуються виробу як технічної системи і безпосередньо пов’язана з конструкцією, технологією, принципом роботи чи матеріалом.

Технічна пропозиція магістерської кваліфікаційної роботи повинна мати винахідницький характер, новизну та промислову придатність.

Технічна пропозиція має винахідницький характер, якщо для фахівця вона не є очевидною, тобто не випливає з існуючого рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними, на момент створення технічного рішення.

З юридичної точки зору, технічна пропозиція (технічне рішення) – це об’єкт інтелектуальної власності, або, іншими словами, нематеріально виражений результат інтелектуальної діяльності, зафіксований на матеріальному носії, що надає його автору або особі, визначеній чинним законодавством, виключне право власності на цей результат, яке набувається, здійснюється та захищається відповідно до законодавчо встановлених норм і правил [1].

Виходячи з різновиду об’єктів інтелектуальної власності, ґрунтовною та логічною реалізацією технічної пропозиції, в межах технічного спрямування магістерської роботи, може бути винахід, зокрема корисна модель.

Винахід – технічне рішення, що є новим, корисним у господарській діяльності і може бути практично застосоване. Визнаний офіційними експертами винахід може отримати правову охорону від держави і стати об'єктом промислової власності, що засвідчується особливим правоохоронним документом, який має назву патент.

Корисна модель – нове технічне рішення, що також не випливає із існуючого рівня техніки і є промислово придатним.Фактично корисні моделі є підвидом винаходів .

Технічні рішення, які найчастіше розробляються в рамках спеціальності «Обладнання нафтових і газових промислів» – це пристрої.

Пристрій – обладнання, конструктивно завершена технічна система, що має певнефункціональне призначення і за допомогою яких виконується робота або спрощується, полегшується певний виробничий процес.

Наприклад:

• пристрій для обертання бурової колони,

• пристрій для попередження нафто-газопроявів (проти викидне обладнання),

• пристрій для блокування (наприклад, блокування від затягування талевого блоку під кронблок тощо),

• пристрій для захисту і т. д.

Пристрій – це сукупність технічних засобів, окремий технічний засіб або його складова частина (машина, механізм, вузол, деталь), які призначені для виконування однієї або кількох заданих функцій.

Пристрій, як об'єкт винаходу, розглядається як система розташованих у просторі елементів, що певним чином взаємодіють один з одним.Для характеристики пристрою використовують такі ознаки:

• сукупність складових елементів;

• наявність зв'язків між елементами;

• взаємне розташування елементів;

• форма виконання елементів (елемента) або пристрою в цілому, зокрема геометрична форма;

• форма виконання зв'язків між елементами;

• параметри та інші характеристики елемента (елементів) та їх взаємозв'язок;

• матеріал, з якого виготовлено елемент (елементи) або пристрій в цілому; середовище, яке виконує функцію елемента.

Характерні ознаки, у залежності від важливості з точки зору досягнення поставленої мети, поділяються на суттєві (головні) і додаткові (другорядні).

Серед множини ознак, що характеризують технічне рішення, є такі, що виражають суть, природу і корінні властивості технічного рішення. Ці ознаки називаються суттєвими. Кожна із суттєвих ознак є необхідною, а всі разом достатніми для характеристики технічного рішення та забезпечують досягнення поставленої мети. Додатковими ознаками є ознаки, які доповнюють, розвивають і уточнюють технічне рішення.

Технічні рішення у залежності від ступеня складності конструктивного виконання поділяються на прості і складні.

Складні технічні рішення мають ієрархічну структуру, у якій суттєві ознаки рішення у цілому є самостійними технічними рішеннями нижчого порядку, котрі у свою чергу можуть поділятись на низку суттєвих ознак. Ці суттєві ознаки є додатковими ознаками рішення в цілому і можуть виступати самостійними технічними рішеннями. Технічні рішення, суттєві ознаки яких не можуть виступати як самостійні технічні рішення, називаються простими.

Описане вище потрібно враховувати під час створення технічної пропозиції.

В магістерській роботі по вдосконаленню (розробленню) нафтогазового обладнання об’єктом технічної пропозиції може бути окремий механізм, їх сукупність, вузол чи деталь розглядуваного обладнання.