IV. Підведення підсумків роботи

Про що свідчить історія написання драми?

У чому і як виявився антивоєнний пафос твору?

Чи здатне раціональне начало застерегти людину щодо небезпеки і безглуздя, які їй загрожують?

V. Домашнє завдання

Сформулювати тези до виступу про співвідношення раціональної та емоційної складових природи людини.

Охарактеризувати образи персонажів.

Визначити основні сюжетні лінії і мотиви п’єси.

Визначити художні засоби, які використав Б. Брехт у своєму творі.

4. Методика аналізу ліричних творів

Такий літературний рід, як лірика, має дві визначальні специфічні риси: по-перше, на відміну від епосу та драми, у яких об’єктом зображення є різноманітні сторони людського буття, лірика зосереджена на репрезентації внутрішнього світу людини; і по-друге, у творах, які належать до епічного та драматичного родів, авторська свідомість ніби розчиняється у художній тканині твору, а у ліриці – виявляється відкрито, хоч і набуває при цьому різноманітних форм, і сам автор постає у ній не тільки як об’єкт зображення, а й як суб’єкт, який є одним з елементів естетичної структури твору.

Надзвичайно точно і глибоко на причини тих труднощів, які виникають у зв’язку з вивченням ліричних творів, вказав В. Г. Маранцман. На думку цього видатного методиста, тільки поезія здатна поєднати речі, начебто непоєднувані, наприклад, такі:

И очи синие, бездонные

Цветут на дальнем берегу (О. Блок);

Там олеандри всі в крові

І сонце ранене в траві

На багрянистім горизонті (Ґ. Аполлінер);

Гзе-гзе-гзэо пелась цепь

Так на холсте каких-то соответствий

Вне протяжения жило Лицо (В. Хлєбніков), –

що для тверезої і, так би мовити, побутової свідомості є абсолютно катастрофічним.

Важко з цим не погодитися, але до цього треба додати й інше: тільки поезія здатна створювати зі звичайних слів, які використовуються у тому числі й у побуті, диво, яке має здатність, як спалах сонячного проміння, перевернути душу. Скажімо, рефреном повторювані рядки з вірша Б. Пастернака „Зимова ніч” складаються із трьох, нічим не визначних слів:

Свіча горіла на столі,

Свіча горіла, –

а ти ніби потрапляєш зовсім в інший світ, у світ, у якому в неймовірний спосіб зливаються вічність і мить. І як ти не намагаєшся, а так і не можеш зрозуміти, чому, з яких причин так сталося і так діється. Втім недаремно, певно, давні греки зображали музу поезії Евтерпу з двома флейтами у руках, що символізує співзвучність поета та читача, яка (співзвучність) й породжує лірику.

Отже, на цьому рівні проблеми сприйняття, особливо в аспекті співпереживання, емоційного анґажування у дивний, чужий, але водночас і твій власний світ, виходять на перший план, а „вивчення лірики у школі наділено цілою низкою специфічних властивостей, поза межами яких контакт читача з поезією не відбудеться”.

За вказаних умов перед учителем постають такі завдання:

• створити „установку” на сприйняття ліричних творів взагалі і конкретної поезії зокрема;

• забезпечити сприятливий для сприйняття лірики емоційний фон;

• подбати про особистісний вимір сприйняття учнями ліричних творів;

• уміти самому виразно читати вірші таким чином, аби створити враження монологу, що начебто народився „сьогодні, тут і зараз” і що має характер конкретної зверненості;

• організувати аналіз вірша у такий спосіб, щоб не зруйнувати перше враження „алгеброю” аналітичних прийомів, і знайти такі шляхи розгляду ліричного твору, аби вони мали прихований та опосередкований характер.

Як досягти виконання перелічених завдань? Передусім учитель повинен сам любити поезію і добре розуміти її. А над усе треба уникати „хірургічних методів втручання” у плоть поетичних творів, які стають предметом вивчення на уроках літератури. І, як й в інших випадках, чи не найкращим методом досягнення цієї мети є проблемний підхід.

Такий підхід не суперечить й пропонованому мною парадоксальному принципу, відповідно до якого чим далі ми відходимо від поверхневої „адекватності”, тим ймовірніше наближаємося до вирішення проблеми. Хоча і у цьому аспекті лірика становить певний виняток з правила, оскільки аналізом вірша може бути його виразне читання.

Прикладом різних прийомів аналізу ліричних творів може бути уривок з конспекту уроку, який присвячено творчості Б. Пастернака.

Тема. Борис Пастернак. Музичність і яскрава мальовничість пастернаківських поезій.

Мета: продовжити та завершити аналіз лірики Б. Пастернака, визначити, завдяки чому поет стверджує ідею спорідненості життя і творчості, усвідомити значення для нього поетичної творчості як засобу проникнення у сутність речей і буття, поглибити поняття про філософську лірику, про звукопис, художню деталь у ліричному творі, розвивати розуміння і прихильність учнів до поетичної творчості.

Обладнання: портрет Б. Пастернака, музичний супровід з творів О. Скрябіна, К. Дебюссі, Ф. Шопена, уривки вірша „Визначення поезії” на партах в окремих учнів.

Хід уроку

ІІІ. Опрацювання теми уроку

Слово учителя

Зараховуючи Б. Пастернака до чистих ліриків, Маріна Цвєтаєва писала про те, що йому була властивою рання проникливість, прозріння „своєї приреченості на лірику”, постійне відчуття „долі, тобто себе”.

Що ж стає предметом поетичних одкровень Пастернака? Чим живе, дихає його ліричне „я”? Що він сам вважає поезією як такою?

Аналіз вірша „Визначення поезії” відбувається у такий спосіб: учні отримують заздалегідь уривки вірша і читають текст разом з учителем. Наприклад:

Учитель. Це – …

1-й учень. ...загуслий заливистий свист...

Учитель. Це – ...

2-й учень. ...при бе́резі лускіт льодинок... і т. д. Останні два рядки читає також учитель. Якщо таке читання вдасться, то можна обмежити аналіз лише одним питанням, на яке учні відразу дадуть відповідь.

Питання таке:

– Що, за Пастернаком, є поезією?

А ось і відповідь:

– Життя, природа, людина, мистецтво і ще раз життя, що точиться тут, зараз і на цій землі!

„Його груди заповнені природою до межі, – писала про Пастернака Маріна Цвєтаєва. – Здається, уже з першим своїм подихом він вдихнув, втягнув її всю – і раптом захлинувся нею і все наступне життя з кожним новим віршем (подихом) видихає її, але ніколи не видихне”.

Звуки природи подібно до звуків музичних інструментів, які складають оркестр, зливаються у симфонію, яку чує поет, і не тільки чує, а й „бачить”, як його натхненник – композитор Скрябін. От чому вірші Пастернака просякнуті кольором. Уся його лірика – своєрідний атлас квітів з безліччю тонів, півтонів і відтінків. Звернемося до одного з кольорів, який репрезентовано у віршах поета, – до білого кольору, і послухаймо музику чи то завірюхи, чи то несамовитої пристрасті, чи то любові.

Виразне читання учителем вірша „Зимова ніч” („Мело, мело по всій землі...”).

Аналіз вірша „Зимова ніч» („Мело, мело по всій землі...”), який, як здається, є одним із найхарактерніших та найбільш „пастернаківських” і який останнім часом перетворився на емблематичного вірша щодо поетичної творчості Б. Пастернака.

Питання та завдання до аналізу вірша:

1. Вкажіть основний прийом, який використано автором у цьому вірші.

(Прийом протиставлення, контрасту, опосередкована антонімічність образів „заметілі” та „свічки”.)

2. Який характер набувають ці образи через таке протиставлення?

(Символічний.)

3. Які кольори асоціюються з цими образами?

(Білий колір заметілі на тлі чорного кольору ночі („зимова ніч”!) і жовтий, теплий, сонячний колір вогника свічки.)

4. У чому сенс цих символів?

(„Заметіль” – це бурхливі негаразди, холод та жорстокість оточуючого світу. Натомість „свічка” – це символ тепла, затишку, це символ порятунку і від негоди, і від жорстокого світу.)

5. А з якою метою поет використовує прийом рефрену, у центрі якого власне і постає образ свічки?

(Свічка, крім вищеназваного, уособлює у собі ще й пломінець кохання. Адже „Все поглинала на землі / Хуртеча біла”, а свічка, попри це, „горіла на столі, / Свіча горіла”.)

6. Проте у вірші є ще один значущий образ-символ – який?

(Образ хреста.)

7. Однак цей образ подано як традиційно, так і абсолютно оригінально – вкажіть на ці інтерпретації.

(Янгол з піднятими крилами, подібний до хреста, – це данина традиції, а „Схрестились руки і уста, / Схрестились долі” – це, з певного погляду, блюзнірство. Зрештою, і перший образ є далеким від святості.)

8. Чому?

(Тому – що це „спокуси сила / Хрестоподібно підняла, / Як ангел, крила.”)

9. Але при цьому чи є щось таке в образній системі твору, що, як здається, спокутує це удаване блюзнірство? Що це?

(Так, це „віск ”, який „ із нічника слізьми / На плаття капав”.)

10. А ще?

(А ще – це свічка, яка горить і горить!)

11. Отже, про що йдеться у вірші?

(Про святість і неперевершену силу кохання, яке тільки одне і здатне захистити людину і дати їй притулок, аби вона (людина) хоч на хвилинку відчула себе щасливою!)

Продовжуючи пошук складових розгадки поетичного феномену Пастернака, ми не зможемо оминути й асоціативну метафоричність його уміння бачити дрібні деталі, що вислизають від нас, залишаються непоміченими, своєрідну поетичну інтонацію – експресивну, емоційну, напрочуд мелодійну і т. ін.

(Якщо є можливість, то бажано було б прослухати романс, який написано на вірш Б. Пастернака „Зимова ніч”.)

Є і ще одна особливість, яка притаманна поезії російського поета і яку неможливо оминути, – це філософський характер його віршів.

Виразне читання учителем вірша „У всьому хочу я дійти самої суті...” (на тлі одного з етюдів Ф. Шопена – наприклад, оп. 10 № 3 мі мажор).

Аналіз вірша „У всьому хочу я дійти самої суті...”

Питання та завдання до аналізу:

1. Чому поет звертається до музики Ф. Шопена? (Строфи 8 і 9.). Звертання до образу польського композитора пояснюється тільки особливостями музики Шопена чи це спричинено ще й іншими факторами?

(Значення музики для особистої долі поета добре відоме з попереднього, а також і з даного уроку. А отже...)

2. Чим взагалі для поета є музика?

(Музика для ліричного героя є ще одним способом „дійти самої суті”, дійти „до сущности протёкших дней, до их причины, до оснований, до корней, до сердцевины”.)

3. Що ще є для поета не менш значущим, ніж музика звуків?

(Музика природи (строфи 7 і 8) і музика пристрасті (строфи 4 і 6).)

4. Яку ж філософію складають музика слова, музика звуків, музика природи та музика пристрасті?

(Вони складають філософію, яку у поетичній формі сформульовано у 3-й строфі:

Всё время схватывая нить

Судеб, событий,

Жить, думать, чувствовать, любить,

Свершать открытья.

Чи потрібні тут ще якісь коментарі!?

Зберігся задум композитора О. Скрябіна написати оперу на власний сюжет. Головним героєм її повинен був стати „філософ – музикант – поет” (в одній особі), який мріє про твір мистецтва, що перетворить життя у велике свято для людства.

Опера не була написана. Але, схоже, скрябінська ідея – у певному сенсі, звичайно, – втілилася у реальний образ: „музикант – поет – філософ” – хіба це не про Б. Пастернака?)

Звучить фінал Четвертої сонати О. Скрябіна.