2.2. Екологічна характеристика об’єкту

Серед основних джерел забруднення атмосферного повітря в технологічному процесі лісозаготівлі та деревообробки можна виділити ремонтно-механічну майстерню, автотранспортні засоби, технологічне обладнання, лісові пожежі, відходи виробництва.

Основні забруднюючі речовини, які дають найбільший внесок у забруднення атмосфери діяльністю лісового господарства: деревний пил, оксид вуглецю, оксид азоту, аерозоль свинцю, пари паливно-мастильних матеріалів, вуглеводні, діоксид сірки.

Найбільший внесок у забруднення атмосферного повітря вносять автотранспортні засоби лісового господарства.

Забруднення атмосфери відбувається також під час лісових пожеж.

Основним фактором, що визначає лісопожежну ситуацію в лісі є клас пожежної небезпеки, що визначається наявністю вкритих лісовою рослинністю земель та податливістю їх до горіння.

Територія характеризується високим класом пожежної небезпеки, що зумовлено як вже вказувалось, перевагою хвойних насаджень, в тому числі молодняків до 40 років - 14%, а також відвідуванням лісу населенням.

Аналізуючи динаміку лісових пожеж за останні роки, можна зробити висновок, що кількість лісових пожеж і їх площа в кожний рік була різною і залежна вона в основному від погодних умов. В роки сухих літніх місяців їх було більше, в мокрі роки менше.

Для боротьби з лісовими пожежами і їх попередження в лісгоспі створені ЛСП 1 типу, які забезпечені чотирма пожежними автомобілями, трактором з плугом, всім необхідним пожежнім інвентарем.

Кожний рік створюється до 30 км нових мінералізованих смуг, і проводиться догляд за створеннями мінералізованих смуг в об’ємі 800 км.

Встановляються аншлаги, влаштовуються місця відпочинку і куріння. Кожний рік перед початком пожежонебезпечного періоду і на протязі його проводяться виступи працівників лісової охорони по місцевому радіо, публікуються статті в районній газеті.

Для спостереження за лісовими масивами в лісгоспі є дві спостережні вежі і дві щогли.

Оцінка впливу шкідливих викидів забруднюючих речовин на забруднення приземного шару атмосфери Максимальні приземні концентрації забруднюючих речовин в атмосферному повітрі не перевищують ГДК (ОБРВ) цих речовин, що визначені за даними результатів розрахунків розсіювання забруднюючих речовин в атмосферному повітрі на межі санітарно-захисної зони.

Таблиця 2.2

Сумарні викиди забруднюючих речовин та парникових газів від підприємства за 2013р

Назва забруднюючої речовини	Клас небезпечності	Фактичні обсяги викидів
		тонн	%
Газоподібні
Вуглецю діоксид	2	149,06375	98,5
Вуглецю окис	4	1,21	0,8
Азоту діоксид	2	0,46	0,3
Ангідрід сірчаний	3	0,3	0,2
Бензин	4	0,21	0,1
Вуглеводні	4	0,05	0,03
Аерозоль лакофарбових матеріалів	2	0,01	0,007
Азоту оксиди	2	0,0025	0,002
Натрію гідрооксид	3	0,0015	0,001
Кислота сірчана	2	0,00025	0,0002
Метан	4	0,00025	0,0002
Всього		151,30825	100
Тверді викиди
Пил деревини	2	9,0875	51,7
Зола сланцева	3	8,175	46,5
Пил абразивно-металевий	2	0,1675	0,9
Пил гуми	2	0,1275	0,7
Заліза оксид	3	0,01	0,06
Пил абразивно-металевий	2	0,005	0,03
Пил легованої сталі	2	0,0015	0,008
Всього		17,574	100

Для загальної оцінки стану забруднення навколишнього середовища та ступеня техногенного навантаження на нього були вивчені у 25 областях України за 17-річними даними (1989-2005 р.р.) обласних санітарно-епідеміологічних станцій і Держкомгідромету рівні, динаміка і структура валових атмосферних викидів шкідливих речовин.

Гігієнічна оцінка забруднення атмосферного повітря проводилась за наступними показниками: питомий валовий викид речовин і його середні значення за окремі періоди часу (т/км²); середньорічні концентрації шкідливих речовин, розраховані на основі середньодобових та середньомісячних концентрацій (у мг/м³ та у г/м³ – для бенз(а)пірену); сумарний показник забруднення (СПЗ) сумішшю речовин (в умовних одиницях – ум. од.); рівень (ступінь) небезпеки повітряного басейну для здоров’я людини. При цьому аналізувалися концентрації в атмосферному повітрі населених місць наступних сполук: завислих речовин (хімічно активного багатокомпонентного пилу), діоксиду азоту, діоксиду сірки, оксиду вуглецю, аміаку, фенолу, формальдегіду, флуористого водню, сажі і бенз(а)пірену. Усього було проаналізовано біля 57000 проб атмосферного повітря.

Ступінь небезпеки повітря для здоров’я населення інтегрально оцінювався за сумарним показником забруднення, виходячи з наступної шкали: безпечний, слабко небезпечний, помірно небезпечний, небезпечний, дуже небезпечний. Безпечним вважався ступінь забруднення атмосферного повітря, якщо СПЗ не перевищував 500,0 умовних одиниць (для 10 ксенобіотиків), при тому, що середньорічна концентрація жодного з забруднювачів повітряного басейну не була вищою за відповідну середньодобову гранично допустиму концентрацію (ГДК); слабко небезпечним – при значенні СПЗ не більше 500,0 та кратності перевищення ГДК 1,0-1,5; помірно небезпечним – у випадку значення СПЗ від 500,0 до 1000,0 та кратності перевищення ГДК 1,5-2,0; небезпечним – відповідно 1000,0-1500,0 та 2,0-2,5 і дуже небезпечним – при СПЗ > 1500,0 та кратності перевищення ГДК > 3.

Якість питної води оцінювалась за хімічним складом, мінералізацією і загальною твердістю відповідно до вимог ДСанПіН «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання» (1996 р.). У питній воді за стандартними методиками визначалися: загальна твердість, мінералізація (сухий залишок), хлориди, сульфати: кальцій, магній, свинець, мідь, нікель, цинк, хром, марганець, нітрати та пестициди. Усього було проаналізовано понад 46700 проб питної води.

Забруднення ґрунту оцінювалось за вмістом в ньому міді, марганцю, цинку, хрому, свинцю, нікелю, молібдену, кобальту, берилію, а також залишкових кількостей пестицидів. Для визначення в ґрунті концентрацій хімічних елементів використовувався напівкількісний спектральний аналіз відповідно до рекомендацій Міністерства охорони здоров’я СРСР «Спектральне визначення важких металів у біологічних матеріалах і об’єктах навколишнього середовища» (1986 р.). Всього було проаналізовано біля 4480 проб ґрунту.

Рівень небезпеки ґрунту для здоров’я людини оцінювався за показником сумарного забруднення (Zc), який визначався за методикою Є.І. Гончарука.