Висновки

Діюче цивільне законодавство визнає наукове відкриття об’єктом цивільних правовідносин і наголошує на його належній цивільно-правовій охороні. Визначено, що за характером цивільні правовідносини щодо наукового відкриття мають і абсолютний і відносний характер, який, у першому випадку, полягає у покладенні на необмежене коло осіб обов’язку утримання від посягань на наукове відкриття. Це може проявлятись, зокрема у привласненні авторства, розголошення його змісту до дати його пріоритету т. ін. Відносні правовідносини щодо наукового відкриття можуть виникати під час його реалізації: це стосується, наприклад, оформлення відкриття у відповідних установах або виплати автору відкриття матеріальної винагороди, тощо.

В ході дослідження обґрунтована доцільність запровадження державної реєстрації і правової охорони наукових відкриттів в Україні. Це зумовлено, перш за все, відповідними положеннями Цивільного кодексу України, інноваційним шляхом розвитку нашої держави, а також новими інноваційними відносинами, в межах яких визнається встановлення необхідної правової охорони об’єктів інтелектуальної власності, серед яких важливе місце посідає саме наукове відкриття. На користь введення державної реєстрації наукових відкриттів в Україні і відповідної правової охорони цих наукових досягнень, свідчать також інші численні чинники. Так, наукові відкриття є основою для розвитку нових наукоємних технологій, що дозволяє країні постійно підвищувати і вдосконалювати не тільки свій науковий рівень, але також рівень власної конкурентноздатності. Забезпечення відповідного законодавчого регулювання наукових відкриттів в Україні, закріплення державного і авторського пріоритету на створені наукові відкриття дозволить уникнути неконтрольованого витоку наукового потенціалу за кордон і створити належні умови для творчої праці авторів наукових відкриттів у своїй власній країні.

Під час оформлення і державної реєстрації наукових відкриттів виділені та дотримані такі основні її завдання, як встановлення необхідного правового режиму наукових відкриттів, визнання за авторами наукових відкриттів особистих немайнових прав, визнання наукового відкриття і його пріоритету на світовому рівні, з відповідною видачею автору диплому державного зразка, а також надання матеріальної винагороди автору за створене наукове відкриття. Ці вищенаведені завдання мають стати ключовими моментами на шляху здійснення державної реєстрації і охорони наукових відкриттів і покладені в основу проекту Закону України «Про охорону прав на наукові відкриття».

Ознаками наукового відкриття як об’єкта цивільних правовідносин є світова новизна, вірогідність і фундаментальність.

– ознака фундаментальності відрізняє наукове відкриття від ознак, властивих іншим об’єктам інтелектуальної власності й свідчить про фундаментальний характер наукових досліджень, які втілюються у наукові відкриття. Законодавець у дефініції наукового відкриття застосовує поняття «докорінних змін у рівні наукового пізнання», у той час, як критерій фундаментальності передбачає дещо інше тлумачення. Згідно з критерієм фундаментальності можливі: забезпечення і розвиток нового наукового напряму, кардинальна зміна наукових уявлень у певній галузі знань, розвиток нового покоління техніки, створення нових високих технологій тощо. Тобто перша частина поняття наукового відкриття залишається незмінною, у той час як друга має не одне визначення.

– ознака світової новизни наукового відкриття розкривається через визначення його пріоритету. При цьому встановлення пріоритету наукового відкриття можливе у різні способи; ці способи встановлення пріоритету відкриття можуть обиратись автором відкриття за власним розсудом. При цьому, на відміну від інших об’єктів інтелектуальної власності, науковому відкриттю властивий так званий множинний пріоритет, який встановлюється декількома датами. В цьому випадку новизна відкриття не опорочується, а навпаки, свідчить про більш ранню дату встановлення пріоритету.

– ознака вірогідності наукового відкриття являє собою її підтвердження (повторність) відкриття. Встановлення вірогідності відкриття здійснюється теоретично або експериментально. Встановлення вірогідності має відбуватись на рівні повного використання всієї доказової бази, яку має автор. Представлені автором докази вірогідності мають бути абсолютно переконливими, з метою подальшого їх втілення без додаткових перевірок.

Під час роботи були визначені правові чинники, згідно з якими неможливість встановлення ефективної і надійної правової охорони наукових відкриттів протягом тривалого часу була зумовлена, перш за все, особливістю наукового відкриття як об’єкта цивільних правовідносин, на який неможливо встановити виключного права, а також наявності чіткого механізму виплати матеріальної винагороди вченим – авторам відкриттів. Набутий історично-правовий досвід свідчить, що встановлення дієвої, ефективної правової охорони наукових відкриттів можливе лише у межах норм, які б враховували ці дві найважливіші особливості.

Такожбуло визначено місце інституту права на наукове відкриття у системі права інтелектуальної власності. Встановлено, що незважаючи на існування деяких спільних рис інституту права на наукове відкриття, з інститутами авторського і патентного права, а також спробами наукової громадськості віднести його до кожного з цих інститутів, ототожнювати їх не можна. Право на наукове відкриття посідає самостійне місце серед інших інститутів права інтелектуальної власності України і є самостійним інститутом права, який виконує властиві йому функції; він не підпадає під сферу дії авторського і патентного права, оскільки має лише йому властиві цілі і задачі.

В ході дослідження було запропоновано процедуру юридичного оформлення прав на наукові відкриття, згідно з якою функції щодо здійснення процесу визнання і реєстрації прав авторів мають бути зосереджені в установах Державного департаменту інтелектуальної власності і Національної академії наук України. Зокрема, проведення попередньої експертизи і експертизи по суті, здійснення офіційних публікацій щодо сутності відкриття, видачі дипломів і матеріальної винагороди за створене наукове відкриття мають здійснюватися саме цими установами. Залучення цих установ до юридичного оформлення прав на наукові відкриття дозволить зробити цю процедуру чіткою і виваженою, з визначенням відповідних строків розгляду заявок на відкриття.