- •2. Класифікація лікарських форм: дисперсологічна (фізико-хімічна), за агрегатним станом, залежно від способу вживання та шляху введення.
- •Дисперсологічна класифікація лф – зараз домінує:
- •3. Основні напрямки нормування виробництва лікарських препаратів. Науково-технічна документація, яка нормує якість, умови зберігання та відпуску лікарських засобів
- •4. Визначення дф, її структура. Вкажіть, яким чином дф нормує якість лф та окремих лп.
- •6. Види ваг, що використовуються в аптечній практиці, клас їх точності. Будова технічних тарних (рецептурних) та ручних ваг.
- •9. Визначення порошків як лікарські форми; їх класифікація та вимоги дф до них. Технологічні стадії приготування складних порошків та їх характеристика.
- •10. Способи прописування порошків. Приготування складних порошків, до складу яких входять лр, що відрізняються щільність, об’ємною (насипною) масою, будовою частинок.
- •12. Правила роботи з отруйними, сильнодіючими та наркотичними лікарськими речовинами. Тритурації, ї
- •13. Приготування складних порошків з отруйними, наркотичним, сильнодіючими та іншими речовинами, прописаними в різних кількостях. Правила їх оформлення та відпуску.
- •14. Ступінь подрібнення л. Р. У порошків залежності від медичного застсування. Важкоподрібнювані л. Р. Призначення допоміжних рідин в процесі подрібнювання.
- •15. Приклади барвних і пахучих речовин та умови їх зберігання. Особливості технології.
- •16. Класифікація екстрактів за агрегатним станом, умови їх зберігання. Технологія р-нів густих екстрактів, їх застосування. Способи введення різних екстрактів до складних порошків.
- •17. Види пакувального матеріалу, який використовуються в технології порошків. Оцінка якості порошків.
- •18. Рідкі лік. Ф., їх класифікація. Прописування та позначення концентрації розчинів. Перевірка доз отруйних і сильнодіючих речовин в мікстурах.
- •20. Приготування концентрованих розчинів.
- •22. Стадії технологічного процесу приготування водних розчинів. Приготування мікстур з використанням концентрованих розчинів.
- •23. Технологія мікстур, до складу яких входять сухі л. Речовини в кількості 3% та більше. Оцінка якості, оформлення до відпуску, умови зберігання рідких препаратів.
- •24.Визнчення стандартного краплеміру. Фактори, що впливають на точність дозування. Калібрування нестандартного крап - ру. Стандартний краплемір.
- •26. Стандартні фармакопейні розчини (рідини), їх розбавлення.
- •28. 29. Приготування розчинів перекису водню, формальдегіду, алюмінію ацетату. Особливості розведення формаліну. Рідина Бурова, пергідролю, рідини калію ацетату.
- •1. Rp: Liquoris Kalii acetatis 10% 200ml
- •2. Rp: Liquoris Kalii acetatis ex 20,0 200ml
- •3. Rp: Solutionis Liquoris Kalii acetatis 10% 200 ml
- •30. 31. Неводні розчини. Етиловий спирт.
- •32. Технологія олійних та гліцеринових розчинів.
- •34. Приготування розчинів речовин, що легко окислюються (срібла нітрату, калію перманганату, йоду).
- •37. Вмс обмежено набухаюче (желатин, крохмаль, метилцелюлоза).
- •38. Колоїдні розчини.
- •39. Іхтіол, правила введення л/рч у bмc.
- •40. Протаргол, коларгол.
- •41. Визначення суспензій як лф та як дисперсної системи.
- •42. Дисперсійний метод одержання суспензій з гідрофільних речовин. Правило Дерягіна, ефект Ребіндера.
- •43. Способи приготування суспензій. Суть прийому скаламучування.
- •44. Приготування суспензій з лік реч з різко та нерко вираженими гідрофобними властивостями. Стабілізатори, їх кількісний підбір. Технологія суспензій сірки.
- •45. Конденсаційний метод приготування суспензій. Мікстури, особливості технології.
- •48. Механізм стабілізації емульсій та принципи підбору емульгаторів.
- •50. Характеристика настоїв та відварів як дисперс. Систем.Вимоги дф. Технологія відварів із сировини,що містить дубил.Реч., антраглікозиди,сапоніни.
- •51. Теоретичні основи процесу екстракції лрс. Вплив ступеню подрібнення, стандартності реч. Та її гістологіч. Будови на якість водних витяжок.
- •52. Значення співвідношення кількості лрс та екстрагенту,коефіцієнту водопоглинання,температури, тривалості настоювання та охолодження при приготуванні настоїв і відварів.
- •53. Значення рН середовища. Вплив матеріалу інфундирки на якість. Технологія настоїв та відварів із сировини,що містить алкалоїди,серцеві глікозиди, е.О.
- •54. Слизи. Технологія приготування кореня з сировини та екстракту алтейного-концентрату.
- •55. Характеристика екстрактів-концентратів е-к.
- •56. Шляхи вдосконалення технології водних витяжок. Оцінка якості,зберігання, відпуск. Значення е та мікрофлори.
- •57. Лініменти як лф. Класифікація.Оцінка якості. Оформл.До відпуску.
- •63. Характеристика гідрофільних основ.
- •66. Суспензійні мазі; їх класифікація та технологія залежно від процентного вмісту лік реч. Офіцинальні прописи суспензійних мазей.
- •67. Емульсійні мазі, їх характеристика та технологія. Приготування мазей з протарголом, коларголом, таніном, сухими і густими екстрактами.
- •68. Мазі комбінованого типу, їх технологія.
- •69. Характеристика супозиторіїв, гідрофільних основ.
- •70. Вимоги дф хі до супозиторіїв, значення їх геометричної форми.
- •71. Характеристика гідрофобних супозиторних основ.
- •72. Стадії технологічного процесу супозиторіїв методом викачування.
- •74. Антиоксиданти; суть механізму їх дії при стабілізації ро-ів легкоокислюваних р-н(наведіть приклади)
- •76. Особливасті технологіїї розчивів глюкози для інєкцій. Як здійснюється контроль стерильності розчинів для інєкцій згідно з вимогами дфхі
- •80. Поняття про інфуз розчини, класифікація, вимог ізотонії, ізоіонія, ізогідрії до них.
1. Rp: Liquoris Kalii acetatis 10% 200ml
2. Rp: Liquoris Kalii acetatis ex 20,0 200ml
3. Rp: Solutionis Liquoris Kalii acetatis 10% 200 ml
Лікарський препарат за всіма прописами готують із розчину калію ацетату, приймаючи його за одиницю (100%), тобто беруть по 20 мл фармакопейної рідини і по 180 мл води очищеної.
Rp: Solutionis Kalii acetatis 10% 200ml Da. Signa.
У даному випадку розчин виписаний під хімічною назвою, тому розрахунок ведуть за наведеними вище формулами: Х= 10*200 / 34=58,8мл розчину калію ацетату. 200-59=141 мл води очищеної.
30. 31. Неводні розчини. Етиловий спирт.
У медичній практиці широке застосування знаходять розчини на неводних розчинниках (неводні розчини) як примочи, полоскання, змащування, спринцювання, клізми, обмивання, інтраназальні краплі, інгаляції.
У залежності від властивостей розчинника розрізняють неводні розчини на летких, нелетких і комбінованих розчинниках.
До летких рідин, які застосовуються як розчинники, належать спирт етиловий, хлороформ (рідше ефір).
До нелетких – гліцерин, жирні олії (персикова, мигдалева, соняшникова), а також вазелінове масло та інші, характеристика яких надана вище. Природно, що чим більше використовується розчинників, тим різноманітніша рецептура цієї групи розчинів.
Приготування розчинів на летких розчинниках. У даному випадку необхідно враховувати можливість значних втрат розчинника і відповідне збільшення концентрації розчину за рахунок випаровування в процесі приготування. Щоб уникнути цих втрат, небажані такі операції як нагрівання, фільтрування, або проціджування. Крім того, спирт етиловий, ефір, за винятком хлороформу, вогненебезпечні, тому розчинення в даному випадку слід використовувати при дотриманні техніки безпеки (подалі від вогню). Спиртові, ефірні та хлороформні розчини готують безпосередньо в відпускних флаконах. Вони повинні бути чистими і сухими, тому, що вода погано змішується з органічними розчинниками (крім спирту) і змінює їх розчинну здатність.
При приготуванні спиртових розчинів, на відміну від водних, у сухий флакон для відпуску поміщають спочатку розчинну лікарську речовину (якщо вона об’ємна і крихка, то використовують суху лійку), а потім розчинник, бо всипати порошок через змочену спиртом шийку флакона важко.
Проціджування цих розчинів виконують у випадку необхідності через маленьку грудочку сухої вати за допомогою лійки, прикритою склом. Проціджування ефірних розчинів дуже не бажане. Проціджений ефірний розчин необхідно зважити і втрату розчинника поповнити додаванням ефіру.
Спиртові розчини. Спирт етиловий і його водні розчини застосовують для розчинення багатьох лікарських речовин (органічних кислоти, основ, алкалоїдів, ефірних олій, йоду, камфори, резорцину, ментолу, перекису водню, формаліну та ін). Спирт етиловий може застосовуватися і як лікарський засіб, що має дезинфікуючі, освіжаючі та подразнюючі властивості, для компресів і т д.
Приготування спиртових розчинів лікарських речовин регламентується ДФ та «Інструкцією по приготуванню в аптеках лікарських форм з рідким дисперсійним середовищем» (наказ МОЗ України №197 від 07.09.93р).
Якщо в рецепті не вказана концентрація спирту етилового, то застосовують 90%. Виняток становить 5% розчин йоду, який готують з використанням 95% спирту за приписом ДФ Х ( ст.. 355), а також деякі розчини, що мають іншу нормативно-технічну документацію (див. додаток 3). Якщо міцність етилового спирту зазначена у %, слід розуміти об’ємні відсотки.
Rp: Acidi salicylici 0.3
Spiritus aethylici 30ml Misce. Da. Signa. Протирати ступні ніг.
Рецепт повинен бути оформлений штампом лікувальної установи, особистою печаткою і підписом лікаря, печаткою лікувальної установи «Для рецептів».
Для приготування 1% розчинів кислоти саліцилової використовують 70% спирт .
У чистий сухий флакон з добре підібраною пробкою поміщають 0,3 г кис-ти саліцилової, 30 мл 70% етилового спирту і швидко закривають пробкою, щоб попередити звітрювання спирту. Лікарський препарат оформляють сигнатурою.
Якщо в аптеці готового 70% спирту не виявилося, то його готують зі спирту концентрації, яка є.
Розбавлення спирту етилового водою до необхідної концентрації вимагає проведення відповідних розрахунків. Для цього служать алкоголеметричні таблиці ДФ ХІ: №3 табл для одержання спирту різної міцності при 200 С; №4 табл, що показує кількість (в мл при 200 С) води й спирту різної міцності, які необхідно змішати, щоб одержати 1 літр спирту міцністю 30, 35, 40, 45, 50, 55, 60, 65, 70, 75, 80, 85, 90, 95%.
В аптеки, як правило, надходить спирт з вмістом у ньому безводного спирту понад 96% (96,1-96,7). Тому для приготування стандартних водно-спиртових розчинів наявний міцний спирт, користуючись табл. №5 (ДФ ХІ), в якій вказується (в мл при 200 С) кількість води і спирту різної міцності (96,1-96,7), які необхідно змішувати, щоб одержати 1 л (при 200 С) спирту міцністю 30, 35, 40, 45, 50, 55, 60, 65, 70, 75, 80, 85, 90, 95%.
В наказі МОЗ України №197 від 07.09.93 року наведені таблиці, в яких указується відповідність об’ємів (мл) етилового спирту різної концентрації масі (г) спирту (при 200 С).
Концентрація вихідного спирту дана в об’ємних процентах для 95; 96; 96,1; 96,2; 96,3; 96,4; 96,5; 96,7% .
Для розрахунків використовують формулу розбавлення
???????????
???????????
Де Х – кіл-ть міцного спирту, мл; V – кіл-ть етилового спирту бажаної концентрації, мл; А – концентрація міцного спирту, %; Б – бажана концентрація, %; За наведеним вище рецептом кількість 96% спирту складає 23,3 мл : Х= 30*70 = 23,3 мл.
90
Визначити кількість води, необхідної для приготування спирто-водного розчину (70%) не можна шляхом віднімання спирту, тому що треба врахувати концентрацію зменшення об’ємів. Знайдену кіл-ть 90% спирту (23,3 мл) відмірюють мірним циліндром при 200 С, додають 7 мл води, перемішують розчин, охолоджують його до 200 С, а потім доводять водою до потрібного об’єму 30 мл. При відсутності необхідного мірного посуду кіл-ть води для розбавлення спирту етилового розраховують за алкоголеметричними таблицями. Наприклад, за табл. №4 (ДФ ХІ) треба взяти спирту 90% - 23,34 мл; води – 7,2 мл. Оскільки предметно-кількісний облік в аптеках ведуть за масою, одночасно виконують перерахунок об’ємних одиниць у вагові.
Коефіцієнт збільшення об’єму при розчиненні порошків, прописаних у кількості більше 3 %, у спиртових розчинах не враховують ( КЗО для спиртових розчинів і суспензій використовують при аналізі лікарської форми).
Rp: Acidi salicylici 1,5
Laevomycetini 3.0
Camphorae 1.0
Sp. Aethylici 50ml
Tincturae Calendulae 10ml Misce. Da. Signa. Протирати шкіру обличчя.
У флакон для відпуску відважують 3,0 г левоміцетину, 1,5 г саліцилової кис-ти, 1,0 г камфори, відмірюють 50 мл 90% спирту етилового, збовтують.
