10. Способи прописування порошків. Приготування складних порошків, до складу яких входять лр, що відрізняються щільність, об’ємною (насипною) масою, будовою частинок.

Способи прописування порошків. Дозовані пор випис 2 способами

Розподільний - коли в рецепті прописана кількість речовини на одну дозу і зазначено, скільки таких порошків треба приготувати (застосовується найбільш часто).

Rр.: Dibazoli 0,01

Рараvеrini hydrochloride 0,02

Sacchari 0,25

Мisce fiat pulvis

Da tales doses №10

Signa: По 1 порошку 2 рази на день.

Розділовий - коли в рецепті прописана кількість лікарської речовини відразу на всі порошки і зазначено, на скільки доз необхідно розділити загальну масу (застосовується рідко).

Rр.: Dibazoli 0,1

Рараvеrini hydrochloride 0,2

Sacchari 2,5

Мisce fiat pulvis

Divide in partes aequales №10

Signa: По 1 порошку 2 рази на день.

Спосіб і порядок змішування пор залежить від вагового співвідношення прописаних інгредієнтів та їх фіз.-хім властивостей. Тому требі дотримуватися таких положень:

1. ЛР скл пор виписані приблизно в рівних к-тях: у цьому випадку можливі 2 вар змішування, які залежать від фіз.-хім власт ЛР. Якщо фіз.-хім власт ЛР приблизно однакові, то їх змішують в порядку прописування, звертаючи увагу на величину втрат при розтиранні вступці – дані наведені в спец таблиці (подрібнення треба розпочинати з тієї реч, яка найменше втрачається в порах ступки). Якщо фіз.=хім. Власт ЛР відмінні, то спочатку подрібнюють крупнокристалічні речовини, а потім дрібнокристалічні. Речовни, які легко розпилюються, додають в останню чергу. Обємна маса – це маса 1см куб речовини в сухому порошкоподібному стані в умовах вільного насипання в будь-яку ємність. Про розпилюваність порсудять не за величиною їх щільності, а за їх обємною масою. Обємна маса характеризує ступінь розпиленості ЛР. Чим більша обємна маса речовини, тим більше вона схильна до розпилювання

2. ЛР скл пор, виписані в різних к-тях: спочатку розтирають ЛЗ, що входить у великій кількості, або що має менші витрати в порах ступки. Потім подрібнений пор висипають на капсулу, залишаючи у ступці приблизно скільки буде наступного інгредієнта. І потім у ступку вносять інгредієнт, який прописаний у найменшій к-ті, поступово додаючи решту у порядку зростання прописаної їх к-ті, враховуючи також розпилюваність ЛР

12. Правила роботи з отруйними, сильнодіючими та наркотичними лікарськими речовинами. Тритурації, ї

призначення, зберігання і оформлення. Технологія Тритурації на прикладі 10,0 тритурації атропіну сульфату (1:100) Використання тритурації у порошках

При подрібненні речовин отруйних і подразнюючих слизові оболонки необхідно застосовувати спеціальні ступки з кришками або накривати ступку папером і закривати обличчя марлевою маскою з ватним прошарком і одягати захисні окуляри. При подрібненні особливо отруйних і значної кількості отруйних речовин треба користуватися настільним боксом (заскленим ящиком) з отворами для рук і нарукавниками або фільтруючими протигазами. Якщо в рецепті прописана загальна кількість отруйної або сильнодіючої речовини менше 0.05г на всі порошки, то за вимогами ДФ ХІ треба користуватися тритураціями

Тритурації

Згідно вимог ДФУ (І вид.) отруйні й сильнодіючі речовини в кількостях менших 0,05г на всю масу порошків використовують у вигляді тритурацій.

Тритурація - це порошкоподібна суміш отруйної або сильнодіючої речовини з розбавником у співвідношенні 1:10 або 1:100. Як розбавник використовують молочний цукор, як не гігроскопічний і близький за густиною до більшості солей алкалоїдів.

• У тритурації 1:10 міститься 1г. лікарської речовини і 9г. молочного цукру.

• У тритурації 1:100 - 1г. речовини і 99г. молочного цукру.

• Тритурації з отруйних лікарських засобів, разові дози яких виражаються в міліграмах, готують у співвідношенні 1:100, а з лікарських засобів, дози яких виражаються в сантиграмах - у співвідношенні 1:10.

При виготовленні тритурацій і порошків з ними слід дотримуватись приведених нижче вказівок:

1. Тритурації готують в окремих ступках, які попередньо затирають молочним цукром, вибирають із ступки на паперову капсулу залишаючи кількість, приблизно рівну наважці отруйної або сильнодіючої речовини.

2. Відважують отруйну або сильнодіючу речовину і вносять в ступку. Старанно розтирають суміш, додають поступово, в декілька прийомів відсипаний молочний цукор.

3. Виготовлену тритурацію зберігають у штанглазі як отруйну (або сильнодіючу речовину) речовину з відповідним написом на етикетці, наприклад:

Trituratio Atropini sulfatis 1:100 cum saccharo lactis.

4. При виготовленні порошків розраховану кількість тритурації, яку відважує провізор-технолог, вносять в попередньо затерту ступку цукром або іншою речовиною. На звороті рецепта відмічають назву тритурації і її масу.

5. Кількість цукру при його наявності в прописі зменшують, враховуючи цукор, що вводиться з тритурацією . Якщо цукор не прописаний, то масу взятої тритурації слід враховувати при визначенні доз окремого порошку.

6. Порошки з отруйними речовинами пакують у вощені капсули поміщають у пакет. Опечатують і відпускають з попереджувальною етикеткою "Поводитись з обережністю “, “ Зберігати в сухому місці” та оформляють сигнатурою.

Для приготування 10.0 г 1% тритурації атропіну сульфату необхідно взяти 0.1г атропіну сульфату і 9.9г молочного цукру, який попередньо підфарбований індигокарміном. У ступці розтираємо 9.9г молочного цукрц, половину відбираємо а капсулу, додаємо 0.1г індигокарміну (рівну кількість отруйній речовині), а зверху покриваємо другою половиною цукру і старанно розмішуємо до однорідності. Підфарбований цукор 10.0г висипаємо на капсулу і відважуємо 9.9г, з якого відбираємо 0.1г, поміщуємо у ступку і змішуємо з 0.1г атропіну сульфату. Потім поступово в декілька прийомів додаємо залишок молочного цукор.

Фарбувальна речовина додається для контролю однорідності.

Зберігають тритурацію в невеликих штангласах з притертими пробками і відповідними написами на етикетках:Trituratio Atropini sulfatis (1:100) cum saccharo lactis.

Дата, серія №, підпис особи, о приготувала тритурацію.