Практичне заняття № 3 Визначення категорії важкості робіт

Мета: навчитися визначати категорію важкості робіт за функціональними станами для прогнозування зміни продуктивності праці робітників.

План заняття:

1. Загальні поняття про важкість праці.

2. Визначення категорії важкості праці за функціональними станами.

2.1. Функціональний стан організму працівника як інтегральний критерій важкості праці

2.2. Характеристика категорій важкості праці.

2.3. Методика інтегральної бальної оцінки важкості праці.

2.4. Визначення приросту продуктивності праці за рахунок підвищення працездатності.

2.5. Прогнозування рівня виробничого травматизму.

2.6. Послідовність визначення категорій важкості праці за функціональними станами.

Додаток А. Критерії для оцінки виробничих факторів (елементів умов праці).

Додаток Б. Приклад розрахунку категорії важкості праці.

1. Загальні поняття про важкість праці

Успішність заходів із поліпшення умов праці у великій степені залежить від правильного аналізу стану умов праці і оцінки цього стану як за окремими елементами, так і у цілому за яким-небудь показником. Таким показником, який би з достатньої для практики точністю враховував «різноякісний» вплив усіх елементів умов праці, у даний час прийнятий показник важкість праці.

Важкість праці – характеристика (чинник) трудового процесу, що відображає навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну тощо), які забезпечують його діяльність.

Правомірність застосування такого показника обумовлена тим, що організм людини однаково реагує на вплив найрізноманітніших сполучень елементів умов праці. Однакові за важкістю зміни в організмі працюючих можуть бути викликані різними причинами. У одних випадках причиною можуть бути які-небудь шкідливі фактори зовнішнього середовища, в інші – надмірне фізичне або розумове навантаження, у третіх – дефіцит рухів при підвищеному нервово-емоційному навантаженні і т.п.; можливо і різне сполучення цих причин.

Під впливом цих факторів виникають зміни у співвідношенні процесів збудження та гальмування у корі головного мозку. При цьому функціональна активність ЦНС знижується, а порушення рівноваги основних нервових процесів все більше спрямовано у бік гальмування. В організмі розвивається втома.

Втома – сукупність тимчасових змін у фізіологічному, психічному стані людини, які з'являються внаслідок напруженої чи тривалої діяльності і призводять до погіршення її кількісних та якісних показників.

Таким чином, важкість праці характеризує сукупний вплив всіх елементів, що складають умови праці, на працездатність людини, його здоров'я, життєдіяльність і відновлення робочої сили (у такому представленні поняття важкість праці однаково застосовано як до розумової, так і до фізичної праці).

Про ступінь важкості праці можна судити за реакціями і змінами в організмі людини під впливом виробничого середовища. При сприятливих умовах праці функціональні можливості організму поліпшуються, що сприяє підвищенню працездатності і вплив втоми на працездатність буде незначним. Напроти, при несприятливих умовах праці підвищена виробнича втома призводить до зниження працездатності, а також підвищує можливість виробничого травматизму.

На основі цього можна стверджувати, що у кінцевому рахунку, реакції і зміни в організмі людини, слугують показником якості самих умов праці.