1.2.1. Один ринок, одне джерело сировини

Необхідно розглянути кілька прикладів з теорії розміщення Вебера. Для цього буде використана ситуація, представлена на рис. 1.1. Необхідно визначити розташування з мінімальними витратами для виробничого підприємства, що використовує у виробничому процесі сировину з різними характеристиками. Транспортні розцінки однакові для перевезення як сировинних матеріалів, так і готових продуктів, і становлять 1 дол. за милю.

По-перше, якщо єдина сировина, що використовує виробниче підприємство, є всюдисущою – чистою чи втрачаючою вагу, – то місце розташування з мінімальними витратами буде в пункті М. У пункті М сировина чи кінцеві продукти не викликають витрат з перевезення. Це місце цілком імовірно до розташування, тому що всюдисуща сировина доступна в пункті RM так само, як і в пункті М. Один із прикладів такої ситуації – промисловість безалкогольних напоїв. Маючи воду як вихідну і всюдисущу сировину, заводи безалкогольних напоїв можна розташовувати на різних ринках і можна уникнути транспортування води, наприклад, з Києва в ринкову зону Одеси. Оскільки вода є в наявності в Одесі так само, як і в Києві, компанія з виробництва безалкогольних напоїв може мінімізувати загальні транспортні витрати, просто розташовуючи завод в Одесі.

По-друге, допустимо, що компанія використовує чистий локалізований сировинний матеріал, що важить 1 т, для виробництва однієї одиниці кінцевого продукту (FG), що важить 1 т. Щоб визначити місце розташування заводу з мінімальними витратами, необхідно проаналізувати загальні транспортні витрати для можливих місць розміщення заводу. Якщо завод розташований у пункті RM, то загальні транспортні витрати на одиницю складають 100 дол. (RM = 1 т * 0 миль, чи 0; FG=1 т * 100 миль = 100 дол.); загальні витрати з транспортування на одиницю також складають 100 дол. для заводу, розташованого в пункті М (RM =1 т * 100 миль, чи 100 дол., FG = 1 т * 0 миль, чи 0 дол.). Якщо завод розташовується в пункті X на рис.1, то загальні витрати з транспортування на одиницю також становитимуть 100 дол. (RM = 1 т * 50 миль, чи 50 дол., FG = 1 т * 50 миль, чи 50 дол.). Отже, місце розташування з мінімальними витратами для заводу, що використовує чисту локалізовану сировину, – це пункт RM, M чи будь-яке місце на прямій, що з'єднує ці два пункти. Це міркування привело Вебера до висновку, що чисті сировинні матеріали не прив'язують виробничі підприємства до своїх родовищ.

По-третє, допустимо, компанія використовує локалізований, втрачаючий вагу сировинний матеріал, що важить 1 т, для виробництва однієї одиниці кінцевого продукту, що важить 0,5 т. Ми знову будемо аналізувати альтернативні місця розташування заводу з погляду загальних витрат на транспортування. Розташування заводу в пункті RM приводить у результаті до загальних витрат з транспортування 50 дол. на одиницю (RM =1 т * 0 миль, чи 0 дол.; FG = 0,5 т * 100 миль = 50 дол.). Місця розташування заводу в пунктах X і М дадуть у результаті загальні транспортні витрати на одиницю в 75 дол. і 100 дол., відповідно. Місцем розташування заводу з мінімальними витратами для локалізованої сировини, що втрачає вагу, є джерело цього сировинного матеріалу; при такому розташуванні компанія не транспортуватиме масу, що буде загублена при переробці.

Розгляд ситуації, де присутнє одне джерело сировинних матеріалів і один ринок, допомагає нам осягти фундаментальні залежності між транспортними витратами і місцем розташування виробничого підприємства при змінних характеристиках сировини. Однак промислове підприємство рідко діє в такій спрощеній ситуації. Вебер розширив свій аналіз, розглянувши ситуацію з двома джерелами сировини й одним ринком, наведену в наступному параграфі.