Завдання для самостійної роботи

1. Охаратеризуйте пам’ятники інституту неспроможності в Україні у дорадянський період.

2. Визначте соціально-економічні і політико-правові передумови для впровадження інституту неспроможності у законодавство України (радянський період).

3. Назвіть основні етапи впровадження інституту неспроможності в національну правову систему України.

Тема 2. Правове положення кредиторів, арбітражного керуючого та інших учасників відносин банкрутства План лекційного заняття

1. Поняття і види кредиторів.

2. Правове положення арбітражного керуючого.

3. Правове положення інших учасників відносин банкрутства.

1. Поняття і види кредиторів.

Кредитор є однією з ключових процесуальних фігур процедури банкрутства. Закон дає визначення поняття кредитора як юридичну або фізичну особу, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника;

Закон про банкрутство не встановив яких-небудь обмежень по суб’єктах, які можуть мати статус кредиторів, ними можуть бути будь-які українські, іноземні фізичні чи юридичні особи.

В процедурі банкрутства, як правило, бере участь не один кредитор. За Законом кредиторами називаються практично всі особи, що мають грошові вимоги до боржника. Однак діючими фігурами процедури банкрутства є далеко не всі кредиторами.

Статтею 1 Закону про банкрутство визначено такі категорії кредиторів:

- конкурсні кредитори – конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

• поточні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;

• забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

У той же час аналіз положень Закону дозволяє зробити висновок про наявність 6 видів кредиторів:

• ініціюючі;

• вимушені;

• заставні;

• кредитори поточної заборгованості;

• привілейовані;

• реєстрові (конкурсні);

Ініціюючі це кредитори, за заявою яких порушується справа про банкрутство. Право на звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство мають особи, в яких є безспірні вимоги до боржника на суму не менше 300 м.р.з.п., не задоволені протягом 3 місяців. Після порушення справи про банкрутство інші кредитори, які володіють правом ініціювання процедури банкрутства вже не можуть реалізувати його. Справа про банкрутство порушується тільки один раз. Якщо ініціюючі кредитори не володіють достатньою сумою вимог, вони можуть об’єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою. Ініціюючими кредиторами не можуть бути особи, перед якими боржник несе відповідальність за заподіяння шкоди життю і здоров’ю; по виплаті авторської винагороди; засновники (учасники) боржника – юридичної особи за зобов’язаннями, які випливають з такої участі, а також особи, вимоги яких забезпечені заставою.

Вимушені – це кредитори, які звертаються в суд після оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оголошення про порушення справи про банкрутство або про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Забезпечені – кредитори, вимоги яких повністю забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя). Забезпечені кредитори не мають права ініціювати справи про банкрутство.

Починаючи з 19.01.2013р. забезпечені кредитори є не сторонами, а лише учасниками у справі про банкрутство. Це істотно змінює правове регулювання статусу кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, в процедурі банкрутства.

По-перше, забезпечені кредитори втрачають можливість бути членами комітету кредиторів з правом вирішального голосу (за вимогами, що не забезпечені заставою, вони виступають як конкурсні кредитори). Частиною 1 ст.26 закону їм надано можливість брати участь у комітеті кредиторів з правом дорадчого голосу.

По-друге, їхні вимоги вносяться до реєстру вимог кредиторів, однак здійснюється це в особливому порядку. Обліковуються такі вимоги окремо від вимог інших кредиторів. Особлива процедура обліку вимог, забезпечених заставою, передбачена ч.8 ст.23 закону.

Строк пред’явлення вимог до боржника не поширюється на вимоги забезпечених кредиторів, і такі вимоги не можуть бути визнані погашеними у зв’язку з пропуском строку їх заявлення. У будь-якому разі в розпорядника майна є обов’язок включити до реєстру вимоги забезпечених кредиторів.

По-третє, згідно з ч.12 ст.41 та ч.8 ст.26 закону тільки комітет кредиторів має повноваження заявляти в суді клопотання про припинення повноважень ліквідатора та призначення нового. При цьому згідно ч.11 ст.41 закону забезпечений кредитор як учасник провадження у справі може тільки оскаржувати дії (бездіяльність) ліквідатора, якщо цим порушуються права такого кредитора. Таким чином, з набранням чинності законом у новій редакції вплив забезпечених кредиторів на ліквідаційну процедуру істотно зменшився.

Кредитори поточної заборгованості – кредитори, вимоги яких виникли із зобов’язань в процедурі розпорядження майнам та або санації.

Привілейовані кредитори – кредитори, вимоги яких не потребують визнання судом і погашаються протягом усієї процедури банкрутства. На них не поширюється дія мораторію, присікальна давність тощо. До таких кредиторів належать кредитори по виплаті заробітної плати, відшкодуванню шкоди, заподіяної життю і здоров’ю, аліментів, авторської винагороди.

Реєстрові (конкурсні) – це кредитори, вимоги яких включені в реєстр і затверджені господарським судом. Тільки такі кредитори мають право участі у процедурі банкрутства безпосередньо і через збори (комітет) кредиторів (опосередковано).