III. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал лекції; вміти коментувати складену на уроці таблицю; читати „Пісню про Буревісника” М. Горького.

***

На особливу увагу заслуговують також вступні заняття, які присвячуються знайомству з біографією письменника. Важливість таких уроків пояснюється кількома причинами. По-перше, література й відрізняється, наприклад, від фольклорних творів, зокрема, наявністю автора, а тому ігнорувати цей факт просто неможливо. По-друге, особливості життєвого шляху письменника, як правило, у суттєвий спосіб впливають на його творчість, доказом чого є існуючий у літературознавстві біографічний метод дослідження (наявність якого опосередковано також вказує на важливість вивчення біографії письменника). І, нарешті, по-третє, знайомлячи школярів з біографією письменника, ми у такий спосіб вводимо учнів у світ чужого як історичного, так і особистого досвіду, що об’єктивно створює підґрунтя для кращого розуміння та опановування того чи того тексту.

Отже, як бачимо, значимість уроків, під час яких вивчається біографія письменника, не викликає сумнівів. Однак я вважаю за необхідне звернути увагу на одну важливу проблему, яка виникає у зв’язку з цим. Зовні йдеться про відбір біографічного матеріалу, який учитель безпосередньо використовує на таких уроках. Насправді ж – про досить складну морально-дидактичну проблему.

Інакше кажучи, матеріал, важливий з літературознавчої точки зору, не завжди є доречним у шкільному викладі, і – навпаки. Наприклад, листування письменників зі своїми рідними, близькими та знайомими – це сфера надзвичайного зацікавлення літературознавців. Що ж стосується використання цього аспекту на уроках літератури, то навряд чи це може зацікавити учнів, тим більше, якщо у такому листуванні йдеться про справи приватні, з літературної творчістю безпосередньо не пов’язані. Так, листи Кафки до Мілени залюбки використовуються учителями під час вивчення творчості цього видатного письменника, і підстав для цього дійсно чимало. Проте навіть і у цьому випадку аналіз змісту даних листів не видається мені очевидним, тому що пізніше учні екстраполюють риси особистості письменника на образ того ж Грегора Замзи, від чого аналіз новели спрощується до неприйнятності.

Натомість, з іншого боку, для літературознавства є не дуже цікавим розпорядок дня Оноре де Бальзака чи Ніколая Нєкрасова, але для шкільної аудиторії така інформація є надзвичайно важливою, тому що не дозволяє перетворювати письменників – земних людей, яким ніщо людське не було чуже, – на ікони для молитов. Є, щоправда, й інша небезпека, якщо правдивість біографічних відомостей довести до крайнощів: йдеться про певні, м’яко кажучи, непривабливі деталі приватного життя митців. Але тут все залежить від атмосфери та рівня щирості, які панують у класі між учителем та учнями, і, – я б сказали – від інтонації, з якою ці відомості подаються.

А тому, аби не впадати у згадані крайнощі, установка, на мій погляд, має бути наступною: так, мовляв, той же, наприклад, Нєкрасов був страшенним картярем, але хіба серед людей-непоетів мало картярів?! Та хто з них спромігся написати „Кому на Русі жити добре”? Отож-то воно і є. А до того ж, вади письменників не принижують ані їхній талант, ані їхньої гідності. Адже якби вони були богами, то у їхніх творіннях не було б нічого надзвичайного. Однак у тому-то й справа, що, будучи звичайним смертними, вони спромоглися створити щось, що запевнило їм, як і богам, безсмертя.

Отже, ефективність уроків вивчення життєвого і творчого шляху письменника залежить від загального ставлення учителя до виконання своїх професійних обов’язків.