- •2. Класифікація лікарських форм: дисперсологічна (фізико-хімічна), за агрегатним станом, залежно від способу вживання та шляху введення.
- •Дисперсологічна класифікація лф – зараз домінує:
- •3. Основні напрямки нормування виробництва лікарських препаратів. Науково-технічна документація, яка нормує якість, умови зберігання та відпуску лікарських засобів
- •4. Визначення дф, її структура. Вкажіть, яким чином дф нормує якість лф та окремих лп.
- •6. Види ваг, що використовуються в аптечній практиці, клас їх точності. Будова технічних тарних (рецептурних) та ручних ваг.
- •9. Визначення порошків як лікарські форми; їх класифікація та вимоги дф до них. Технологічні стадії приготування складних порошків та їх характеристика.
- •10. Способи прописування порошків. Приготування складних порошків, до складу яких входять лр, що відрізняються щільність, об’ємною (насипною) масою, будовою частинок.
- •12. Правила роботи з отруйними, сильнодіючими та наркотичними лікарськими речовинами. Тритурації, ї
- •13. Приготування складних порошків з отруйними, наркотичним, сильнодіючими та іншими речовинами, прописаними в різних кількостях. Правила їх оформлення та відпуску.
- •14. Ступінь подрібнення л. Р. У порошків залежності від медичного застсування. Важкоподрібнювані л. Р. Призначення допоміжних рідин в процесі подрібнювання.
- •15. Приклади барвних і пахучих речовин та умови їх зберігання. Особливості технології.
- •16. Класифікація екстрактів за агрегатним станом, умови їх зберігання. Технологія р-нів густих екстрактів, їх застосування. Способи введення різних екстрактів до складних порошків.
- •17. Види пакувального матеріалу, який використовуються в технології порошків. Оцінка якості порошків.
- •18. Рідкі лік. Ф., їх класифікація. Прописування та позначення концентрації розчинів. Перевірка доз отруйних і сильнодіючих речовин в мікстурах.
- •20. Приготування концентрованих розчинів.
- •22. Стадії технологічного процесу приготування водних розчинів. Приготування мікстур з використанням концентрованих розчинів.
- •23. Технологія мікстур, до складу яких входять сухі л. Речовини в кількості 3% та більше. Оцінка якості, оформлення до відпуску, умови зберігання рідких препаратів.
- •24.Визнчення стандартного краплеміру. Фактори, що впливають на точність дозування. Калібрування нестандартного крап - ру. Стандартний краплемір.
- •26. Стандартні фармакопейні розчини (рідини), їх розбавлення.
- •28. 29. Приготування розчинів перекису водню, формальдегіду, алюмінію ацетату. Особливості розведення формаліну. Рідина Бурова, пергідролю, рідини калію ацетату.
- •1. Rp: Liquoris Kalii acetatis 10% 200ml
- •2. Rp: Liquoris Kalii acetatis ex 20,0 200ml
- •3. Rp: Solutionis Liquoris Kalii acetatis 10% 200 ml
- •30. 31. Неводні розчини. Етиловий спирт.
- •32. Технологія олійних та гліцеринових розчинів.
- •34. Приготування розчинів речовин, що легко окислюються (срібла нітрату, калію перманганату, йоду).
- •37. Вмс обмежено набухаюче (желатин, крохмаль, метилцелюлоза).
- •38. Колоїдні розчини.
- •39. Іхтіол, правила введення л/рч у bмc.
- •40. Протаргол, коларгол.
- •41. Визначення суспензій як лф та як дисперсної системи.
- •42. Дисперсійний метод одержання суспензій з гідрофільних речовин. Правило Дерягіна, ефект Ребіндера.
- •43. Способи приготування суспензій. Суть прийому скаламучування.
- •44. Приготування суспензій з лік реч з різко та нерко вираженими гідрофобними властивостями. Стабілізатори, їх кількісний підбір. Технологія суспензій сірки.
- •45. Конденсаційний метод приготування суспензій. Мікстури, особливості технології.
- •48. Механізм стабілізації емульсій та принципи підбору емульгаторів.
- •50. Характеристика настоїв та відварів як дисперс. Систем.Вимоги дф. Технологія відварів із сировини,що містить дубил.Реч., антраглікозиди,сапоніни.
- •51. Теоретичні основи процесу екстракції лрс. Вплив ступеню подрібнення, стандартності реч. Та її гістологіч. Будови на якість водних витяжок.
- •52. Значення співвідношення кількості лрс та екстрагенту,коефіцієнту водопоглинання,температури, тривалості настоювання та охолодження при приготуванні настоїв і відварів.
- •53. Значення рН середовища. Вплив матеріалу інфундирки на якість. Технологія настоїв та відварів із сировини,що містить алкалоїди,серцеві глікозиди, е.О.
- •54. Слизи. Технологія приготування кореня з сировини та екстракту алтейного-концентрату.
- •55. Характеристика екстрактів-концентратів е-к.
- •56. Шляхи вдосконалення технології водних витяжок. Оцінка якості,зберігання, відпуск. Значення е та мікрофлори.
- •57. Лініменти як лф. Класифікація.Оцінка якості. Оформл.До відпуску.
- •63. Характеристика гідрофільних основ.
- •66. Суспензійні мазі; їх класифікація та технологія залежно від процентного вмісту лік реч. Офіцинальні прописи суспензійних мазей.
- •67. Емульсійні мазі, їх характеристика та технологія. Приготування мазей з протарголом, коларголом, таніном, сухими і густими екстрактами.
- •68. Мазі комбінованого типу, їх технологія.
- •69. Характеристика супозиторіїв, гідрофільних основ.
- •70. Вимоги дф хі до супозиторіїв, значення їх геометричної форми.
- •71. Характеристика гідрофобних супозиторних основ.
- •72. Стадії технологічного процесу супозиторіїв методом викачування.
- •74. Антиоксиданти; суть механізму їх дії при стабілізації ро-ів легкоокислюваних р-н(наведіть приклади)
- •76. Особливасті технологіїї розчивів глюкози для інєкцій. Як здійснюється контроль стерильності розчинів для інєкцій згідно з вимогами дфхі
- •80. Поняття про інфуз розчини, класифікація, вимог ізотонії, ізоіонія, ізогідрії до них.
32. Технологія олійних та гліцеринових розчинів.
Гліцеринові розчини широко застосовуються для різних змазувань. У вигляді
Гліцеринових розчинів прописують у рецептах: кислоти борну, натрію тетраборат, йод, танін, іхтіол та ін речовини. Гліцерин має значну в’язкість, тому приготування гліцеринових розчинів може відбуватися при підігріванні й без нього, що повністю залежить від термолабільності лікарських речовин, що входять до складу. При підігріванні до 40-500 С в’язкість гліцерину знижується й процес розчинення прискорюється.
Натрію тетраборат і кислоту борну краще розчинювати в підігрітому гліцерині, бо при розчиненні вони утворюють гліцероборну кислоту, яка надає розчинам кислу реакцію. Для нейтралізації її часто поряд з кислотою борною прописують натрію гідрокарбонат. Додавати його слід обережно, невеликими порціями, бо реакція нейтралізації відбувається бурхливо і розчин може розбризкуватися.
Rp: Acidi borici 1.0
Glycerini 90.0 Misce. Da. Signa. Для змочування тампонів.
У сухий флакон для відпуску з підібраною пробкою поміщають кислоту борну, тарують на технічних вагах і відважують 90,0 г гліцерину, підігрівають на водяній бані при 50-600 С до повного розчинення кислоти борної, оформляють для відпуску.
Rp: Natrii tetraboratis 1.0
Aquae purificatae
Glycerini aa 5,0 Misce. Da. Signa. Змазування.
Розчинність натрію тетраборату (бури) у воді 1:25, у гліцерині – 1:2,5. Отже, у флакон для відпуску поміщають 1,0г натрію тетраборат (через суху лійку), тарують його (без лійки) і туди відважують гліцерин. Закривають пробкою і підігрівають на водяній бані шляхом занурення флакона в теплу воду до повного розчинення натрію тетраборат. Потім додають 5 мл очищеної води.
Для приготування гліцеринових розчинів йоду підігрівання на бажане :
Rp: Iodi 1,0
Kalii iodide 2,0
Aquae purificatae 3 ml
Glycerini 94,0 Misce. Da. Signa. Для змазування слизової оболонки глотки.
Спочатку готують концентрований розчин калію йодиду. У відпускний флакон з темного скла відмірюють воду очищену і розчиняють у ній калію йодид, потім йод (враховуючи його леткість). Флакон тарують на технічних аптечних вагах, відважують гліцерин, розбовтують до одержання розчину і оформляють до відпуску.
Олійні розчини. Жирні олії, а також вазелінові масло хороші розчинники для багатьох лікарських засобів, які досить швидко застосовуються у вигляді вушних і носових крапель. При розчиненні також застосовують легке підігрівання з метою прискорення розчинення. Якщо в олійному розчині приписана летка речовина наприклад, ментол, камфора, то для усунення втрати розчинення виконують у попередньо підігрітій олії при температурі не вище 400 С:
Rp: Mentholi 0,1
Olei Vaselini 10,0 Misce. Da. Signa. Краплі в ніс.
У сухий флакон для відпуску відважують 10,0 г масла вазелінового, підігрівають на водяній бані не вище 40-500 С і потім розчиняють в ньому 0,1 г ментолу (пахуча речовина). Проціджують у випадку необхідності.
При приготуванні олійних розчинів необхідно звернути увагу на приготування вушних крапель із карболовою кислотою. У ДФ Х є 2 препарати фенолу: кристалічний і рідкий. Якщо не вказано який треба застосовувати: кристалічний чи рідкий – то використовується тільки кристалічний. Рідкий фенол застосовується для приготування тільки водних розчинів:
Rp: Acidi carbonici 0,4
Olei Helianthi 20,0 Misce. Da. Signa. Вушні краплі.
В сухий флакон для відпуску з жовтогарячого скла поміщають 0,4 г фенолу кристалічного, який відважують на ручних терезах на кружку із пергаментного паперу (намагаючись не торкатися руками, запобігаючи опіків). Тарують на технічних аптечних вагах, куди відважують 20,0 г олії соняшникової. Флакон закривають раніше підібраною пробкою з прокладкою і підігрівають на водяній бані до повного розчинення фенолу.
До неводних розчинників належать також евтектичні сплави, які одержуються в результаті взаємо розчинення двох твердих речовин, що мають високі кріоскопічні константи, або низькі температури плавлення, або те й інше. Готують евтектичні сплави шляхом поміщення прописаних лікарських речовин у флакон для відпуску, який добре закривають пробкою і ставлять у теплу воду (400 С) до повного їх розплавлення. При приготуванні значної кількості рідких евтектичних сплавів інколи вдаються до розтирання і перемішування в ступці.
Rp: Camphorae
Chlorali hydrati aa 1,5 Misce. Da. Signa. Зубні краплі.
У сухий флакон для відпуску поміщають камфору і хлоралгідрат, щільно закривають пробкою і поміщають у теплу воду (400С) витримують до повного розплавлення, утворюється рідина.