- •2. Класифікація лікарських форм: дисперсологічна (фізико-хімічна), за агрегатним станом, залежно від способу вживання та шляху введення.
- •Дисперсологічна класифікація лф – зараз домінує:
- •3. Основні напрямки нормування виробництва лікарських препаратів. Науково-технічна документація, яка нормує якість, умови зберігання та відпуску лікарських засобів
- •4. Визначення дф, її структура. Вкажіть, яким чином дф нормує якість лф та окремих лп.
- •6. Види ваг, що використовуються в аптечній практиці, клас їх точності. Будова технічних тарних (рецептурних) та ручних ваг.
- •9. Визначення порошків як лікарські форми; їх класифікація та вимоги дф до них. Технологічні стадії приготування складних порошків та їх характеристика.
- •10. Способи прописування порошків. Приготування складних порошків, до складу яких входять лр, що відрізняються щільність, об’ємною (насипною) масою, будовою частинок.
- •12. Правила роботи з отруйними, сильнодіючими та наркотичними лікарськими речовинами. Тритурації, ї
- •13. Приготування складних порошків з отруйними, наркотичним, сильнодіючими та іншими речовинами, прописаними в різних кількостях. Правила їх оформлення та відпуску.
- •14. Ступінь подрібнення л. Р. У порошків залежності від медичного застсування. Важкоподрібнювані л. Р. Призначення допоміжних рідин в процесі подрібнювання.
- •15. Приклади барвних і пахучих речовин та умови їх зберігання. Особливості технології.
- •16. Класифікація екстрактів за агрегатним станом, умови їх зберігання. Технологія р-нів густих екстрактів, їх застосування. Способи введення різних екстрактів до складних порошків.
- •17. Види пакувального матеріалу, який використовуються в технології порошків. Оцінка якості порошків.
- •18. Рідкі лік. Ф., їх класифікація. Прописування та позначення концентрації розчинів. Перевірка доз отруйних і сильнодіючих речовин в мікстурах.
- •20. Приготування концентрованих розчинів.
- •22. Стадії технологічного процесу приготування водних розчинів. Приготування мікстур з використанням концентрованих розчинів.
- •23. Технологія мікстур, до складу яких входять сухі л. Речовини в кількості 3% та більше. Оцінка якості, оформлення до відпуску, умови зберігання рідких препаратів.
- •24.Визнчення стандартного краплеміру. Фактори, що впливають на точність дозування. Калібрування нестандартного крап - ру. Стандартний краплемір.
- •26. Стандартні фармакопейні розчини (рідини), їх розбавлення.
- •28. 29. Приготування розчинів перекису водню, формальдегіду, алюмінію ацетату. Особливості розведення формаліну. Рідина Бурова, пергідролю, рідини калію ацетату.
- •1. Rp: Liquoris Kalii acetatis 10% 200ml
- •2. Rp: Liquoris Kalii acetatis ex 20,0 200ml
- •3. Rp: Solutionis Liquoris Kalii acetatis 10% 200 ml
- •30. 31. Неводні розчини. Етиловий спирт.
- •32. Технологія олійних та гліцеринових розчинів.
- •34. Приготування розчинів речовин, що легко окислюються (срібла нітрату, калію перманганату, йоду).
- •37. Вмс обмежено набухаюче (желатин, крохмаль, метилцелюлоза).
- •38. Колоїдні розчини.
- •39. Іхтіол, правила введення л/рч у bмc.
- •40. Протаргол, коларгол.
- •41. Визначення суспензій як лф та як дисперсної системи.
- •42. Дисперсійний метод одержання суспензій з гідрофільних речовин. Правило Дерягіна, ефект Ребіндера.
- •43. Способи приготування суспензій. Суть прийому скаламучування.
- •44. Приготування суспензій з лік реч з різко та нерко вираженими гідрофобними властивостями. Стабілізатори, їх кількісний підбір. Технологія суспензій сірки.
- •45. Конденсаційний метод приготування суспензій. Мікстури, особливості технології.
- •48. Механізм стабілізації емульсій та принципи підбору емульгаторів.
- •50. Характеристика настоїв та відварів як дисперс. Систем.Вимоги дф. Технологія відварів із сировини,що містить дубил.Реч., антраглікозиди,сапоніни.
- •51. Теоретичні основи процесу екстракції лрс. Вплив ступеню подрібнення, стандартності реч. Та її гістологіч. Будови на якість водних витяжок.
- •52. Значення співвідношення кількості лрс та екстрагенту,коефіцієнту водопоглинання,температури, тривалості настоювання та охолодження при приготуванні настоїв і відварів.
- •53. Значення рН середовища. Вплив матеріалу інфундирки на якість. Технологія настоїв та відварів із сировини,що містить алкалоїди,серцеві глікозиди, е.О.
- •54. Слизи. Технологія приготування кореня з сировини та екстракту алтейного-концентрату.
- •55. Характеристика екстрактів-концентратів е-к.
- •56. Шляхи вдосконалення технології водних витяжок. Оцінка якості,зберігання, відпуск. Значення е та мікрофлори.
- •57. Лініменти як лф. Класифікація.Оцінка якості. Оформл.До відпуску.
- •63. Характеристика гідрофільних основ.
- •66. Суспензійні мазі; їх класифікація та технологія залежно від процентного вмісту лік реч. Офіцинальні прописи суспензійних мазей.
- •67. Емульсійні мазі, їх характеристика та технологія. Приготування мазей з протарголом, коларголом, таніном, сухими і густими екстрактами.
- •68. Мазі комбінованого типу, їх технологія.
- •69. Характеристика супозиторіїв, гідрофільних основ.
- •70. Вимоги дф хі до супозиторіїв, значення їх геометричної форми.
- •71. Характеристика гідрофобних супозиторних основ.
- •72. Стадії технологічного процесу супозиторіїв методом викачування.
- •74. Антиоксиданти; суть механізму їх дії при стабілізації ро-ів легкоокислюваних р-н(наведіть приклади)
- •76. Особливасті технологіїї розчивів глюкози для інєкцій. Як здійснюється контроль стерильності розчинів для інєкцій згідно з вимогами дфхі
- •80. Поняття про інфуз розчини, класифікація, вимог ізотонії, ізоіонія, ізогідрії до них.
41. Визначення суспензій як лф та як дисперсної системи.
Суспензії або зависі – мікрогетерогенні дисперсні системи, що скл-ся з твердої дисп-ї фази і рідкого, дисп-го серед-а. В зал-ті від величини часток сусп под-ся на: грубі і тонкі. В зал-ті від способу засто-я: для внут-го, зовн, парентер-го заст-я. Випадки утв: 1) при призн-і г схалді рідких ліків твердих інгредієнтів. що нерозчинні в приписаному розчиннику; 2) якщо є тверді розчинні реч у кіль-ті, що перевищує межу їх розчинності; 3) коли при зміш-і 2 розчинників погіршуються умови розчинення л/рч; 4) коли в рез-ті хім реак-ї утв нові л/рч нерозчинні в прописаному розчиннику.
Стійкість буває седиментаційна та агрегатна При седиментації 2 випадки: 1) кожна частинка осідає окремо, нез'єднуючись одна з одною. Осідання при цьому відбувається повільніше. Така дисп система є агрегативно стійкою; 2) коли тверді частинки коагулюють одна з одною під дією мол-х сил тяжіння і осідають у вигляді пластівців. Такі сист. агрегативно нестійкі.
Агрегативна стійкість - стійкість проти зчеплення частинок. Седиментаційна стійкість - проти осідання частинок зв’язаних тільки з їх розміром. У будь якій сусп тверді р-ни будуть седиментуватися зі швидкістю що зал-ть від ступеня дисперсності твердих частинок д-я інших факторів. Швидкість осідання прямо пропорційно залежить від радіуса часток дисп фази, різниці густин дист-ї фази та дисп-го серед-а і обернено пропорційна в’язкості дисп-го серед-а. Стійкість сусп буде тим більша чим менший радіус часток дисп фази, чим ближчі густини фази і серед-а чим більша в’язкість дисп серед-а. Щоб підвищити стійкість сусп вик: 1)підвищення в’язкості дисп серед-а (це досяг-ся шляхом введ-я пар, в’язких рідин - гліцерин, сиропи, гідрофільних колоїдів, крохмалю); 2) намагаються якомога тонше диспергувати тверді частинки дисп фази (старанним подрібненням спочатку в сухому вигляді, а потім в присутності невеликої кіл-ті рідини). Оцінка якості: 1) однорідність (визн-ть при мікроскопіюванні); 2) час відстоювання (по величині шару що відстоявся при зберіганні, судять про стійкість сусп); 3) ресуспендованість (при порушенні агрегативної стійкості сусп вони повинні відновлювати рівномірний розподілі часток по всьому об’єму); 4) сухий залишок (визначають з метою перевірки точності дозування. Для цього відважують необхідну кіл-ть сусп, висушують, встановлюють масу сух-го залишку). Всі сусп відпускають у флаконах з безбарвного скла, щоб можна було бачити результати вибовтування. Оформляють етикетками «Зовнішнє», "перед вживанням розбовтати". Зберігають у прохолодному місці.
42. Дисперсійний метод одержання суспензій з гідрофільних речовин. Правило Дерягіна, ефект Ребіндера.
Суспензії (зависи) - рідкі лік форми мікрогетерогенні дисперсні сист, що скл з твердої дисперсної фази і рідкого дисперсійного сер-ща. Поділяють на: грубі (розмір часток дисперсної фази понад 1 мкм - перед вживанням збовтати), тонкі (розмір часток від 0,1 до 1 мкм). Розрізняють суспензії для внутр, зовн та парентер застосув. Суспензії утв якщо: тверда лік речов практично не розчинна в рідині; перевищена межа розчинності тв лік реч в рідині; при взаємодії лік речовин, розчинних в рідині, утв нова нерозчинна рідина (при змішуванні нашатирно анісових крапель з йодними р-нами виділяється нерозч у воді кристалічний анетол); при зміні розчинника (додавання спиртових настойок до одних р-нів лік речовин) стійкість суспензій залежить віл ступеня дисперсності часток дисперсної фази і їх електричного заряду (більш дисперсні - більш стійкі). Суспензії гідрофільних речовий більш стійкі. Розрізняють седиментаційну (стійкість проти осідання частинок, зв’язаних тільки з їх розміром) та агрегатну (стійкість проти зчеплення частинок) стійкість суспензій.
Оцінку якості суспензій: перевіряють однорідність часток дисперсної фази, час відстоювання, ресуспендованість (при порушенні агрегативної стійкості суспензій вони повинні відновлювати рівномірний розподіл часток по всьому об’єму після 24 год зберігання при збовтуванні на протягом 20 с після 3 діб - 40-60с), сухий залишок. Усі суспензії відпускають у флаконах з безбарвного скла, зберігають в прохолодному місці.
