- •2. Класифікація лікарських форм: дисперсологічна (фізико-хімічна), за агрегатним станом, залежно від способу вживання та шляху введення.
- •Дисперсологічна класифікація лф – зараз домінує:
- •3. Основні напрямки нормування виробництва лікарських препаратів. Науково-технічна документація, яка нормує якість, умови зберігання та відпуску лікарських засобів
- •4. Визначення дф, її структура. Вкажіть, яким чином дф нормує якість лф та окремих лп.
- •6. Види ваг, що використовуються в аптечній практиці, клас їх точності. Будова технічних тарних (рецептурних) та ручних ваг.
- •9. Визначення порошків як лікарські форми; їх класифікація та вимоги дф до них. Технологічні стадії приготування складних порошків та їх характеристика.
- •10. Способи прописування порошків. Приготування складних порошків, до складу яких входять лр, що відрізняються щільність, об’ємною (насипною) масою, будовою частинок.
- •12. Правила роботи з отруйними, сильнодіючими та наркотичними лікарськими речовинами. Тритурації, ї
- •13. Приготування складних порошків з отруйними, наркотичним, сильнодіючими та іншими речовинами, прописаними в різних кількостях. Правила їх оформлення та відпуску.
- •14. Ступінь подрібнення л. Р. У порошків залежності від медичного застсування. Важкоподрібнювані л. Р. Призначення допоміжних рідин в процесі подрібнювання.
- •15. Приклади барвних і пахучих речовин та умови їх зберігання. Особливості технології.
- •16. Класифікація екстрактів за агрегатним станом, умови їх зберігання. Технологія р-нів густих екстрактів, їх застосування. Способи введення різних екстрактів до складних порошків.
- •17. Види пакувального матеріалу, який використовуються в технології порошків. Оцінка якості порошків.
- •18. Рідкі лік. Ф., їх класифікація. Прописування та позначення концентрації розчинів. Перевірка доз отруйних і сильнодіючих речовин в мікстурах.
- •20. Приготування концентрованих розчинів.
- •22. Стадії технологічного процесу приготування водних розчинів. Приготування мікстур з використанням концентрованих розчинів.
- •23. Технологія мікстур, до складу яких входять сухі л. Речовини в кількості 3% та більше. Оцінка якості, оформлення до відпуску, умови зберігання рідких препаратів.
- •24.Визнчення стандартного краплеміру. Фактори, що впливають на точність дозування. Калібрування нестандартного крап - ру. Стандартний краплемір.
- •26. Стандартні фармакопейні розчини (рідини), їх розбавлення.
- •28. 29. Приготування розчинів перекису водню, формальдегіду, алюмінію ацетату. Особливості розведення формаліну. Рідина Бурова, пергідролю, рідини калію ацетату.
- •1. Rp: Liquoris Kalii acetatis 10% 200ml
- •2. Rp: Liquoris Kalii acetatis ex 20,0 200ml
- •3. Rp: Solutionis Liquoris Kalii acetatis 10% 200 ml
- •30. 31. Неводні розчини. Етиловий спирт.
- •32. Технологія олійних та гліцеринових розчинів.
- •34. Приготування розчинів речовин, що легко окислюються (срібла нітрату, калію перманганату, йоду).
- •37. Вмс обмежено набухаюче (желатин, крохмаль, метилцелюлоза).
- •38. Колоїдні розчини.
- •39. Іхтіол, правила введення л/рч у bмc.
- •40. Протаргол, коларгол.
- •41. Визначення суспензій як лф та як дисперсної системи.
- •42. Дисперсійний метод одержання суспензій з гідрофільних речовин. Правило Дерягіна, ефект Ребіндера.
- •43. Способи приготування суспензій. Суть прийому скаламучування.
- •44. Приготування суспензій з лік реч з різко та нерко вираженими гідрофобними властивостями. Стабілізатори, їх кількісний підбір. Технологія суспензій сірки.
- •45. Конденсаційний метод приготування суспензій. Мікстури, особливості технології.
- •48. Механізм стабілізації емульсій та принципи підбору емульгаторів.
- •50. Характеристика настоїв та відварів як дисперс. Систем.Вимоги дф. Технологія відварів із сировини,що містить дубил.Реч., антраглікозиди,сапоніни.
- •51. Теоретичні основи процесу екстракції лрс. Вплив ступеню подрібнення, стандартності реч. Та її гістологіч. Будови на якість водних витяжок.
- •52. Значення співвідношення кількості лрс та екстрагенту,коефіцієнту водопоглинання,температури, тривалості настоювання та охолодження при приготуванні настоїв і відварів.
- •53. Значення рН середовища. Вплив матеріалу інфундирки на якість. Технологія настоїв та відварів із сировини,що містить алкалоїди,серцеві глікозиди, е.О.
- •54. Слизи. Технологія приготування кореня з сировини та екстракту алтейного-концентрату.
- •55. Характеристика екстрактів-концентратів е-к.
- •56. Шляхи вдосконалення технології водних витяжок. Оцінка якості,зберігання, відпуск. Значення е та мікрофлори.
- •57. Лініменти як лф. Класифікація.Оцінка якості. Оформл.До відпуску.
- •63. Характеристика гідрофільних основ.
- •66. Суспензійні мазі; їх класифікація та технологія залежно від процентного вмісту лік реч. Офіцинальні прописи суспензійних мазей.
- •67. Емульсійні мазі, їх характеристика та технологія. Приготування мазей з протарголом, коларголом, таніном, сухими і густими екстрактами.
- •68. Мазі комбінованого типу, їх технологія.
- •69. Характеристика супозиторіїв, гідрофільних основ.
- •70. Вимоги дф хі до супозиторіїв, значення їх геометричної форми.
- •71. Характеристика гідрофобних супозиторних основ.
- •72. Стадії технологічного процесу супозиторіїв методом викачування.
- •74. Антиоксиданти; суть механізму їх дії при стабілізації ро-ів легкоокислюваних р-н(наведіть приклади)
- •76. Особливасті технологіїї розчивів глюкози для інєкцій. Як здійснюється контроль стерильності розчинів для інєкцій згідно з вимогами дфхі
- •80. Поняття про інфуз розчини, класифікація, вимог ізотонії, ізоіонія, ізогідрії до них.
45. Конденсаційний метод приготування суспензій. Мікстури, особливості технології.
Цей метод оснований на одерж. високодисперсних частинок реч-н дисп фази, які перебувають у мол-і або іонному стані. Процес утв цих сполук залежить від: t°, конц-ї розчинених реч-н, порядку змішування. Розрізняють такі випадки утв-я сусп за рах-к: хім взаємодії, заміни розчинника. В аптечних умовах такі мікстури суспензії утв-ся найчастіше в рез-ті реак-ї обмінного розкладу, рідше - за рах-к реак-ї гідролізу, овр. Для одержання якомога тонших дисперсій необхідно, щоб вихідні р-ни були в стані розбавлених розчинів або колоїдно-дисп-х систем:
Rp.: Calcii cloridi10,0
Natrii hydrocarbonatis 4,0
Aquae purificatae 200 ml
M.D.S. По 1 ст.л. 3 р/д.
Мікстура суспензія. Нерозчинна реч-на, утв-ся при зміш-і розчинів CaCl2 та Na гідрокарбонату. В рез-ті обм-го розкладу утв-ся свіжоосаджений кальцію карбонат.
За методом замін розчинника виходять тонші сусп, ніж при мех-му:диспергуванні. Найчастіше каламутні мікстури утв-ся при додаванні до водних розчинів настойок, рідких екстрактів.
Rp.: Natrii hydrocarbonatis 2,0
Tincturae Valerianae 16 ml
Sirupi simplicis 10 ml
Aquae purificatae 200 ml
M.D.S. Пo 1 ст.л. 3 р/д.
Опалесціююча мікстура з настойкою валеріани та в’язкою речовиною - сироп цукровий. Настойку валеріани відміряють піпеткою і дод в останню чергу до готової мікстури, це пояснюється тим, що при дод спирт-х розчинів до водних виділ-ся нерозч-і у воді речовини. Якщо екстракційні препарати дод в останню чергу то заміна розчинника у великому об’ємі розчину відбувається з різкою зміною концентрації спирту етилового, в рез-ті чого утв-ся багато центрів кристалізації, завись виходить дрібнодисперсна, довго знах-ся в суспендованому стані, легко дозується. Якщо екстракційні препарати відмірювати в першу чергу і до них дод-ти водний розчин - заміна розчинника відбувається повільно, центрів кристалізації утв-ся менше, осад пластівчастий. При дод-і настойок до конц-х розчинів солей відбувається явище висолювання екстрактивних речовин із настойок у вигляді великих часток. При приготуванні мікстури з конц-х розчинів керуються правилами: по-перше у флакон для відпуску відміряють воду очищену, потім конц-і розчини отруйних і сильнодіючих речовин в порядку їх виписування у рецепті; мікстуру не проціджують і готують одразу у флакону для відпуску.
48. Механізм стабілізації емульсій та принципи підбору емульгаторів.
Міцели або молекули емульгатора, що знаходяться в прилеглому шарі мають векторальні вл-ті, тобто не розташовуються безладно, а орієнтовані певним чином. Характер цієї орієнтації перебуває у залежності від відповідних полярних або неполярних груп міцел, або молекул. Полярні групи - гідрофільні, здатні до гідратацій, причому гідратовані групи на поверхні розділу завжди орієнтовані до водної фази і занурені в неї. Неполярні ділянки молекул не гідратуються, а будучи за своєю природою гідрофобними основуються до олійної фази, розчиняючись в ній. Дія емульгатора у випадку емульсій в-о полягає в наданні гідрофобній системі гідрофільних вл-й. Міжфазний шар скл-ся з 1 ряду молекул, звернених своєю полярною частиною до води, а неполярною - до олії. Полярні групи і вуглеводневі радикали сольватуються одночасно водною і олійною фазами, такий адсорбційно-сольватний шар має мех-ну міцність. Тип утв-я емульсій залежить від розчинності емулятора в тій чи іншій фазі. Для одержання стійких емульсій типу о-в необхідно застосовувати гідрофільні емульгатори (камеді, білки, слизи, сапоніни, лужні мила). Для одержання стійких емульсій типу в-о необхідно застосовувати олеофільні емульгатори (ланолін, пох холестерину, природні смоли, окисленні рослинні олії).
