3. Загальні вимоги до оформлення курсової роботи
Вимоги до оформлення основного тексту та використаних джерел
Оформлення курсової роботи має відповідати загальним вимогам до наукових робіт згідно з державним стандартом «Документація. Звіти у сфері науки та техніки. Структура і правила оформлення».
Текст курсової роботи
набирають на комп'ютері через 1,5 міжрядкові інтервали (29-30 рядків на сторінці);
друкують за допомогою принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм);
шрифт текстового редактора - Word Times New Roman, розмір 14 мм;
Поля: зліва - 25 мм, справа - 10 мм, зверху і знизу - 20 мм.
Шрифт друку повинен бути чітким, щільність тексту - однаковою.
Кожну структурну частину роботи починають з нової сторінки. Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту по центру сторінки (без крапки) (Додаток Ж).
Зміст має відповідати плану роботи. На сторінці зі змістом навпроти кожної складової курсової роботи проставляються номери сторінок, які вказують на початок викладення матеріалу (Додаток В).
Якщо у роботі наводяться маловідомі скорочення, нові символи, позначення, то їх перелік надається перед вступом і вноситься до змісту як «Перелік умовних позначень» Перелік умовних позначень надається у вигляді окремого списку, який розмішують перед змістом, після завдання. Перелік слід друкувати у дві колонки, у лівій за абеткою наводять скорочення, у правій - детальне розшифрування.
Нумерація Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, додатків, рисунків, таблиць подають арабськими цифрами без знака №. Нумерація сторінок курсової роботи має бути наскрізною (включаючи ілюстрації) і проставлятися у правому верхньому куті аркуша без крапки.
Першою сторінкою є титульний аркуш, який входить до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші, аркушах завдання та аркуші змісту номер сторінки не ставиться. Нумерація сторінок проставляється, починаючи зі «ВСТУПу» (друга сторінка вступу).
На титульному аркуші зазначають:
повну назву вищого навчального закладу;
випускової кафедри;
тему роботи;
дані про студента;
наукового керівника;
місто та рік подання курсової роботи до захисту (Додаток А).
Скорочення у назвах вищого навчального закладу та теми курсової роботи не допускаються.
Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи та підрозділи. Кожний розділ починають з нової сторінки.
Складові курсової роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» не нумерують і друкують великими літерами жирним шрифтом.
Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», без крапки, а потім з нового рядка друкують заголовок розділу великими літерами жирним шрифтом.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. Наприкінці номера підрозділу ставиться крапка.
Наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу), за якою у тому ж рядку зазначають заголовок підрозділу. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Наприкінці заголовка крапки не ставлять (Додаток Д).
Оформлення посилань на інформаційні джерела. Під час роботи з різними джерелами науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, оскільки найменше скорочення може спотворити зміст, викладений автором. Посилання в тексті на джерела наводять у квадратних дужках із зазначенням джерела та сторінки. Перша цифра у квадратних дужках відповідає номеру джерела у списку використаних джерел, друга - номеру сторінки (наприклад, [32, с. 85]).
Використання ПЕОМ. У курсовій роботі обов’язкове використання ПЕОМ. У описовій частині параграфу надається:
- постановка задачі;
- назва стандартної програми, яка використовується, або блок-схема розв'язання задачі за власною програмою;
- формули розрахунку;
- база даних (з посиланням на документи, які є джерелом первинної інформації і наведені в додатку);
- форма представлення результатів (таблиці, діаграми, графіки).
Список використаних джерел
З 1 липня 2007 року в Україні набув чинності ДСТУ ГОСТ 7.1: 2006 "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання". Він є базовим для системи стандартів, правил та методичних посібників зі складання бібліографічного опису.
Новий стандарт було введено на заміну п’яти стандартів — ГОСТ 7.1—84 СИБИД "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления"; ГОСТ 7.16—79 "СИБИД. Библиографическое описание нотных изданий"; ГОСТ 7.18—79 "СИБИД. Библиографическое описание картографических изданий"; ГОСТ 7.34—81 "СИБИД. Библиографическое описание изоизданий"; ГОСТ 7.40—82 "СИБИД. Библиографическое описание аудиовизуальных материалов".
ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 вміщує універсальні правила, спільні для всіх видів опублікованих та неопублікованих документів на будь-яких носіях: книг, періодичних та продовжуючих видань, нотних, картографічних, аудіовізуальних, образотворчих, нормативних та технічних документів, депонованих рукописів, мікроформ, електронних ресурсів; складової частини документів; групи однорідних та різнорідніх документів. Всі види документів описуються із застосуванням 8 областей бібліографічного опису. Список використаних джерел (не менше 25 джерел) слід розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку та мовою оригіналу.
При складанні списку треба дотримуватись наступної послідовності:
- закони України (у хронологічній послідовності);
- укази Президента (у хронологічній послідовності);
- постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України (у хронологічній послідовності);
- монографії, брошури, підручники (абетковий порядок);
- статті з журналів (абетковий порядок);
- інструктивні нормативні матеріали, що використовуються підприємством (абетковий порядок);
- іншомовні джерела;
- електронні джерела (Додаток К).
Оформлення допоміжних матеріалів. Допоміжними матеріалами є: ілюстрації (схеми, діаграми, графіки, креслення тощо), формули, таблиці, додатки.
- Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації через крапку.
Рис. 1.2. - другий рисунок першого розділу. Номер, назва ілюстрації та пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією, відокремлених крапкою.
Приклад:
Рис. 1.2. Структура розподілу реалізованої продукції по асортиментних групах за січень - вересень 2012 р.
- Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті. При цьому по тексту слово «таблиця» пишуть скорочено, наприклад «... у табл. 2.1». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації скорочено пишуть слово «дивись», наприклад «табл. 2.2».
Таблиці нумерують арабськими цифрами наскрізною нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою,
Наприклад: таблиця 2.1 - перша таблиця другого розділу.
Назву таблиці друкують жирним шрифтом малими літерами (крім першої великої) і розміщують над таблицею посередині. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці.
Приклад:
Таблиця 2.1
Зразок розташування таблиці у тексті роботи
Показники |
2011 рік |
2012 рік |
1 |
2 |
3 |
16 |
28 |
93 |
Y |
23 |
56 |
Якщо рядки чи графи виходять за формат сторінки, таблицю переносять на наступну сторінку. При цьому в кожній частині таблиці повторюють її голівку і/чи бокових.
Продовження табл.2.1
1 |
2 |
3 |
Y |
123 |
456 |
Або : Продовження табл.2.1
Показники |
2011 рік |
2012 рік |
Y |
123 |
456 |
Формули нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу та порядкового номера формули в розділі, відокремлених крапкою. Номер формули зазначають на рівні формули у круглих дужках у крайньому правовому положенні, наприклад: (2.1) (перша формула другого розділу). Посилання на формули надають порядковим номером формули в дужках, наприклад: «... у формулі (2.1)». Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів формули наводять під нею в тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта записують з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки. Кожна формула відокремлюється від тексту одним вільним рядком.
Приклад: "... модель товарного балансу представлена формулою [23, с. 15]:
Y=X+F, (2.1)
де Y- квантиль рівня в нормального розподілу;
X - математичне сподівання сумарного розміру страхових відшкодувань;
F - дисперсія сумарного розміру страхових відшкодувань.
Додатки оформлюються як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті. Кожний додаток друкується з нової сторінки. У додатках треба розміщувати таблиці, розрахунки, діаграми, які зроблені з використанням програмного забезпечення ПЕОМ, допоміжну інформацію або таблиці (рисунки), які більш ніж на одну сторінку.
З правого боку рядка малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток » (але без знака №) і велика літера, що позначає додаток. Додатки позначаються великими літерами української абетки, за винятком Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад, Додаток А . Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки.
Текст кожного додатка, може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. Якщо зміст додатка не вміщується на одну сторінку, то на наступній сторінці у верхньому правому куті зазначається «Продовження додатку...».