- •2. Класифікація лікарських форм: дисперсологічна (фізико-хімічна), за агрегатним станом, залежно від способу вживання та шляху введення.
- •Дисперсологічна класифікація лф – зараз домінує:
- •3. Основні напрямки нормування виробництва лікарських препаратів. Науково-технічна документація, яка нормує якість, умови зберігання та відпуску лікарських засобів
- •4. Визначення дф, її структура. Вкажіть, яким чином дф нормує якість лф та окремих лп.
- •6. Види ваг, що використовуються в аптечній практиці, клас їх точності. Будова технічних тарних (рецептурних) та ручних ваг.
- •9. Визначення порошків як лікарські форми; їх класифікація та вимоги дф до них. Технологічні стадії приготування складних порошків та їх характеристика.
- •10. Способи прописування порошків. Приготування складних порошків, до складу яких входять лр, що відрізняються щільність, об’ємною (насипною) масою, будовою частинок.
- •12. Правила роботи з отруйними, сильнодіючими та наркотичними лікарськими речовинами. Тритурації, ї
- •13. Приготування складних порошків з отруйними, наркотичним, сильнодіючими та іншими речовинами, прописаними в різних кількостях. Правила їх оформлення та відпуску.
- •14. Ступінь подрібнення л. Р. У порошків залежності від медичного застсування. Важкоподрібнювані л. Р. Призначення допоміжних рідин в процесі подрібнювання.
- •15. Приклади барвних і пахучих речовин та умови їх зберігання. Особливості технології.
- •16. Класифікація екстрактів за агрегатним станом, умови їх зберігання. Технологія р-нів густих екстрактів, їх застосування. Способи введення різних екстрактів до складних порошків.
- •17. Види пакувального матеріалу, який використовуються в технології порошків. Оцінка якості порошків.
- •18. Рідкі лік. Ф., їх класифікація. Прописування та позначення концентрації розчинів. Перевірка доз отруйних і сильнодіючих речовин в мікстурах.
- •20. Приготування концентрованих розчинів.
- •22. Стадії технологічного процесу приготування водних розчинів. Приготування мікстур з використанням концентрованих розчинів.
- •23. Технологія мікстур, до складу яких входять сухі л. Речовини в кількості 3% та більше. Оцінка якості, оформлення до відпуску, умови зберігання рідких препаратів.
- •24.Визнчення стандартного краплеміру. Фактори, що впливають на точність дозування. Калібрування нестандартного крап - ру. Стандартний краплемір.
- •26. Стандартні фармакопейні розчини (рідини), їх розбавлення.
- •28. 29. Приготування розчинів перекису водню, формальдегіду, алюмінію ацетату. Особливості розведення формаліну. Рідина Бурова, пергідролю, рідини калію ацетату.
- •1. Rp: Liquoris Kalii acetatis 10% 200ml
- •2. Rp: Liquoris Kalii acetatis ex 20,0 200ml
- •3. Rp: Solutionis Liquoris Kalii acetatis 10% 200 ml
- •30. 31. Неводні розчини. Етиловий спирт.
- •32. Технологія олійних та гліцеринових розчинів.
- •34. Приготування розчинів речовин, що легко окислюються (срібла нітрату, калію перманганату, йоду).
- •37. Вмс обмежено набухаюче (желатин, крохмаль, метилцелюлоза).
- •38. Колоїдні розчини.
- •39. Іхтіол, правила введення л/рч у bмc.
- •40. Протаргол, коларгол.
- •41. Визначення суспензій як лф та як дисперсної системи.
- •42. Дисперсійний метод одержання суспензій з гідрофільних речовин. Правило Дерягіна, ефект Ребіндера.
- •43. Способи приготування суспензій. Суть прийому скаламучування.
- •44. Приготування суспензій з лік реч з різко та нерко вираженими гідрофобними властивостями. Стабілізатори, їх кількісний підбір. Технологія суспензій сірки.
- •45. Конденсаційний метод приготування суспензій. Мікстури, особливості технології.
- •48. Механізм стабілізації емульсій та принципи підбору емульгаторів.
- •50. Характеристика настоїв та відварів як дисперс. Систем.Вимоги дф. Технологія відварів із сировини,що містить дубил.Реч., антраглікозиди,сапоніни.
- •51. Теоретичні основи процесу екстракції лрс. Вплив ступеню подрібнення, стандартності реч. Та її гістологіч. Будови на якість водних витяжок.
- •52. Значення співвідношення кількості лрс та екстрагенту,коефіцієнту водопоглинання,температури, тривалості настоювання та охолодження при приготуванні настоїв і відварів.
- •53. Значення рН середовища. Вплив матеріалу інфундирки на якість. Технологія настоїв та відварів із сировини,що містить алкалоїди,серцеві глікозиди, е.О.
- •54. Слизи. Технологія приготування кореня з сировини та екстракту алтейного-концентрату.
- •55. Характеристика екстрактів-концентратів е-к.
- •56. Шляхи вдосконалення технології водних витяжок. Оцінка якості,зберігання, відпуск. Значення е та мікрофлори.
- •57. Лініменти як лф. Класифікація.Оцінка якості. Оформл.До відпуску.
- •63. Характеристика гідрофільних основ.
- •66. Суспензійні мазі; їх класифікація та технологія залежно від процентного вмісту лік реч. Офіцинальні прописи суспензійних мазей.
- •67. Емульсійні мазі, їх характеристика та технологія. Приготування мазей з протарголом, коларголом, таніном, сухими і густими екстрактами.
- •68. Мазі комбінованого типу, їх технологія.
- •69. Характеристика супозиторіїв, гідрофільних основ.
- •70. Вимоги дф хі до супозиторіїв, значення їх геометричної форми.
- •71. Характеристика гідрофобних супозиторних основ.
- •72. Стадії технологічного процесу супозиторіїв методом викачування.
- •74. Антиоксиданти; суть механізму їх дії при стабілізації ро-ів легкоокислюваних р-н(наведіть приклади)
- •76. Особливасті технологіїї розчивів глюкози для інєкцій. Як здійснюється контроль стерильності розчинів для інєкцій згідно з вимогами дфхі
- •80. Поняття про інфуз розчини, класифікація, вимог ізотонії, ізоіонія, ізогідрії до них.
26. Стандартні фармакопейні розчини (рідини), їх розбавлення.
Стандартні фармакопейні розчини (рідини) – це водні розчини (заводського виробництва) деяких лікарських речовин у строго визначеній концентрації, вказаній у відповідних статтях ДФ. До них належать розчини твердих, рідких та газоподібних речовин (розчин калію ацетату, рідин Бурова, НСL, р-н аміаку, перекис водню, формалін та ін.). При приготуванні рідких лікарських форм з перелічених стандартних розчинів керуються відповідними вказівками ДФ, а також Положеннями ’’Інструкції по приготуванню в аптеках лікарських форм з рідким дисперсійним середовищем’’ (наказ МОЗ України № 197 від 07.09.93).Ці рідини легко змішуються з водою, їх розчини готують безпосередньо у флаконі для відпуску, в який спочатку вимірюють воду, а потім розраховану кількість рідини. При необхідності розчин проціджують.
Стандартні фармакопейні розчини можуть виписуватися під двома назвами: умовною і хімічною, від чого залежить розрахунок їх кількості. Якщо в рецептурному прописі рідина виписана за умовною назвою, то при розрахунку стандартні розчини приймають за одиницю (100 %).
Якщо вказана хімічна назва, то при розрахунках виходять з фактичного вмісту речовин у стандартних розчинах, використовуючи наступну формулу: Х=V*Б/А, де Х – об’єм стандартної рідини, мл; V – об’єм розчину, який необхідно приготувати, мл; Б – прописана концентрація розчину, %; А – фактична концентрація стандартної рідини, що підлягає розведенню,%.
Кількість води в обох випадках розраховують за різницею між загальним об’ємом розчину, що приготують, і розрахованою кількістю стандартної рідини.
Розчин кис-ти оцтової. Вихідна оцтова кис-та може бути розведена (30%), або концентрована (98%). В медичній практиці застосовують 5-8% роз-н оцтової кис-ти для зовнішнього застосування (обтирання). При приготуванні цих роз-нів завжди виходять з її фактичного вмісту в вихідному розчині.
Rp: Solutionis Acidi acetici 5 % 100 ml. Da. Signa. Для обтирання.
Для приготування цього розчину краще використовувати кис-ту оцтову розведену, яка є на робочому місці фармацевта.
Розрахунок: кис-ти оцтової розведеної Х=5%*100мл/30%=17мл
Води очищеної 100-17=83мл
У флакон для відпуску відмірюють 83мл води і додають 17мл кис-ти оцтової розведеної.
Розчин аміаку являє собою 10% розчин аміаку у воді, який застосовують як засіб швидкої допомоги для збудження дихання й виведення хворих із непритомного стану. Іноді застосовують всередину як блювотний засіб (по 5-10 крапель на 100мл води); при укусах комах – зовнішньо у вигляді примочок; у хірургічній практиці – для миття рук (25мл на 5л теплої кип’яченої води). Якщо виписаний розчин аміаку без вказівки концентрації, то завжди мається на увазі фармакопейний препарат, що містить 10% аміаку (Solutio Ammonii caustici) – нашатирний спирт.
При приготуванні розчинів аміаку необхідної за рецептом концентрації у розрахунках завжди виходять з фактичного вмісту аміаку в розчині.
Rp: Solutionis Ammonii caustici 0,5 % 500 ml. Da. Signa. Для миття рук.
Розрахунок: 10% р-ну аміаку Х=0,5*500/10%=25мл
Води очищеної 500-25=475 мл.
Для приготування розчину за даним прописом у флакон для відпуску відміряють 475 мл очищеної води і 25 мл 10% р-ну аміаку.
Концентрація аміаку в розчині змінюється, тому необхідно періодично її контролювати, а при необхідності – зміцнювати розчин додаванням більш міцного 25% р-ну аміаку. При змішуванні рідин користуються такими формулами: Х=М*(а-с)/в-с; У= М-Х.
де Х – кількість міцного розчину, яку необхідно взяти в роботу для зміцнення слабкого розчину, мл; М – кількість розчину, яку необхідно приготувати, мл; а – бажана міцність цього розчину, %; в – концентрація наявного міцного розчину, %; с – концентрація наявного слабкого розчину, %; У – кількість наявного слабкого розчину, мл.
Наприклад, необхідно приготувати 10 мл 10% р-ну аміаку з наявного 5% р-ну шляхом змішування його з 25% р-ном аміаку.
Х=10*(10-5)/25-5=2,5 л
Таким чином, щоб одержати 10 л 10% розчину аміаку, необхідно взяти 7,5 л 5% розчину і 2,5 л 25% розчину аміаку.
27. Розчин кислоти хлористоводневої призначений, в основному, для внутрішнього застосування в формі крапель та мікстур при недостатній кислотності шлункового соку. Враховуючи, що її призначають як дорослим, так і дітям, способи приготування та концентрація кис-ти хлористоводневої при цьому можуть бути різними. Тому розрахунки, зв’язані з приготуванням цих розчинів, вимагають особливої уваги.
Згідно з указівками ДФ у всіх випадках, коли прописана кислота хлористоводнева без позначення концентрації, відпускають розведену хлористоводневу кис-ту (Acidum hydrochloricum dilutum 8.3%), яку приймають за одиницю (100%). Відпускають стільки, скільки прописано в рецепті.
Rp: Acidі hydrochloricі 4ml; Aquae purificatae 200ml; Misce. Da. Signa. По столовій ложці 3 рази на день перед їжею.
У флакон для відпуску відмірюють 200 мл води очищеної, потім 4 мл кис-ти хлористоводневої розведеної 8,3 %, і збовтують до повного змішування рідин. Оформлення розчинів кис-ти хлористоводневої до відпуску не відрізняються якими-небудь особливостями.
Якщо прописаний розчин хлористоводневої кис-ти (з позначенням концентрації) для внутрішнього вживання, то для приготування його використовують кис-ту хлористоводневу розведену (8,3%), приймаючи її при розрахунках за одиницю (100%).
Rp: Solutionis Acidі hydrochloricі 2% 100 ml; Da. Signa. По 1 чайній ложці 3 рази на день перед їжею.
Розрахунок: кис-ти хлористоводневої розведеної 2 мл;
води очищеної 100-2=98 мл.
Проте, враховуючи легкість хлористого водню, для підвищення точності приготовлюваних розчинів рекомендується в роботі користуватися заздалегідь приготовленим концентратом цієї кислоти (внутрішньо аптечною заготовкою) Solutionis Acidі hydrochloricі diluti (1:10), в якому міститься хлористого водню 0,83%.
Розчин кис-ти хлористоводневої розведеної (1:10) готується шляхом розбавлення кислоти хлористоводневої (8,3%) відповідною кількістю води (наприклад, для приготування 1л розчину необхідно взяти 900 мл води очищеної і додати 100 мл кис-ти хлористоводневої (8,3%), яка приймається за одиницю (100%).
Цього розчину беруть в 10 разів більше проти прописаної кількості кислоти в рецепті.
Розрахунок: розчину кис-ти хлористоводневої розведеної (1:10) 2*10=20мл; води очищеної 100-20=80мл.
Для приготування мікстури за вищевказаним рецептом у флакон для відпуску відмірюють 80 мл води очищеної і 20 мл розчину кис-ти хлористоводневої розведеної (1:10).
Кислота хлористоводнева (24,8-25,2%) використовується в аптеці як реактив, а також її застосовують для зовнішніх цілей при приготуванні рідини Дем’яновича (авторський пропис), в розрахунках приймаючи за одиницю.
Рідина Дем’яновича складається з двох розчинів, призначених для лікування хворих коростою.
Rp: Solutionis Natrii thiosulfatis 60 % 100 ml Зовнішнє (розчин №1)
Rp: Solutionis Acidі hydrochloricі 6% 100 ml Зовнішнє (розчин №2)
Спільне застосування двох розчинів основане на здатності натрію тіосульфату розкладатися в кислому середовищі, виділяючи сірку і кисень.
