- •2. Класифікація лікарських форм: дисперсологічна (фізико-хімічна), за агрегатним станом, залежно від способу вживання та шляху введення.
- •Дисперсологічна класифікація лф – зараз домінує:
- •3. Основні напрямки нормування виробництва лікарських препаратів. Науково-технічна документація, яка нормує якість, умови зберігання та відпуску лікарських засобів
- •4. Визначення дф, її структура. Вкажіть, яким чином дф нормує якість лф та окремих лп.
- •6. Види ваг, що використовуються в аптечній практиці, клас їх точності. Будова технічних тарних (рецептурних) та ручних ваг.
- •9. Визначення порошків як лікарські форми; їх класифікація та вимоги дф до них. Технологічні стадії приготування складних порошків та їх характеристика.
- •10. Способи прописування порошків. Приготування складних порошків, до складу яких входять лр, що відрізняються щільність, об’ємною (насипною) масою, будовою частинок.
- •12. Правила роботи з отруйними, сильнодіючими та наркотичними лікарськими речовинами. Тритурації, ї
- •13. Приготування складних порошків з отруйними, наркотичним, сильнодіючими та іншими речовинами, прописаними в різних кількостях. Правила їх оформлення та відпуску.
- •14. Ступінь подрібнення л. Р. У порошків залежності від медичного застсування. Важкоподрібнювані л. Р. Призначення допоміжних рідин в процесі подрібнювання.
- •15. Приклади барвних і пахучих речовин та умови їх зберігання. Особливості технології.
- •16. Класифікація екстрактів за агрегатним станом, умови їх зберігання. Технологія р-нів густих екстрактів, їх застосування. Способи введення різних екстрактів до складних порошків.
- •17. Види пакувального матеріалу, який використовуються в технології порошків. Оцінка якості порошків.
- •18. Рідкі лік. Ф., їх класифікація. Прописування та позначення концентрації розчинів. Перевірка доз отруйних і сильнодіючих речовин в мікстурах.
- •20. Приготування концентрованих розчинів.
- •22. Стадії технологічного процесу приготування водних розчинів. Приготування мікстур з використанням концентрованих розчинів.
- •23. Технологія мікстур, до складу яких входять сухі л. Речовини в кількості 3% та більше. Оцінка якості, оформлення до відпуску, умови зберігання рідких препаратів.
- •24.Визнчення стандартного краплеміру. Фактори, що впливають на точність дозування. Калібрування нестандартного крап - ру. Стандартний краплемір.
- •26. Стандартні фармакопейні розчини (рідини), їх розбавлення.
- •28. 29. Приготування розчинів перекису водню, формальдегіду, алюмінію ацетату. Особливості розведення формаліну. Рідина Бурова, пергідролю, рідини калію ацетату.
- •1. Rp: Liquoris Kalii acetatis 10% 200ml
- •2. Rp: Liquoris Kalii acetatis ex 20,0 200ml
- •3. Rp: Solutionis Liquoris Kalii acetatis 10% 200 ml
- •30. 31. Неводні розчини. Етиловий спирт.
- •32. Технологія олійних та гліцеринових розчинів.
- •34. Приготування розчинів речовин, що легко окислюються (срібла нітрату, калію перманганату, йоду).
- •37. Вмс обмежено набухаюче (желатин, крохмаль, метилцелюлоза).
- •38. Колоїдні розчини.
- •39. Іхтіол, правила введення л/рч у bмc.
- •40. Протаргол, коларгол.
- •41. Визначення суспензій як лф та як дисперсної системи.
- •42. Дисперсійний метод одержання суспензій з гідрофільних речовин. Правило Дерягіна, ефект Ребіндера.
- •43. Способи приготування суспензій. Суть прийому скаламучування.
- •44. Приготування суспензій з лік реч з різко та нерко вираженими гідрофобними властивостями. Стабілізатори, їх кількісний підбір. Технологія суспензій сірки.
- •45. Конденсаційний метод приготування суспензій. Мікстури, особливості технології.
- •48. Механізм стабілізації емульсій та принципи підбору емульгаторів.
- •50. Характеристика настоїв та відварів як дисперс. Систем.Вимоги дф. Технологія відварів із сировини,що містить дубил.Реч., антраглікозиди,сапоніни.
- •51. Теоретичні основи процесу екстракції лрс. Вплив ступеню подрібнення, стандартності реч. Та її гістологіч. Будови на якість водних витяжок.
- •52. Значення співвідношення кількості лрс та екстрагенту,коефіцієнту водопоглинання,температури, тривалості настоювання та охолодження при приготуванні настоїв і відварів.
- •53. Значення рН середовища. Вплив матеріалу інфундирки на якість. Технологія настоїв та відварів із сировини,що містить алкалоїди,серцеві глікозиди, е.О.
- •54. Слизи. Технологія приготування кореня з сировини та екстракту алтейного-концентрату.
- •55. Характеристика екстрактів-концентратів е-к.
- •56. Шляхи вдосконалення технології водних витяжок. Оцінка якості,зберігання, відпуск. Значення е та мікрофлори.
- •57. Лініменти як лф. Класифікація.Оцінка якості. Оформл.До відпуску.
- •63. Характеристика гідрофільних основ.
- •66. Суспензійні мазі; їх класифікація та технологія залежно від процентного вмісту лік реч. Офіцинальні прописи суспензійних мазей.
- •67. Емульсійні мазі, їх характеристика та технологія. Приготування мазей з протарголом, коларголом, таніном, сухими і густими екстрактами.
- •68. Мазі комбінованого типу, їх технологія.
- •69. Характеристика супозиторіїв, гідрофільних основ.
- •70. Вимоги дф хі до супозиторіїв, значення їх геометричної форми.
- •71. Характеристика гідрофобних супозиторних основ.
- •72. Стадії технологічного процесу супозиторіїв методом викачування.
- •74. Антиоксиданти; суть механізму їх дії при стабілізації ро-ів легкоокислюваних р-н(наведіть приклади)
- •76. Особливасті технологіїї розчивів глюкози для інєкцій. Як здійснюється контроль стерильності розчинів для інєкцій згідно з вимогами дфхі
- •80. Поняття про інфуз розчини, класифікація, вимог ізотонії, ізоіонія, ізогідрії до них.
10. Способи прописування порошків. Приготування складних порошків, до складу яких входять лр, що відрізняються щільність, об’ємною (насипною) масою, будовою частинок.
Способи прописування порошків. Дозовані пор випис 2 способами
Розподільний - коли в рецепті прописана кількість речовини на одну дозу і зазначено, скільки таких порошків треба приготувати (застосовується найбільш часто).
Rр.: Dibazoli 0,01
Рараvеrini hydrochloride 0,02
Sacchari 0,25
Мisce fiat pulvis
Da tales doses №10
Signa: По 1 порошку 2 рази на день.
Розділовий - коли в рецепті прописана кількість лікарської речовини відразу на всі порошки і зазначено, на скільки доз необхідно розділити загальну масу (застосовується рідко).
Rр.: Dibazoli 0,1
Рараvеrini hydrochloride 0,2
Sacchari 2,5
Мisce fiat pulvis
Divide in partes aequales №10
Signa: По 1 порошку 2 рази на день.
Спосіб і порядок змішування пор залежить від вагового співвідношення прописаних інгредієнтів та їх фіз.-хім властивостей. Тому требі дотримуватися таких положень:
ЛР скл пор виписані приблизно в рівних к-тях: у цьому випадку можливі 2 вар змішування, які залежать від фіз.-хім власт ЛР. Якщо фіз.-хім власт ЛР приблизно однакові, то їх змішують в порядку прописування, звертаючи увагу на величину втрат при розтиранні вступці – дані наведені в спец таблиці (подрібнення треба розпочинати з тієї реч, яка найменше втрачається в порах ступки). Якщо фіз.=хім. Власт ЛР відмінні, то спочатку подрібнюють крупнокристалічні речовини, а потім дрібнокристалічні. Речовни, які легко розпилюються, додають в останню чергу. Обємна маса – це маса 1см куб речовини в сухому порошкоподібному стані в умовах вільного насипання в будь-яку ємність. Про розпилюваність порсудять не за величиною їх щільності, а за їх обємною масою. Обємна маса характеризує ступінь розпиленості ЛР. Чим більша обємна маса речовини, тим більше вона схильна до розпилювання
ЛР скл пор, виписані в різних к-тях: спочатку розтирають ЛЗ, що входить у великій кількості, або що має менші витрати в порах ступки. Потім подрібнений пор висипають на капсулу, залишаючи у ступці приблизно скільки буде наступного інгредієнта. І потім у ступку вносять інгредієнт, який прописаний у найменшій к-ті, поступово додаючи решту у порядку зростання прописаної їх к-ті, враховуючи також розпилюваність ЛР
12. Правила роботи з отруйними, сильнодіючими та наркотичними лікарськими речовинами. Тритурації, ї
призначення, зберігання і оформлення. Технологія Тритурації на прикладі 10,0 тритурації атропіну сульфату (1:100) Використання тритурації у порошках
При подрібненні речовин отруйних і подразнюючих слизові оболонки необхідно застосовувати спеціальні ступки з кришками або накривати ступку папером і закривати обличчя марлевою маскою з ватним прошарком і одягати захисні окуляри. При подрібненні особливо отруйних і значної кількості отруйних речовин треба користуватися настільним боксом (заскленим ящиком) з отворами для рук і нарукавниками або фільтруючими протигазами. Якщо в рецепті прописана загальна кількість отруйної або сильнодіючої речовини менше 0.05г на всі порошки, то за вимогами ДФ ХІ треба користуватися тритураціями
Тритурації
Згідно вимог ДФУ (І вид.) отруйні й сильнодіючі речовини в кількостях менших 0,05г на всю масу порошків використовують у вигляді тритурацій.
Тритурація - це порошкоподібна суміш отруйної або сильнодіючої речовини з розбавником у співвідношенні 1:10 або 1:100. Як розбавник використовують молочний цукор, як не гігроскопічний і близький за густиною до більшості солей алкалоїдів.
У тритурації 1:10 міститься 1г. лікарської речовини і 9г. молочного цукру.
У тритурації 1:100 - 1г. речовини і 99г. молочного цукру.
Тритурації з отруйних лікарських засобів, разові дози яких виражаються в міліграмах, готують у співвідношенні 1:100, а з лікарських засобів, дози яких виражаються в сантиграмах - у співвідношенні 1:10.
При виготовленні тритурацій і порошків з ними слід дотримуватись приведених нижче вказівок:
Тритурації готують в окремих ступках, які попередньо затирають молочним цукром, вибирають із ступки на паперову капсулу залишаючи кількість, приблизно рівну наважці отруйної або сильнодіючої речовини.
Відважують отруйну або сильнодіючу речовину і вносять в ступку. Старанно розтирають суміш, додають поступово, в декілька прийомів відсипаний молочний цукор.
Виготовлену тритурацію зберігають у штанглазі як отруйну (або сильнодіючу речовину) речовину з відповідним написом на етикетці, наприклад:
Trituratio Atropini sulfatis 1:100 cum saccharo lactis.
4. При виготовленні порошків розраховану кількість тритурації, яку відважує провізор-технолог, вносять в попередньо затерту ступку цукром або іншою речовиною. На звороті рецепта відмічають назву тритурації і її масу.
5. Кількість цукру при його наявності в прописі зменшують, враховуючи цукор, що вводиться з тритурацією . Якщо цукор не прописаний, то масу взятої тритурації слід враховувати при визначенні доз окремого порошку.
6. Порошки з отруйними речовинами пакують у вощені капсули поміщають у пакет. Опечатують і відпускають з попереджувальною етикеткою "Поводитись з обережністю “, “ Зберігати в сухому місці” та оформляють сигнатурою.
Для приготування 10.0 г 1% тритурації атропіну сульфату необхідно взяти 0.1г атропіну сульфату і 9.9г молочного цукру, який попередньо підфарбований індигокарміном. У ступці розтираємо 9.9г молочного цукрц, половину відбираємо а капсулу, додаємо 0.1г індигокарміну (рівну кількість отруйній речовині), а зверху покриваємо другою половиною цукру і старанно розмішуємо до однорідності. Підфарбований цукор 10.0г висипаємо на капсулу і відважуємо 9.9г, з якого відбираємо 0.1г, поміщуємо у ступку і змішуємо з 0.1г атропіну сульфату. Потім поступово в декілька прийомів додаємо залишок молочного цукор.
Фарбувальна речовина додається для контролю однорідності.
Зберігають тритурацію в невеликих штангласах з притертими пробками і відповідними написами на етикетках:Trituratio Atropini sulfatis (1:100) cum saccharo lactis.
Дата, серія №, підпис особи, о приготувала тритурацію.
