Міфологічний і синкретичний характер світогляду первісних людей.

Первісна історія починається з епохи праобщини. Це час появи знарядь трудової діяльності, виникнення найдавніших людей, збігається з початком палеоліту.

Зміни в суспільній організації людства відбуваються внаслідок розповсюдження землеробства і скотарства. Це припадає на археологічну добу – неоліт. Землеробство вперше з’явилось у IX-VII тисячолітті до н.е. у районах Близького Сходу, Єгипту, Передньої Азії. Тут перші хлібороби почали зрощувати пшеницю, ячмінь, чечевицю та горох.

У неоліті з’являються керамічні вироби, нова техніка обробки каменю (шліфування, пиляння, свердління). Розвиток скотарства вимагав рухомий спосіб життя. Це призвело до винаходу колеса, а також прирученню коня. Неоліт співпадає з розквітом родового ладу. У цей час також зароджується перший з історичних типів етнічних спільностей – плем’я.

Останній період первісності – розклад первісного родового ладу, класоутворення. Виникає приватна власність та початкові форми експлуатації. Відбувається становлення класів та держави. З періодом розпаду первісного ладу та утворення ранньокласових суспільств співпадають такі археологічні періоди, як енеоліт, бронзовий та залізний вік.

Знання про світ у первісної людини були зумовлені рівнем розвитку виробничих сил, характером праці, досвідом. Вони були обмежені, але не бідні. Головні риси первісної культури – міф і ритуал. Міф часто супроводжували дії, які перетворилися на обов’язкові та стали ритуалом. Сукупність міфів складає міфологію. У первісній міфології зливаються початки мистецтва, релігії та уявлень про природу і суспільство.

Першою від міфології відокремилася релігія. Релігія має зовнішні прояви в спеціальних атрибутах, спорудах. Перші релігійні уявлення зароджуються у первісних людей близько 400 тисяч років тому (епоха палеоліту). Вчені відокремлюють такі основні ранні форми релігії давніх людей: анімізм, тотемізм, магія, фетишизм, культ предків, які були тісно взаємозв’язані.

Анімізм – уявлення про існування духовних істот та віра в можливість спілкування людини з ними.

Тотемізм – одна з давніх форм релігійних уявлень, за якою існує надприродний зв’язок між групою людей і певним видом тварин, рослин або предметом неживої природи.

Фетишизм – одна з найдавніших форм релігійних вірувань. Це віра в надприродні якості певних неживих предметів, що мають можливість допомагати людині.

Магія – сукупність обрядів, покликаних надприродним шляхом впливати на явища оточуючого середовища. Магічні дії були пов’язані з різними сферами життя людини, родового колективу та доповнювали його практичну діяльність.

. Староукраїнська культура в часи Великого Литовського князівства.

Період від середини XIV до середини XVI ст. — це час подальшого формування українського народу, його мови та культури. Українська культура розвивалася в умовах важкої боротьби із загарбниками. Як уже відзначалося, у великому князівстві Литовському руська (українська) і білоруська культури були панівними. У другій половині XIV — XV ст., як і в попередні віки, провідну роль у духовному житті відігравала православна церква, хоча у Литовській державі її керівна верхівка не надавала такої допомоги церкві, як у Київському і Галицькому князівствах. Однак деякі українські та литовські князі багато зробили для підтримки православ'я: князь Любарт Гедимінович добудував собор св. Івана в Луцьку, Володимир Ольгердович підтримував і опікався Києво-Печерським монастирем. Українські князі та шляхтичі також щедро одарювали церкви. В цілому ж протестантський рух в Україні глибокого впливу не мав. До нього приєдналася лише невелика група аристократів. Відсутність реформацій і єресей на Україні пояснювалася в основному тим, що насильницьке окатоличення, спроби денаціоналізації українського народу викликали національно-визвольний рух, необхідність захисту православної релігії. Тому була відсутня основа для поширення церковних єресей, спрямованих проти православної церкви. Навпаки, все гостріше поставала потреба її зміцнення та захисту. Розвиток протестантизму все більше обмежувався жорстокими заходами католицької верхівки, яка для боротьби з реформацією заснувала орден єзуїтів та розгорнула терор проти реформаторів. В українських землях під впливом ідей гуманізму та реформації відбувається наближення літературної мови до народної, щоб зробити літературні твори (світські, релігійні) доступними для найширших кіл української громадськості Ідеї гуманізму впливали також на інші галузі культури — освіту та мистецтво. Шкільна освіта в Україні зосереджувалася, як і в часи Київської Русі, в церквах та монастирях. У багатьох школах не лише вчили писати та читати, а й давали відомості з теології, літератури та грецької мови. У XVI ст. такі школи існували майже при всіх церквах, створювалися у своїх маєтках магнатами, шляхтичами. У школах діти вивчали азбуку, молитву, читали «Часослов», твори релігійної літератури.