4. Порядок проведення санації до порушення провадження у справі про банкрутство

Ініціювати введення санації суб’єкта господарювання до порушення провадження у справі може боржник або кредитор. Це можливо у випадку виявлення ознак неплатоспроможності суб’єкта господарювання, за наявності згоди власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) та кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника (згідно з даними його бухгалтерського обліку). Окрім зазначених, ще однією обов'язковою умовою введення даної процедури є формування санаційного плану.

Так, саме робота над планом санації є важливим та клопітким процесом, який умовно можна поділити на декілька етапів:

1 етап – формування плану санації; Процес розробки плану починається з моменту отримання рішення про впровадження санації та повинен займати не більше одного місяця. Основними відомостями, що обов'язково відображаються в плані відновлення фінансового становища підприємства є: реквізити підприємства (повна назва, юридична адреса, організаційно-правова форма, орган управління); відомості про фінансово-господарське становище; заходи щодо відновлення платоспроможності (реструктуризація підприємства, перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв, відчуження основних засобів, передача майна в оренду, відстрочення та (або) розстрочення платежів, скорочення чисельності працюючих тощо) і терміни їх здійснення; розрахунок необхідних коштів для реалізації заходів; визначення джерел їх фінансування (зобов’язання інвесторів, кредиторів щодо погашення боргу або надання фінансової допомоги, кошти державного бюджету, кошти, отримані від оренди майна, відчуження основних засобів, погашення дебіторської заборгованості, кредити банків тощо); умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні санації суб’єкта господарювання до порушення провадження у справі; очікувані наслідки виконання санаційного плану. 

 2 етап – схвалення плану санації комітетом кредиторів боржника На виконання зазначеного, боржник зобов'язаний повідомити усіх кредиторів (згідно наявних бухгалтерсько-облікових даних) про дату, час та місце розгляду складеного плану санації. Поряд з цим, необхідно розмістити відповідне оголошення на офіційному веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України, після чого подати до господарського суду відповідну заяву про його затвердження.

3 етап – затвердження плану санації боржника Господарським судом Боржник або представник комітету кредиторів, уповноважений загальними зборами, поряд із заявою про затвердження плану санації до порушення провадження у справі додає:

1.План санації;

2.Протокол засідання загальних зборів кредиторів, на якому було прийнято відповідне рішення;

3.Список кредиторів із зазначенням їх найменування, поштової адреси, ідентифікаційного коду (номеру) та суми заборгованості;

4.Письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні чи проголосували проти схвалення плану санації, за наявності.

Приступаючи до даного етапу, заявник неодмінно повинен врахувати судові витрати, що сплачуються за подання заяви про затвердження плану санації до порушення провадження у справі, в порядку і розмірах визначених законодавством про судовий збір. І тільки після цього, господарський суд приймає заяву до розгляду та призначає дату судового засідання, про що виноситься ухвала.

За результатами розгляду поданого плану, заслухавши доводи та заперечення кредиторів, суд приймає рішення про затвердження (відмову в затвердження) плану санації боржника до порушення провадження у справі. 

Причинами відмови в затвердженні господарським судом санаційного плану можуть бути:

- порушення в процесі підготовки плану вимог законодавства, що вплинули на результат голосування загальних зборів кредиторів;

- доведення та обгрунтування кредитором, який не брав участі в голосуванні або ж проголосував проти схвалення плану, можливості задоволення його вимог у процесі ліквідації боржника у більшому розмірі, аніж передбачених умовами санації;

- відсутність погодження плану санації з усіма забезпеченими кредитороми;

- надання боржником недостовірних відомостей щодо кредиторської заборгованості.

В решті випадків, за відсутності всіх унеможливлюючих прийняття рішення обставин суд виносить ухвалу про затвердження плану санації до порушення провадження у справі та вводить мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Успішне завершення так званих підготовчих етапів введення санаційної процедури є початком реалізації заходів досудового врегулювання питання банкрутства, визначених планом санації, що здійснюється в межах чітко встановлених законодавством термінів, а саме – на протязі дванадцяти місяців.  

Якщо заходи, передбачені планом санації не забезпечать досягнення основної цілі, задля якої вони впроваджувались, виноситься відповідне рішення, яким поданий план відхиляється.

Тому не слід забувати, що при реалізації санаційного плану та передбачених ним заходів відновлення підприємства, постійно потрібно підтримувати координаційний баланс та контролювати зміни якісних показників запланованих заходів, що можливо за рахунок діяльності, в процесі якої використовуються нові, своєчасно виявлені резерви, а також приймаються кваліфіковані та в першу чергу об’єктивні рішення, які сприятимуть усуненню всіх неочікуваних та непрогнозованих перешкод на шляху фінансового оздоровлення підприємства.

Як показує практика, досить часто трапляються випадки, коли запровадження санаційних заходів не приносить очікуваного результату. Тоді реалізація ризикованих проектів спричиняє настання небажаних (негативних) наслідків. Якщо мова йде про невеликі підприємства-боржники, то причинами може бути незлагодженість у внутрішньому середовищі, а якщо це великі підприємства, то справа йде куди далі – на макрорівень (зміна законодавства, напрямків державної політики та ін.).

Отож, підсумовуючи викладене слід зауважити, що проведення санації боржника до порушення провадження у справі, враховуючи всі її переваги, справді є потужною та дієвою допомогою в процесі фінансового оздоровлення суб’єкта господарської діяльності на шляху до відновлення його платоспроможності, виробничої потужності та організаційної узгодженості як на базовому, так і перспективному рівні, оскільки саме застосування позасудових процедур банкрутства має численні переваги економічного, організаційного та психологічного характеру (уникнення розголосу про незадовільний фінансовий стан боржника, що є привабливим як для самого боржника, так і для його кредиторів; зменшення суми витрат на підготовку проведення санації до порушення провадження у справі в порівнянні на величину витрат пов’язаних з провадженням у справі про банкрутство (відшкодування витрат на оплату публікації оголошення про порушення справи про банкрутство, оплата праці арбітражного керуючого); відсутність жорсткого контролю зі сторони господарського суду, комі¬тету кредиторів, що забезпечує гнучкість та оперативність у прийнятті рішень тощо.