4. Поняття і правова природа мирової угоди у справі про банкрутство. Зміст мирової угоди.

Окремою стадією провадження у справі про банкрутство є миро­ва угода. Процедура мирової уго­ди врегульована нормами розділу V Закону про банкрутство. Згідно з ч. 1 ст. 77 цього Закону під мировою угодою в справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредитора­ми стосовно відстрочку та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, якао оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провад­ження у справі про банкрутствои (у процедурі розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів і затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів). Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів — членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укла­дення мирової угоди.

Рішення про укладення мирової угоди від імені боржника приймається керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноважен­ня органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпе­чених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених ст. 45 Закону.

Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набуває чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимо­ги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

Як будь-яка процедура у справі про банкрутство, мирова угода починається з прийняття певного процесуального судового документа — «документа-пропозиції» про укладення однойменного процесуального документа — мирової угоди, який дійсно є госпо­дарсько-правовим договором, що несе господарсько-процесуаль­не навантаження.

На практиці, відповідно до ч. 3 ст. 77 Закону про банкрутство рішення про затвердження мирової угоди від імені кредиторів приймається більшістю голосів комітету кредиторів. Для цього на початку ініціатор проекту мирової угоди повинен погодити свої інтереси з інтересами інших кредиторів і досягти консенсусу з ни­ми, щоб мати в комітеті кредиторів більшість голосів, необхідну для ухвалення рішення про укладення мирової угоди. Крім того, варто врахувати, що кредитори, вимоги яких забезпечені заста­вою, повинні дати свою письмову згоду на укладення угоди, неза­лежно від суми вимог і від того, чи входять вони до складу коміте­ту кредиторів, тому проект обов'язково узгоджується й з ними.

Дещо по-іншому Закон про банкрутство ставиться до вимог ор­ганів стягнення. Згідно ч.2 ст. 78 цього Закону орган стягнення зобов’язаний погодитися із задоволенням частини вимог з податків, зборів (обов’язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов’язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного органу доходів і зборів за місцезнаходженням боржника..

Тому, якщо кредитори, незалежно від податківців, наберуть пот­рібні 50% + 1 голос при затвердженні мирової угоди, що передбача­ють розстрочку, відстрочку або навіть списання податкових боргів, у господарського суду не буде юридичних підстав у відмові від його затвердження через які-небудь заперечення податкового органу.

Попередньо обговоривши нюанси взаємин між кредиторами й боржником, кредитори повинні прийняти офіційне рішення про укладення мирової угоди й оформити його протоколом засідання комітету кредиторів.

Після того, як мирову угоду буде підписано всіма діючими сто­ронами, заява про його затвердження повинна бути передана стороною у п'ятиденний строк до господарського суду. До заяви повинні бути додані:

— текст мирової угоди;

• протокол засідання комітету кредиторів, на якому було ух­валене рішення про укладення мирової угоди;

• список кредиторів з визначенням поштової адреси (коду), що ідентифікує платника податків і суми заборгованості;

• зобов'язання боржника з відшкодування витрат, відшкоду­вання яких передбачено згідно зі ст. 45 Закону про банкрутство;

• письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голо­суванні про укладення мирової угоди або голосували проти цього;

• попереднє погодження мирової угоди органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків

Якщо мирова угода відповідає всім вимогам, то господарський суд її затверджує й припиняє процес у справі про банкрутство.

Мирова угода набуває чинності від дня його затвердження гос­подарським судом. Із цього моменту боржник приступає до пога­шення вимог кредиторів відповідно до умов мирової угоди.

Господарський суд також може відмовити в затвердженні ми­рової угоди, що можливо, якщо порушено порядок укладення мирової угоди, установлений Законом про банкрутство чи якщо умови мирової угоди суперечать законодавству. Про відмову у затвердженні мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Винесення господарським судом визначення про відмову в зат­вердженні мирової угоди не перешкоджає висновку нової миро­вої угоди з іншими умовами.

Для мирової угоди як процесуальної угоди характерно таке:

— укладається в процедурі банкрутства;

— набуває чинності з моменту затвердження його господарсь­ким судом;

— сторони угоди не можуть надалі вносити зміни;

- сторони угоди не можуть самостійно його розірвати, оскіль­ки для цього необхідне рішення господарського суду;

• її розірвання або визнання його недійсним тягне понов­лення процесу в справі про банкрутство й відновлення колишніх вимог у незадоволеній частині.

Мирова угода відповідно до ч. 4 ст. 79 Закону про банкрутство, повинна містити положення про розміри, порядок і строки виконання зобов’язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.

Крім того, мирова угода може містити умови щодо: виконання зобов’язань боржника третіми особами; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

Процедура мирової угоди — це специфічна процедура у справі про банкрутство. Вона відрізняється від інших тим, що може бу­ти розпочата на будь-якій іншій стадії справи про банкрутство. Закінчення процедури мирової угоди завжди, на відміну від інших процедур, веде до припинення провадження у справі про банкрутство (ч. 6 ст. 81 Закону). Крім того, процедура мирової угоди, також на відміну від решти процедур у справі про банкрутство, законодавчо не обмежується ніякими процесуальними строками. З іншого боку ця процедура найшвидша та найкоротша. І нарешті, процедура мирової угоди, на відміну від інших процедур у справі про банкрутство, передбачає механізм зворот­ного руху при її реалізації.

Законодавцем закріплено, що за заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною в межах провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених цивільним законодавством.

Визнання мирової угоди недійсною є підставою для поновлення провадження у справі про банкрутство, про що господарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. Вимоги конкурсних кредиторів, з яких зроблено розрахунки згідно з умовами мирової угоди, вважаються погашеними. Повідомлення про поновлення провадження у справі про банкрутство боржника офіційно оприлюднюються.

У поновленій процедурі банкрутства не беруть участі кредитори, згідно з вимогами якими завершені розрахунки відповідно до умов мирової угоди. Всі інші кредитори, щодо вимог яких мировою угодою передбачалися відстрочки (розстрочки) або застосовувалося прощення боргів, вступають до процедури з вимогами до боржника, відновлених у розмірі незадоволеної частини їх первісних вимог.

Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів. Розірвання мирової угоди госпо­дарським судом щодо окремого кредитора не тягне її розірвання щодо інших кредиторів. У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання вимоги кредиторів, щодо яких були надані відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) боргів, віднов­люються в повному розмірі у незадоволеній частині. У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, виз­начається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.