- •Лекція №6
- •3Агальна характеристика розчинів
- •6.1 Розчинність речовин
- •6.2 Дифузія
- •6.3 Властивості розчинників
- •6.4 Способи вираження концентрації розчинів.
- •Лекція №7 Фізико-хімічні властивості розчинів
- •6.2 Розчини газів у рідинах
- •7.1 Закон Рауля
- •7.3 Ебуліоскопічний та кріоскопічний методи аналізу
- •7.3 Осмос
- •Лекція № 8 Методи розділення рідких систем
- •8.1. Взаємна розчинність рідин
- •8.2 Екстракція
- •8.3 Фракційна перегонка
- •Лекція № 9 Теорія електролітичної дисоціації
- •9.1 Теорія електролітичної дисоціації
- •9.2 Фізико-хімічні властивості розчинів електролітів
- •9.3 Кислоти, луги і солі з точки зору теорії електролітичної дисоціації
- •9.4 Дисоціація води. Водневий показник
- •9.5 Дисоціація комплексних сполук
- •Лекція №10 Рівновага в розчинах електролітів
- •10.1 Хімічна рівновага в розчинах електролітів
- •10.2 Добуток розчинності
- •10.3 Гідроліз солей
- •З усіх солей такі солі гідролізуються найбільш повною мірою.
7.3 Осмос
Якщо розчинник і розчин або два розчини різної концентрації розділити напівпроникною мембраною, крізь яку проходять молекули розчинника і затримуються часточки розчиненої речовини, то спостерігається дифузія розчинника в розчин через мембрану. Такий однобічний перехід розчинника у більш концентрований розчин називається осмосом. При цьому в розчині виникає осмотичний тиск, який визначають за законом Вант-Гоффа:
,
(7.6)
де С – молярна концентрація розчину.
У розчинах спостерігається зморщування клітин – плазмоліз, зумовлене втратою води, яка виходить з клітин у більш концентрований зовнішній розчин. Якщо ж помістити клітину у чисту воду, то остання всмоктується у клітину. Об’єм клітини збільшується і вона перебуває у стані напруження – тургору. Розчини цукру або солі застосовують для зберігання харчових продуктів: бактерії, що викликають їх псування, зазнають у розчинах плазмолізу і гинуть.
Лекція № 8 Методи розділення рідких систем
План лекції
1. Взаємна розчинність рідин. Обмежена взаємна розчинністю рідин.
2. Екстракція. Закон Нернста-Шилова.
3. Фракційна перегонка рідких сумішей летких речовин. Закони Коновалова.
Рекомендована література: [1] С.310-318, 324-328, [2] С.54-55, [3] С.80-81.
8.1. Взаємна розчинність рідин
П
ід
час змішування двох рідин з обмеженою
взаємною розчинністю система розшаровується
на два насичених розчини. За сталої
температури вони мають строго визначений
склад, який не змінюється після додання
у систему нових порцій рідин, змінюється
лише відносні кількості розчинів. На
рис. 6.1 наведено діаграму, що характеризує
взаємну розчинність води і бутанолу.
Криву аКb
називають кривою
розшаровування.
Вона розділяє області існування
гомогенної та гетерогенних систем.
Точка К
відповідає верхній критичній температурі
розчинення. Будь-які точки, що лежать
поза кривою аКb,
відповідають рідкому розчину. Якщо ж
фігуративна точка лежить усередині
області розшаровування,
то система
розшаровується на два розчини, склад
яких визначається точками перетину
нод-ізотерм з кривою розшаровування.
Рисунок 8.1 – Діаграма стану системи вода-бутанол.
8.2 Екстракція
Якщо до системи, що складається з двох взаємно нерозчинних рідин, додати речовину, яка розчиняється в обох рідинах, то утворюється система двох розчинів цієї речовини з концентраціями С1 і С2. Для такої системи визначено, що відношення концентрацій розчиненої речовини у двох рідких фазах за сталої температури є величиною сталою незалежно від загальної кількості цієї речовини. Цю залежність називають законом Нернста-Шилова:
,
(8.1)
де К – коефіцієнт розподілу. Закон розподілу дає змогу обґрунтувати процес екстракції – вилучення розчиненої речовини з розчину шляхом додання до нього іншого розчинника. Екстракцію звичайно здійснюють у декілька циклів:
,
(8.2)
де m0 – вихідна кількість розчиненої речовини у об'ємі розчину V0; mn – кількість розчиненої речовини, що залишилась у розчині після n-циклів екстракції; V – об’єм розчинника, що додається до розчину; К – коефіцієнт розподілу.
