Розрахунок індексу дефектності залізобетонних панелей

Шифр дефекту	Вага дефекту	Кількість дефектів у вибірці з 10 панелей	Добуток (гр. 2 × гр. 3)	Індекс дефектності (гр. 4 : гр. 10)
1	2	3	4	5
А	100	0	0	500 : 10 = 50
Б	80	1	80
В	70	2	140
Г	60	3	180
Д	50	2	100

Якщо в технічній документації нормативний індекс визначено на рівні 60, то відносний показник дефектності становить 0,83 (50 : 60), що свідчить про високу якість виготовлення продукції.

Рівень якості під час експлуатації або споживання товару є похідним від перших двох показників — технічного рівня та якості виготовлення. Наприклад, для автомобільних двигунів основними експлуатаційними показниками будуть потужність і витрати пального, для кінескопів — довговічність і яскравість світіння.

Хоч якість є важливою ринковою характеристикою товару, але остаточне рішення щодо його придбання приймає споживач. Тому якісним можна вважати такий товар, який задовольняє очікування споживача і має доступну для нього ціну.

Міжнародний досвід показує, що продукція найбільш відповідає вимогам споживачів, якщо на підприємстві діє ефективна система управління якістю продукції. Такий підхід зумовив неодмінне внесення до контрактів, що укладаються, вимог стосовно систем якості, що доповнюють чинну нормативно-технічну документацію. Крім цього, сучасні контракти надають право споживачеві перевіряти якість не тільки кінцевої продукції, а й усіх елементів її забезпечення. Для врегулювання процесу перевірки систем якості Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) було затверджено серію міжнародних стандартів МС ІSО 9000. В Україні, як і в багатьох інших країнах, ці стандарти піднесено до рангу національних. Їх використовують для оцінювання системи управління якістю під час укладання контрактів між підприємствами. Вимоги держави до систем управління якістю встановлено стандартом ДСТУ iso 9001-2001. Вони є загальними і поширюються на організації всіх галузей промисловості та секторів економіки. Зміст вимог до продукту можуть установлювати споживачі, організація або спеціальні регламенти, які можуть містити­ся, наприклад, у документах технічних вимог, стандартах на продукцію та процеси, контрактних угодах, окремих регламентах. За умов жорсткої конкуренції та посилення суверенності споживацьких переваг розробка, упровадження та підвищення дієвості управління якістю можуть здійснюватися із системних позицій або з огляду на перебіг конкретних процесів.

Системний підхід передбачає кілька етапів розробки й упровадження системи управління якістю:

• визначення потреб і очікувань споживачів та інших зацікав­лених сторін;

• прийняття політики та завдань організації у сфері якості;

• вивчення необхідних для виконання завдань у сфері якості процесів і обов’язків, ресурсів і оснащення ними;

• вишукання методів вимірювання результативності та ефективності кожного процесу та застосування здобутих значень з метою оцінювання їх дієвості;

• вибір способів попередження невідповідностей і усунення їх причин;

• здійснення постійного вдосконалення системи менеджменту якості.

Системний підхід забезпечує ефективне функціонування та реалізує можливості постійного вдосконалення наявної системи управління якістю, надає впевненості виробникові, що завдяки якості продукту буде підвищуватися задоволеність споживачів та інших зацікавлених сторін, постійно забезпечуватися успіх його господарської діяльності.

Підхід з позицій процесу ґрунтується на тому, що процесом можна вважати всяку діяльність, під час якої для перетворення входів на виходи використовуються ресурси. Останніми можуть вважатися працівники, інфраструктура, виробниче середовище, інформація, постачальники та партнери, природні та фінансові ресурси. Для плідної діяльності організаціям належить визначити численні взаємозв’язані процеси з метою керування ними. Зміст будь якої цілеспрямованої діяльності свідчить, що вихід одного процесу безпосередньо стає входом іншого. Варіанти графічної інтерпретації процесів (А, Б) наведено на рис. 19.

Рис. 19. Графічна інтерпретація управління продуктом з позицій процесу

Будь-яка продукція (послуги, програмні засоби, технічні засоби, перероблювані матеріали тощо — це результат процесу. Отже, продуктом можна вважати результат сукупності взаємозв’язаних видів діяльності, яка перетворює вхідні елементи на вихідні. При цьому кожний процес має розглядатися з позицій системи, згідно з якими:

• входи і результати процесу чітко визначаються та вимірюються;

• визначаються споживачі кожного процесу, ідентифікуються їхні вимоги, вивчається, наскільки вони задоволені результатами процесу;

• встановлюється взаємодія конкретного процесу з іншими процесами організації;

• визначаються повноваження, права та відповідальність за управління процесом;

• під час проектування процесу визначається його ресурсне забезпечення.

Визначення, застосування та управління з боку організації системою процесів і їхньою взаємодією забезпечує підвищення задоволеності споживача за рахунок випередження його вимог (рис. 20).

Рис. 20. Модель системи управління якістю, в основу якої покладено процеси

Новою редакцією сім’ї стандартів iso 9000:2000 додатково уможливлюється також використання інших концептуальних підходів до формування систем якості. Завдяки цьому вісім основоложних принципів формування та функціонування систем якості за ІSО 9000:2000 тотожні відповідним підходам концепції всеосяжного управління якістю (TQM) (рис. 21).

Зважаючи на актуальність упровадження системного управління якості в національній економіці студентам рекомендується докладно вивчити зміст його головних принципів.

1. Орієнтація організації на замовника(customer focus). Діяль­ність усякої організації залежить від її замовників. Тому організаціям потрібно розуміти поточні та майбутні запити замовника, вміти своєчасно виконувати його вимоги, намагання перевер­шити його очікування. Варто мати на увазі, що очікування споживачів пов’язуються не тільки з якістю продукції, але й із ціною, режимом і умовами поставляння та умовами обслуговування в разі використання продукції. Необхідно також забезпечувати збалансований підхід до запитів споживачів і потреб інших сторін (акціонерів, постачальників, регіонів, суспільства в цілому), які зацікавлені в результатах діяльності організації.

Рис. 21. Головні принципи управління МС ІSО 9000 : 2000

2. Провідна роль керівництва (leadership). Керівники встанов­люють єдність мети, напрямку та внутрішнього середовища організації. Вони створюють умови, за яких співробітники можуть бути повністю залучені до справ з досягнення цілей організації. Для цього потрібно, щоб керівники вищої ланки особистим прикладом демонстрували відданість ідеї якості. Завданням керівниц­тва є забезпечення атмосфери довіри, ініціювання, визнання і заохочення внеску працівників, підтримка відкритих і чесних взаємовідносин. Керівництво має постійно піклуватися навчанням персоналу, забезпечувати необхідними ресурсами розв’язання завдань якості. Головним способом реалізації цього принципу є визначення керівництвом організації довгострокової політики й місії щодо якості та трансформація цієї політики у придатні для вимірювання цілі й завдання конкретним виробничим і функціональним підрозділам.

3. Залучення співробітників (involvement of people). Співробітники — це найсуттєвіша і найцінніша частина організації. Найповніше використання можливостей співробітників може принести організації максимальний зиск. Система якості та її механізми мають спонукати ініціативу співробітників до постійного поліпшення якості діяльності організації, брати на себе відповідальність у розв’язанні проблем якості, активно поповнювати свої знання, передавати свій досвід колегам, позитивно представляти свою організацію споживачам і всім зацікавленим сторонам.

4. Процесо-орієнтований підхід (process approach). Будь яка праця, що має вхідні стимули, перетворювані на вихідні результати, являє собою процес. Для ефективного функціонування організація має виявити взаємозв’язані процеси своєї діяльності та керувати ними. Склад процесів, які відповідають конкретним функ­ціям, визначається за допомогою організаційної структури. Склад спеціальних функцій визначається за допомогою логічного аналізу діяльності безпосередніх виконавців. Сформований перелік про­цесів систематизується й закріплюється документально з обов’яз­ковим визначенням менеджера (власника, лідера) процесу з-по­між висококваліфікованих фахівців. Після попередньої підготовки здійснюється ранжування процесів відповідно до конкретних функцій та за ступенем їхнього впливу на досягнення цілей організації: головних і другорядних; основних і допоміжних. Із упорядкованої множини процесів насамперед виокремлюються бізнес-процеси, що можуть принести прибуток чи інші вигоди. Саме таке виокремлення дає змогу ефективно розподіляти ресурси в управлінні діяльністю організації. Взаємодіючи з іншими процесами, менеджер процесу є одночасно постачальником і споживачем матеріальної та інформаційної продукції. Як споживач менеджер процесу формує свої вимоги до продукції, а як постачальник — оцінює вимоги свого споживача з відповідним документальним оформленням. Завдання системи — створити документацію системи якості з найменшим ризиком прояву невідповідностей у продукції.

5. Системний підхід до управління (system approach to management). Виявлення, розуміння та управління системою взаємозв’язаних процесів, спрямованих на досягнення заданих цілей, сприяє підвищенню результативності та ефективності організації. Системний підхід передбачає також постійне вдоскона­лення системи через вимірювання та оцінювання.

6. Постійне удосконалення (continual improvement). Постійне вдосконалення має бути незмінною метою організації. У стандартах ISO 9000:2000 наголошується, що успішне функціонування організації може бути результатом упровадження системи менеджменту якості, розробленої на принципі постійного поліпшення. Саме система менеджменту якості може забезпечити основу постійного вдосконалення та задоволення споживачів. Для визначення мінливості (варіабельності) процесів та їх результатів можуть застосовуватися статистичні методи. Організація має сприя­ти безперервному вдосконаленню, упроваджуючи політику щодо якості, використовуючи результати аудиту якості, аналізуючи да­ні коригувальних і упереджувальних дій, виважено оцінюючи керівництво.

7. Прийняття рішень, що базуються на фактах (factual approach to decision making). Ефективні рішення завжди базуються як на логічному, так і на інтуїтивному аналізі даних та інформації. Цей принцип є альтернативою найпоширенішому у практиці способу прийняття рішень на основі інтуїції, відчуття, кон’юнктури, минулого досвіду, припущень тощо. Рішення будуть найефективнішими, якщо базуватимуться на аналізі реальних даних та інформації. Для цього потрібні вимірювання і збір достовірних та точних даних, які стосуються визначеного завдання. Нагромадження та аналіз інформації передбачає володіння спеціальними знаннями, застосування спеціальних методів (передусім — статистичних).

8. Взаємовигідні відносини з постачальниками (mutually beneficial supplier relationships). Якщо відносини між постачальниками формуються на взаємовигідній основі, вони сприяють розширенню можливостей обох організацій. Це досягається ідентифікацією основних постачальників, налагодженням чітких і від­критих зв’язків та відносин, які базуються на збалансуванні короткострокових і довгострокових цілей сторін. Потрібні також обмін інформацією та планами на майбутнє, спільна праця щодо чіткого розуміння потреб споживачів, ініціювання обопільних розробок і удосконалень продукції та процесів. Система менеджменту якості повинна мати стимулювальні механізми стосовно визнання досягнень постачальника.

Успішне очолювання організації та забезпечення її ефективного функціонування вимагає керування, здійснюваного методич­но і прозоро. Досягти цього можна за неодмінного впровадження системи управління якістю. Відповідно до міжнародних визначень з нею ототожнюють сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечують загальне управління якістю. Система створюється та впроваджується на підприємстві як засіб для проведення визначеної політики й досягнення окресленої мети щодо якості. Вона розробляється з погляду на особливості виробничої діяльності підприємства і має забезпечити якість конкретної продукції. Тому, коли на підприємстві виготовляються різні види продукції, потрібно розробляти відповідні системи якості. Студентам варто запам’ятати, що система якості функціонує разом з іншими видами діяльності, які впливають на властивості продукції чи послуг, і тому взаємодіє з ними. Її вплив на всі етапи — від попереднього визначення до остаточного задоволення вимог і потреб споживачів.

Головним документом під час створення та впровадження системи якості є Загальне керівництво щодо якості, яке регламентує відповідну діяльність підприємства в цілому та його окремих підрозділів.

1. Якість товару та її значення в сучасних умовах.

2. Технічний рівень якості і методи його оцінки.

3. Рівень якості виготовлення товару.

4. Рівень якості у споживанні товару.

5. Джерела інформації про вимоги ринку до якості товарів і послуг.

[9, гл. 4;14, гл. 2;16, с. 51—82].

Ідентифікація — процедура, яка передбачає маркування та етикетування сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, готової продукції, а також технічної і технологічної документації на них.

Інвайронменталізм (від лат. invironment) — організований рух громадян і державних органів, скерований на захист і поліпшення стану навколишнього середовища.

Клас (гатунок) — показник категорії або розряду, що стосується властивостей і характеристик товару (послуги).

Споживча властивість товару — об’єктивна особливість, яка виявляється у процесі використання товару споживачем для задоволення його потреб.

Управління якістю — сукупність оперативних методів і діяльність щодо виявлення та запобігання різним невідповідностям у продукції, виробництві або в системі якості.

Якість — сукупність властивостей і характеристик продукції (послуг), що уможливлюють задоволення обумовлених та передбачених потреб.

Якості показник — кількісна характеристика властивостей продук­ції, що виявляється за відповідних умов її створення, експлуатації й спо­живання.

Показники призначення — показники, що характеризують призначення, сферу застосування, продуктивність, транспортабельність, кон­структивні та інші специфічні особливості продукції. Показники призначення характеризують корисну роботу, що її виконує виріб, універсальність застосування або ефект споживання товару.

Показники надійності — показники, що характеризують ступінь збереження основних параметрів функціонування виробу в часі та в межах, відповідних умовам споживання.

Ергономічні показники — показники якості, що характеризують пристосованість виробу до взаємодії із людиною.

Естетичні показники — показники, що характеризують зовнішній вигляд продукції, її виразність, своєрідність, гармонійність, цілісність, відповідність середовищу, стилю та моді.

Поліпшення якості — діяльність, що забезпечує підвищення техніч­ного рівня продукції, якості її виготовлення, удосконалення всіх елементів виробництва.

1. Визначення якості, гатунку, класу продукції.

2. Категорії якості обслуговування.

3. Визначення рівня якості продукції.

4. Показники якості продукції.

5. Показники якості виготовлення продукції.

6. Джерела інформації стосовно вимог до показників якості продукції.

7. Поняття якісного та високоякісного товару з позицій споживача.

8. Призначення Міжнародних стандартів серії 9000.

9. Головні напрямки загальної політики підприємства щодо якості продукції.

10. Вимоги системи управління якістю до функції маркетингу.

11. Вимоги систем якості до матеріально-технічного постачання.

Завдання 1. Окремі показники якості легкового автомобіля наведено в табл. 28. Ідентифікуйте їх відповідною літерою щодо належності до показників: призначення (П); надійності (Н); технологічності (Т); ергономічних (Е); безпеки (Б); екологічних(Д); естетичних(К); споживання (С).

Таблиця 28