45. Конденсаційний метод приготування суспензій. Мікстури, особливості технології.

Цей метод оснований на одерж. високодисперсних частинок реч-н дисп фази, які перебувають у мол-і або іонному стані. Процес утв цих сполук залежить від: t°, конц-ї розчинених реч-н, порядку змішування. Розрізняють такі випадки утв-я сусп за рах-к: хім взаємодії, заміни розчинника. В аптечних умовах такі мікстури суспензії утв-ся найчастіше в рез-ті реак-ї обмінного розкладу, рідше - за рах-к реак-ї гідролізу, овр. Для одержання якомога тонших дисперсій необхідно, щоб вихідні р-ни були в стані розбавлених розчинів або колоїдно-дисп-х систем:

Rp.: Calcii cloridi10,0

Natrii hydrocarbonatis 4,0

Aquae purificatae 200 ml

M.D.S. По 1 ст.л. 3 р/д.

Мікстура суспензія. Нерозчинна реч-на, утв-ся при зміш-і розчинів CaCl₂ та Na гідрокарбонату. В рез-ті обм-го розкладу утв-ся свіжоосаджений кальцію карбонат.

За методом замін розчинника виходять тонші сусп, ніж при мех-му^:диспергуванні. Найчастіше каламутні мікстури утв-ся при додаванні до водних розчинів настойок, рідких екстрактів.

Rp.: Natrii hydrocarbonatis 2,0

Tincturae Valerianae 16 ml

Sirupi simplicis 10 ml

Aquae purificatae 200 ml

M.D.S. Пo 1 ст.л. 3 р/д.

Опалесціююча мікстура з настойкою валеріани та в’язкою речовиною - сироп цукровий. Настойку валеріани відміряють піпеткою і дод в останню чергу до готової мікстури, це пояснюється тим, що при дод спирт-х розчинів до водних виділ-ся нерозч-і у воді речовини. Якщо екстракційні препарати дод в останню чергу то заміна розчинника у великому об’ємі розчину відбувається з різкою зміною концентрації спирту етилового, в рез-ті чого утв-ся багато центрів кристалізації, завись виходить дрібнодисперсна, довго знах-ся в суспендованому стані, легко дозується. Якщо екстракційні препарати відмірювати в першу чергу і до них дод-ти водний розчин - заміна розчинника відбувається повільно, центрів кристалізації утв-ся менше, осад пластівчастий. При дод-і настойок до конц-х розчинів солей відбувається явище висолювання екстрактивних речовин із настойок у вигляді великих часток. При приготуванні мікстури з конц-х розчинів керуються правилами: по-перше у флакон для відпуску відміряють воду очищену, потім конц-і розчини отруйних і сильнодіючих речовин в порядку їх виписування у рецепті; мікстуру не проціджують і готують одразу у флакону для відпуску.

48. Механізм стабілізації емульсій та принципи підбору емульгаторів.

Міцели або молекули емульгатора, що знаходяться в прилеглому шарі мають векторальні вл-ті, тобто не розташовуються безладно, а орієнтовані певним чином. Характер цієї орієнтації перебуває у залежності від відповідних полярних або неполярних груп міцел, або молекул. Полярні групи - гідрофільні, здатні до гідратацій, причому гідратовані групи на поверхні розділу завжди орієнтовані до водної фази і занурені в неї. Неполярні ділянки молекул не гідратуються, а будучи за своєю природою гідрофобними основуються до олійної фази, розчиняючись в ній. Дія емульгатора у випадку емульсій в-о полягає в наданні гідрофобній системі гідрофільних вл-й. Міжфазний шар скл-ся з 1 ряду молекул, звернених своєю полярною частиною до води, а неполярною - до олії. Полярні групи і вуглеводневі радикали сольватуються одночасно водною і олійною фазами, такий адсорбційно-сольватний шар має мех-ну міцність. Тип утв-я емульсій залежить від розчинності емулятора в тій чи іншій фазі. Для одержання стійких емульсій типу о-в необхідно застосовувати гідрофільні емульгатори (камеді, білки, слизи, сапоніни, лужні мила). Для одержання стійких емульсій типу в-о необхідно застосовувати олеофільні емульгатори (ланолін, пох холестерину, природні смоли, окисленні рослинні олії).