Тема 17. Екологічні проблеми Херсонщини.

В останні десятиріччя під дією антропогенного фактора в області різко погіршився стан навколишнього природного середовища. Гостро постали такі екологічні проблеми: погіршення якості питної води; забруднення підземних вод; забруднення водойм стічними, нерідко зовсім неочищеними водами, погіршення екологічного стану річок; деградація земель під дією водної та вітрової ерозії, осолонцювання, вторинного засолення, підтоплення; забруднення землі побутовими та токсичними відходами, отрутохімікатами; зниження вмісту гумусу в ґрунтах, внаслідок чого зменшилась продуктивність сільськогосподарських угідь; розораність земель в області, яка перевищила всі припустимі межі; руйнування берегів річки Дніпра, Каховського водосховища, Азовського та Чорного морів; скорочення площі лісів та лісових смуг; забруднення атмосферного повітря в Херсоні канцерогенним для людини вуглеводнем бенз(а)піреном, який утворюється внаслідок викидів автотранспорту; наявність в Каланчацькому районі звалища з великою кількістю невизначених отрутохімікатів; збільшення кількості несанкціонованих сміттєзвалищ; загальне засмічення населених пунктів; недостатня площа об'єктів природно-заповідного фонду, внаслідок чого багато рідкісних видів флори, мікобіоти і фауни не охороняються; підвищення антропогенного тиску на ці об'єкти, особливо на біосферні заповідники; деградація біорізноманіття - стають рідкісними або навіть зникають види рослин, грибів, тварин; інтенсивне біологічне забруднення флори, в рослинні ценози проникають види- чужинці, серед яких є небезпечні карантинні види, та ін.

Антропогенне навантаження на навколишнє природне середовище досягло рівня, загрозливого для здоров'я людини і існування безпечного довкілля. Екологічний стан області можна охарактеризувати як напружений. В галузях охорони довкілля і здоров'я не забезпечується стійкий з екологічного погляду розвиток; органами державної і місцевої влади, як і окремими громадянами, з різних причин не виконуються в повному обсязі природоохоронні закони; спостерігається слабка екологічна освіта і екологічне виховання, недостатня екологічна обізнаність населення. В Херсонській області, порівняно з іншими областями України, зареєстровано дуже мало громадських екологічних організацій, причому деякі з них існують лише на папері. Громадськість в цілому пасивна в розв'язанні вказаних екологічних проблем. Не останньою причиною цього є слабка екологічна інформованість населення, дефіцит конкретної екологічної інформації, хоча за останні роки щодо території Херсонської і сусідніх областей накопичена значна її кількість.

ТЕРИТОРІЯ ХЕРСОНЩИНИ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОЛОГІЧНІЙ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ

Зміст ідеї створення Національної екологічної мережі полягає в тому, щоб створити мережу з'єднаних між собою ділянок, на яких ще збереглися відносно непорушені природні ценози. Ідея екологічної мережі є комплексною, інтегральною в проведенні практичних робіт з організації збереження біологічного і ландшафтного різноманіття. Проводяться роботи з підготовки створення Європейської (Пан'європейської) екомережі. Ця мережа, як реальна мережа природних та напівприродних територій європейського значення є безпосереднім втіленням програми щодо виконання завдань з реалізації Всеєвропенської стратегії збереження біологічного і ландшафтного різноманіття, яка була затверджена на конференції міністрів довкілля країн Європи у м.Софії в 1995 р.

Пропонується, щоб екомережа включала такі елементи:

- природні ядра для збереження екосистем, середовищ існування, видів і ландшафтів європейського значення;

- екокоридори для забезпечення взаємозв'язків між природними екосистемами - елементи поєднання природних масивів і міграційних шляхів водночас;

- відновлювальні райони, в яких відновлюються порушені елементи екосистем і ландшафтів європейського значення або повністю відновлюються деякі райони;

- буферні зони, що зміцнюють і захищають мережу від негативних впливів.

Національні екологічні мережі створені лише в деяких країнах Європи, а саме в Чехії, Словаччині, Нідерландах, Бельгії.

Наступною країною в цьому списку є Україна. 21.09.2000р. Верховною радою прийнято Закон України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" (далі Програма), який набрав чинності з дня його опублікування.

В загальних положеннях вказано, що закон розроблено відповідно до вимог щодо формування Всєєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій країн Європи з природним або частково зміненим станом ландшафту.

Екологічні проблеми області:

1.очисні споруди- на сьогодні в регіоні налічується 12 очисних споруд повної біологічної очистки та 47 очисних споруд з неповним циклом очистки. Загальна протяжність каналізаційних мереж області складає близько 877,9 км. Практично всі комунальні очисні каналізаційні споруди знаходяться в аварійному стані та потребують капітального ремонту або підлягають повній реконструкції.

П’ять селищ міського типу – районні адміністративні центри Велика Лепетиха, Верхній Рогачик, Нижні Сірогози, Горностаївка, Нова Воронцовка не мають централізованої системи водовідведення та очисних споруд. Вже досить тривалий час існує проблема забруднення неочищеними стічними водами рельєфу місцевості та водних об’єктів прилеглих територій, очисні споруди працюють з перевантаженням, що становить екологічну небезпеку

Підтоплення території - як природно-техногенна небезпека для Херсонської області

Підтоплення є одним з найбільш активно розвинутих сучасних екзогенних геологічних процесів як для України, так і для Херсонської області. Підтоплення земель - небезпечний процес, який спричинює зміни екосистем ґрунту, заболочування чи засолення земель, різко погіршує умови проживання. Проблеми підтоплення, деградації зрошуваних земель, втрати ними родючості у світі не нові. За даними ООН, загальна площа земель, що втратили родючість у результаті діяльності людини, в тому числі й від підтоплення, досягла у світі 2 млрд. га, що в 1,5 рази перевищує площу орних земель в Європі. Щороку у світі 200 - 300 тис. га зрошуваних земель внаслідок заболочення і засолення вилучається із сільськогосподарського обороту [1]. Під терміном «підтоплення» розуміється підняття рівня ґрунтових вод (РГВ) до меж, при яких знижується продуктивність сільськогосподарських угідь, виникають зсуви, просадки ґрунту, намокають фундаменти і стіни будинків та різних споруд, підтоплюються колодязі, скотомогильники, цвинтарі, втрачають несучу здатність леси та лесоподібні ґрунти тощо [1]. Залежно від механічного складу ґрунту, мінералізації та гідрохімічного складу ґрунтових вод шкідливий вплив підняття рівня ґрунтових вод проявляється при різній відстані між РГВ і поверхнею землі [2, 3]. Найчастіше цей вплив стає помітним при глибіні залягання РГВ менш як 2,5 - 3,0 м. Причина підняття рівня ґрунтових вод завжди одна - перевищення надходження води до водоносного горизонту над її відтоком (і, звичайно, втратами на випаровування). Рівні ґрунтових вод завжди змінюються, оскільки постійно змінюються складові водного балансу місцевості, водоносного горизонту. Однак господарська діяльність людей внесла в цей природний процес різкі зміни. Значний вплив на РГВ мають: спорудження штучних водойм (ставки, водосховища), каналів, втрати води з каналізаційних і водопровідних мереж, будівництво доріг тощо. Особливе місце у підтопленні займає зрошуване землеробство. При спорудженні ставків, водосховищ створюється підпір рівні води у річках, який поширюється (іноді на значні відстані) і на ґрунтові води, внаслідок чого їхні рівні підвищуються й підтоплюють навколишні землі. Такий же вплив має фільтрація води з каналів, протічки з каналізаційної та водопровідної мереж. Замулення русел річок підвищує рівень води в них і відповідно рівень ґрунтових вод [1].

Причини та фактори підтоплення носять як природний, так і техногенний характер. Аналіз розвитку процесу підтоплення свідчить, що для Херсонської області основними природними факторами періодичного масового підтоплення є:

1. періодичне випадання аномально великих атмосферних опадів (1975 рік - 600 мм., 1986 рік - 500 мм., 1997 рік - 631 мм., при середньорічній нормі - 360 - 380 мм);

2. практична без точність більшої частини рівнинної території області;

3. наявність великої кількості зачинених подових знижень, що є природними накопичувачами поверхневих стоків;

4. слабкий природний дренаж території при наявності середнього та сильного напірного живлення ґрунтової води, що розташована нижче горизонтів;

До техногенних факторів підтоплення відносяться:

1. погіршення технічного стану колекторно - дренажної мережі;

2. нестабільна робота свердловин вертикального та горизонтального дренажу та насосних станцій;

3. перекриття природного стоку поверхневої та ґрунтової води різними інженерними забудовами без водопропускних труб (дамби водонакопичувачів, насипи шляхів тощо);

4. історичне розташування більшої частини населених пунктів в зниженнях рельєфу: подах, балках, долинах річок, на берегах озер, морському узбережжі

канали

Зрошувальні канали мають і певну негативну дію на тварин. В них не передбачені місця, якими могли б вибратися з води тварини, що туди потрапили. В каналах гинуть дикі свині, зайці, косулі, їжаки та інші види. Ними перекриті міграційні шляхи підземних гризунів, в тому числі і рідкісного — сліпака піщаного. Скидні води з каналів мають підвищену концентрацію небезпечних хімічних сполук - залишків отрутохімікатів, мінеральних добрив, гербіцидів, які викликають хвороби тварин. В екологічній мережі Херсонщини необхідно передбачити позитивне розв'язання цих проблем.

ЛІСОВІ ПОЖЕЖІ

В останні роки значною екологічною проблемою для Херсонщини стали лісові пожежі, які знищують великі площі соснових лісів. Це свідчить про послаблення протипожежної пропаганди в цих районах і взагалі екологічного виховання і освіти населення. Збитки від пожеж ускладнюють екологічну обстановку ще й тому, що згорілі лісові площі не відновлюються в тих же об'ємах

ДЕГРАДАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ.

Зараз багато площ є деградованими у зв'язку з безгосподарським, ненауковим використанням земель. 10-15% площ треба вивести з сівозміни, частину передати в заповідний фонд з таким розрахунком, щоб природно-заповідний фонд області займав не менше 10% території, а більшу частину використовувати без знищення природного рослинного покриву і тварин, що перебувають в ньому, тобто екстенсивно. Це сприяло б не тільки врятуванню степового біому з його рослинним і тваринним світом, а й відновленню гумусу, перешкоджало б опустелюванню та підтопленню, надало б успіхів бджолярству, конярству, сінокосінню, заготівлі лікарських рослин, збільшенню виробництва м'ясо-молочних продуктів, а в кінцевому результаті — ефективному природозберігаючому господарюванню на землі та було б фактором стабільного розвитку області.

ДЖЕРЕЛА ЗАБРУДНЕННЯ

Основними джерелами забруднення природних вод є:

· Атмосферні води, які несуть значні кількості полютантів (забрудню­вачів), що вимиваються з повітря і мають переважно промислове поход­ження. При стіканні по схилах, атмосферні та талі води додатково захоплюють з собою значну кількість речовин. Особливо небезпечні стоки з міських вулиць та промислових майданчиків, які несуть значну кількість нафтопродуктів, сміття фенолів, різних кислот.

· Міські стічні води, що включають переважно побутові стоки, які містять фекалії, детергенти (поверхневоактивні речовини), мікроорган­ізми, у тому числі патогенні.

· Промислові стічні води, що утворюються у самих різноманітних галузях виробництва, серед яких найбільш активно споживає воду чорна металургія, хімічна, лісохімічна, нафтопереробна промисловості. При технологічних процесах утворюються такі основні види стічних вод, а саме:

? реакційні води, що утворюються у процесі реакцій з виділенням води, забруднені як вихідними речовинами, так і продуктами реакцій,

? води, що містяться у сировині та вихідних продуктах (вільна або зв'язана вода),

?промивні води після миття сировини, продуктів, тари, обладнання, маточні водні розчини,

? водні екстрагени та адсорбенти,

? охолоджені води, що не контактують з технологічними продуктами, а використовуються у системах зворотного водопостачання,

? побутові води води їдалень, душових, туалетів, пралень тощо,

? атмосферні опади, що стікають з території промислових підприємств.