Ситуаційне завдання

ТзОВ «М» 16.10.2013р. звернулося до господарського суду із заявою про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство. До заяви було дадано: план санації; протокол засідання загальних зборів кредиторів, на якому було прийнято рішення про схвалення плану санації; список кредиторів із зазначенням їх найменування, поштової адреси, ідентифікаційного коду (номера) та суми заборгованості; письмові заперечення кредиторів, які проголосували проти схвалення плану санації, документ про сплату судового збору.

12.11.2013р. в судовому засіданні господарський суд виніс Ухвалу про відмову в затвердженні плану санації боржника, мотивуючи її відсутністю письмового погодження плану санації усіма забезпеченими кредиторами

Дайте відповіді на питання

1) Протягом якого часу господарський суд повинен розглянути заяву боржника про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі?

2) Які документи в обов’язковому порядку додаються до заяви про затвердження плану санації до порушення провадження у справі про банкрутство?

3) Чи є законною ухвала суду?

Завдання для самостійної роботи

1. Складіть порівняльну таблицю співвідношення заходів які вживаються для запобігання банкрутству боржника під час санації до порушення провадження у справі про банкрутство і під час санації як судової процедури банкрутства.

2. Проаналізуйте особливості порядку проведення санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство.

Змістовий модуль 2.

Судовий розгляд справ про банкруство.

Тема 4. Провадження у справах про банкрутство

План лекційного заняття

1. Підстави для порушення справи про банкрутство.

2. Порушення провадження у справі про банкрутство та його наслідки. Мораторій на задоволення вимог кредиторів.

3. Реєстр вимог кредиторів: порядок формування і значення.

4. Підстави для припинення провадження у справі про банкрутство.

1. Підстави для порушення справи про банкрутство.

Процедура банкрутства виникає у випадку, коли вичерпані всі можливості отримання заборгованості шляхом позовного провадження чи іншого досудового вирішення.

Відповідно до ст. 4¹ ГПК і ст.10 Закону про банкрутство, справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника. Сучасне законодавство України передбачає дві підстави для порушення справи про банкрутство боржника: за заявою кредитора і за заявою боржника. Таким чином, право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Залежно від того, хто саме звертається до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, а також особливостей юридичного статусу боржника Законом про банкрутство встановлюються певні особливості регулювання питань наявності чи відсутності матеріальних підстав порушення провадження у справі.

За заявою кредитора справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених ч.3 ст. 10 Закону про банкрутство. До уваги беруться вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями, зокрема щодо виплати заробітної плати, а також зобов’язаннями щодо сплати податків і зборів. При цьому такі вимоги мають бути:

а) грошовими, тобто стосуватися стягнення з боржника грошових коштів, а не витребування майна;

б) безспірними;

в) не задоволеними боржником протягом 3 місяців після настання встановленого для їх погашення строку;

г) сукупно складати не менше 300 м.р.з.п.

Оскільки Закон не ставить право кредитора на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у залежність від причин неплатоспроможності боржника, кредитор може реалізувати належне йому право й у тому разі, коли його безспірні вимоги не задовольняються боржником, який має за даними балансової звітності майнові активи, достатні, щоб задовольнити вимоги всіх кредиторів.

Заява про порушення справи про банкрутство повинна містити (крім загальних реквізитів): виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті, перелік документів, що додаються до заяви (докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави), копія виконавчого документа; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів; до заяви кредитора - органу доходів і зборів чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку, документ, що підтверджує сплату судового збору)

Заява кредитора може ґрунтуватися на об’єднаній заборгованості боржника щодо різних зобов’язань перед цим кредитором.

Якщо розмір грошових вимог одного кредитора до боржника становить суму меншу ніж 300 м.р.з.п., то він має право об’єднати з іншими кредиторами свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією спільною заявою. Така заява підписується всіма кредиторами, які об’єднали свої вимоги до боржника.

До заяви боржника додаються документи, передбачені ч. 3 ст. 11 Закону про банкрутство. Боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат

Як вже було зазначено кредитор та боржник мають право звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

В той же час Закон про банкрутство передбачає випадки коли звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є обов’язком боржника. Відповідно до ч.5 ст.11 Закону про банкрутство, такими випадками є:

а) задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності);

б) під час ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

в) в інших випадках, передбачених цим Законом.